2) 80% середньої заробітної плати – працівники з трудовим стажем від 5 до 8 років;

3) 100% середньої заробітної плати – працівники з трудовим стажем понад 8 років та інших випадках передбачених законодавством.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований рік [10 стаття 6].

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються [20 стаття 78].

До стажу роботи що дає право не щорічну основну відпустку, зараховується:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та, заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком відпустки для нагляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалося заробітна плата у порядку визначеному статтею 25 і частиною другою статті 26 Закону України “Про відпустку”, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців не денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти;

6) час навчання новим професіям осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи передбачені законодавством [20 стаття 82].

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей [20 стаття 83]

Сума відпускних визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати за попередній рік на число календарних днів, на які надається відпустка (не менше 24 календарних днів) [7 стаття 88].

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше за три дні до її початку. Витрати пов’язані з оплатою відпусток здійснюються за рахунок коштів підприємства [10 стаття 21, 22].

Комбінат самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його зростання з боку державних органів [15 стаття 19].

Заробітна плата працівників підприємства виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг не території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або у будь-якій іншій формі заборонена законодавством України.

Виплата заробітної плати здійснюється з каси комбінату під розписку за розрахунково-платіжними відомостями. Заборонено проводити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних, розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні [14 стаття 24].

В першу половину місяця не підприємстві видається аванс. Аванс – це грошова сума, яка видається в рахунок майбутніх платежів [5 стаття 173].

Аванс виплачується в попередньо обумовленому розмірі.

За особистою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установки банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу [14 стаття 24].

Комбінату забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. [14 стаття 25].

Отже за умов глибокої економічної кризи, інфляції, нерішучості ринкових перетворень найкращі закони (Кодекс законів про працю, Закон України “Про оплату праці” та інші акти законодавства України).

Можуть лише проголосити, але не можуть забезпечити вирішення економічних проблем, однієї однією з найважливіших є гідна людини заробітна плата. Специфічним виявом порушення прав людини в сфері праці, що донедавна практично не мав поширення у світовій практиці, є затримання виплати нарахованої заробітної плати, що набуло в Україні характеру економічної епідемії. На початок 1999 р. загальна сума боргу із заробітної плати, становила 6519 млн. грн., що дорівнювало майже тримісячному фонду оплати праці всіх найманих працівників [3 ст. 238-239]. До цього числа входив Олевський КГХ.

Правильна організація оплати праці, дотримання справедливих пропорцій, співвідношень, обліку розмірів заробітної плати з умовами і результатами праці служать могутнім чинником стимулювання продуктивності праці, зацікавленості працівника в підвищенні результатів та якості роботи. Дослідження, проведені на предмет виявлення пріоритетів у мотивації трудової діяльності працівників на підприємствах різних форм власності, показали, що головним пріоритетом у праці в сучасних умовах є оплата праці, зокрема висока заробітна плата.

Вплив зарплати на якість робочої сили здійснюється не тільки безпосередньо, зарплата має великий вплив на розвиток соціальних процесів. Адже саме від заробітної плати здійснюється відрахування – страхові внески до різних соціальних фондів, формуються податки. Таким чином, зарплата багато в чому зумовлює рівень охорони здоров’я, соціального забезпечення, освіти, підготовки кадрів.

Заробітна плата є провідним інструментом соціальної політики. Вона зумовлює рівень якості життя соціуму загалом і кожної людини окремо [21 стаття 302].

2.2 Характеристика (С) БО та нормативних документів

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці.