Реферат: Оптимізація діагностики і профілактики спалахів негоспітальної пневмонії, що виникає на тлі гострих респіраторно-вірусних інфекцій серед військовослужбовців строкової служби
Об’єкт дослідження: гострі респіраторно-вірусні інфекції, негоспітальна пневмонія при спалаху цих захворювань.
Предмет дослідження: особливості етіології, клініки, діагностики та профілактики гострих респіраторно-вірусних інфекцій і негоспітальної пневмонії при спалаху цих захворювань серед військовослужбовців навчального центру.
Методи дослідження :епідеміологічні, бактеріологічні, серологічні, біохімічні, загальноклінічні, рентгенологічні, ультразвукові.
Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено, що спалахи негоспітальної пневмонії серед військовослужбовців одного із навчальних центрів ЗС України відбуваються кожні 4-5 років і тісно пов’язані із захворюваністю на гострі респіраторно-вірусні інфекції, при цьому їх співвідношення коливається від 5:1 до 10:1.
Розроблено діагностичний алгоритм, який дозволяє достовірно встановити етіологію гострих респіраторно-вірусних інфекцій та негоспітальної пневмонії, а також визначити тяжкість перебігу цих захворювань і їх ускладнення.
Доведено, що найбільший за останні 25 років спалах негоспітальної пневмонії пневмококової етіології виник на тлі респіраторно-синцитіальної (травень-серпень 2000р.) і парагрипозної (жовтень-грудень 2000р.) респіраторних інфекцій.
Визначено, що клінічні особливості перебігу негоспітальної пневмонії полягають у виникненні проявів захворювання на тлі симптомів гострих респіраторно-вірусних інфекцій, повторних підйомів температури тіла, частому розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи, невідповідності об’єму враження легень тяжкості перебігу захворювання.
Встановлено особливості розвитку епідпроцесу спалахів негоспітальної пневмонії на тлі гострих респіраторно-вірусних інфекцій військовослужбовців строкової служби одного із навчальних центрів ЗС України.
Розроблені поетапні профілактичні заходи, застосування яких дозволило вірогідно зменшити захворюваність на негоспітальну пневмонію і гострі респіраторно-вірусні інфекції серед військовослужбовців строкової служби одного із навчальних центрів ЗС України і запобігти виникненню на протязі 6 років спалахів цих хвороб.
Практичне значення одержаних результатів. Запропонований діагностичний алгоритм дає можливість швидко (на протязі 4-5 днів) встановити причину спалахів негоспітальної пневмонії і гострих респіраторно-вірусних інфекцій та розпочати цілеспрямовану терапію хворих на ці захворювання.
Для профілактики спалаху негоспітальної пневмонії серед військовослужбовців строкової служби відповідно до виділених 5 етапів розвитку епідпроцесу повинні проводитись загальногігієнічні та протиепідемічні заходи спрямовані на адаптацію молодих військовослужбовців, підвищення їх імунітету та резистентності організму до респіраторних інфекцій, а при виникненні випадків захворювання заходи по негайній ізоляції та госпіталізації хворих для локалізації та ліквідації спалаху.
За матеріалами дисертації отримано патент на винахід „Спосіб серологічної діагностики етіології спалаху респіраторно-вірусних інфекцій в окремих колективах”.
Результати роботи впроваджено в навчальних центрах та госпіталях ЗС України, що підтверджено відповідними актами впровадження.
Особистий внесок здобувача. Автор особисто здійснив інформаційний пошук та аналіз наукової літератури за темою дисертації, провів клінічне обстеження всіх хворих, виконав ехокардіографічне обстеження пацієнтів з міокардитом та перикардитом. При безпосередній участі автора проведені серологічні та мікробіологічні дослідження, здійснена інтерпретація отриманих даних та їх статистична обробка. Текстове і графічне оформлення роботи належить автору, ним сформульовані висновки і практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи повідомлені і обговорені на науково-практичній конференції „Сучасні проблеми внутрішньої патології” (Київ, 2003), XV з’їзді терапевтів України (Київ, 2004), науково-практичній конференції „Актуальні питання патології внутрішніх органів” (Київ, 2004), науковій конференції молодих вчених УВМА (Київ, 2005).
Публікації. Результати дисертації надруковано в 7 статтях у фахових виданнях, які затверджені ВАК України (з них 4 - одноосібних), а також у тезах доповіді на ХV з’їзді терапевтів України (Київ, 2004); за темою дисертації отримано 1 Патент України на винахід.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Робота викладена на 147 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 11 таблицями та 10 рисунками. Список використаних джерел включає 219 робіт, з них 168 кирилицею та 51 латиною.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об ’ єкт і методи дослідження. Для вирішення задач дослідження провели аналіз (з 1990 по 1999 рр. - ретроспективний, а з 2000 по 2006 рр. - проспективний) захворюваності на гострі респіраторно-вірусні інфекції (ГРВІ) та негоспітальну пневмонію (НП) особового складу військовослужбовців строкової служби одного із навчальних центрів Північного оперативного командування ЗС України. Захворюваність ГРВІ та НП визначалась як кількість випадків захворювання на 1000 військовослужбовців.
Найбільший пік захворюваності на ГРВІ та НП був відмічений у 2000 році, під час двох спалахів. Перший спалах весняно-літній (з травня по серпень). Під час нього ГРВІ виникла у 1835 осіб, а НП - у 367 осіб. Під час другого осінньо-зимового спалаху (з жовтня по грудень) захворіли на ГРВІ 1060 осіб, а на НП - 212 осіб. В обох випадках ГРВІ виникали за 2-10 днів до початку НП.
Обстежено військовослужбовців строкової служби (молоде поповнення) віком від 18 до 20 років, чоловічої статі, з однаковими умовами проживання, харчування, прально-лазневого обслуговування, дозвілля та різних видів військової праці з цілодобовим контактом. Діагноз ГРВІ встановлювався при появі перших випадків захворювання на підставі аналізу скарг і об’єктивного обстеження, а потім при проведенні анкетування всього складу військового підрозділу навчального центру. В випадку, якщо в анкеті була хоча б одна позитивна відповідь на запитання, проводилось об’єктивне обстеження цього військовослужбовця терапевтом.
З метою швидкого (на протязі доби) визначення етіології ГРВІ досліджували змиви з носоглотки за допомогою методики імунофлюоресценції (у 19 хворих І спалаху і 16 хворих ІІ спалаху).
Для підтвердження отриманих результатів використовували серологічні методики: реакція інгібіції гемаглютинації (РІГА), реакція зв’язування комплементу (РЗК). Титри антитіл до грипу, парагрипу (ПГ), аденовірусу і респіраторно-синцитіального (РС) вірусу встановлювали при обстеженні 192 парних сироваток при першому і 164 парних сироваток при другому спалахах. Перша сироватка була забрана на початку захворювання (1-3 день), а друга - не раніше 14 днів після першого забору крові.
Діагноз НП та тяжкість її перебігу встановлювали на підставі аналізу даних клініко-рентгенологічного та лабораторних методів дослідження відповідно до рекомендацій наказу МОЗ України № 499 від 28.10.2003 р. і класифікації Л.І. Дворецького (1996 р.). В залежності від тяжкості перебігу НП всіх пацієнтів розподілили на дві групи. До складу І-ої групи включили 507 хворих з НП нетяжкого перебігу (перший спалах - 310 чоловік, другій спалах - 197 чоловік), а до ІІ-ої групи - 72 хворих з НП тяжкого перебігу (перший спалах - 57 чоловік, другій спалах - 15 чоловік).
Основу медикаментозної терапії хворих на НП складали антибактеріальні препарати, які до визначення етіології спалаху захворювання призначались емпірично, а після встановлення етіології, при необхідності – цілеспрямовано.
У хворих І-ої групи використовували внутрішньом’язово бензилпеніцилін 1-2 млн ОД з інтервалом 4 год. або цефтриаксон 1-2 г з інтервалом 24 год. Тривалість антибактеріальної терапії складала 7-10 днів.
Хворим ІІ-ої групи призначали внутрішньовенно цефотаксим 2 г з інтервалом 12 год. у комбінації з макролідом, або фторхінолоном. Через 3-4 дні від початку лікування, в разі поліпшення стану, пацієнта переводили на пероральний прийом левофлоксацина 0,5 г з інтервалом 24 год. Тривалість антибактеріальної терапії складала 10-14 днів.
Оцінку загального стану хворого та клінічних ознак НП проводили до початку, через 48-72 год. та по закінченні лікування антибіотиком (-ами), але не пізніше 15 днів. До початку лікування та на 10-15 день усім хворим проводили клінічні аналізи крові та сечі, біохімічні дослідження крові та рентгенографію органів грудної клітини в 2-х проекціях.
З метою виявлення бактеріальних етіопатогенів НП до початку антибактеріальної терапії досліджували мокротиння та кров. Доцільність подальшого проведення мікробіологічного аналізу мокротиння визначали за результатами аналізу забарвлення за Грамом мазка - наявність не менше 25 лейкоцитів та не більше 10 епітеліальних клітин у полі зору (х100). Кількісну оцінку мікробної популяції проводили за методом Dixon та Miller (1965) в модифікації Л.Г. Сєміної (1980) шляхом посіву на відповідні живильні середовища. Результати дослідження мокротиння вважали діагностично значущими у разі виявлення патогену в титрі не нижче 106 колонієутворюючих одиниць у 1 мл (С.В. Навашин та співавт., 1998). Мікроорганізми ідентифікували за допомогою тест-систем АРІ ("ВіоМаrіеu", Франція). Використовували диски виробників фірм Росії.