Реферат: Організація управлінського обліку

Значну частину напівзмінних витрат складають змішані витрати , тобто витрати, які містять елемент як змінних, так і постійних витрат. Типовим прикладом змінних витрат є плата за телефон, яка включає постійні витрати у вигляді абонентської плати та змінні витрати – плату за тривалість проведених розмов.

Постійні (умовно-постійні) витрати – це витрати, загальна величина яких залишається незмінною при зміні обсягу діяльності.

До них відносяться рентні платежі, амортизаційні відрахування тощо.

Щодо поведінки постійних витрат, то слід сказати, що постійні витрати на одиницю продукції змінюються обернено пропорційно до обсягу діяльності.

Наприклад, якщо рентні платежі складають 1 000 грн., то при обсязі виробництва 200 шт. на рік вони складуть 5 грн. на кожну одиницю продукції, а при зростанні обсягу на 25% (250 шт. на рік) ці витрати становитимуть 4 грн. на одиницю.

Існують також так звані, напівпостійні витрати – це витрати, які змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності. Прикладом таких витрат є заробітна плата ремонтних робітників, за умови, що для обслуговування на кожні 1 000 машино-годин роботи обладнання потрібний один ремонтник.

6. Обов’язкові та дискреційні витрати.

Витрати номінальної потужності – це заплановані накладні витрати, які могли б бути понесені при нульовому обсязі ділових операцій. Такі витрати носять назву обов’язкових.

Сюди можна віднести слідуючи витрати:

У випадку страйку існує ймовірність відновлення нормальної роботи, тому необхідно зберегти визначену базу, яка вимагає витрат номінальної потужності (витрати на заробітну плату необхідного керівного “ядра”, технічного і обслуговуючого персоналу, яке б було збережено в подібній ситуації “готовності до роботи”). Також сюди можна віднести податки, амортизаційні відрахування та інші постійні витрати.

Дискреційні витрати – виникають протягом визначеного періоду часу (тобто це періодичні витрати) в результаті конкретного стратегічного рішення, яке прийнято керівництвом організації. Вони не пов’язані з обсягом виробництва або збуту. Наприклад, це витрати рекламних засобів і витрати на програми підвищення кваліфікації персоналу.

2.3. Класифікація витрат для виконання контролю і регулювання.

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.

Одні й ті ж самі витрати можуть бути контрольованими з боку керівництва цеху підприємства та неконтрольованими для керівника цеху іншого підприємства.

Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції начальника цеху є основні матеріальні витрати і основна зарплата, а неконтрольованих – амортизація обладнання.

Класифікація витрат на контрольовані та неконтрольовані лежить в основі системи обліку за центрами відповідальності.

Центр відповідальності – це сегмент діяльності підприємства, в якому встановлено персональну відповідальність керівника за показники діяльності, які він повинен контролювати.

Наприклад, у цеху начальник цеха повинен контролювати витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, робочого часу. Коли з цеху виходить готова продукція вона переходить в інший центр відповідальності або реалізується на сторону.

Завдання 3.

Запланована підприємством виручка від реалізації складає 800 000грн. (при ціні 10грн. за одиницю). Витрати підприємства на виробництво і збут продукції включають:

¨ прямі матеріальні витрати і витрати на оплату праці (на одиницю) 3 грн.

¨ загальновиробничі витрати – 156 000грн. (в т.ч. змінні витрати

30 000грн.)

¨ адміністративні витрати – 47 000грн. (в т.ч. змінні витрати 9 000грн.)

¨ витрати на збут – 140 000грн. (в т.ч. змінні витрати – 41 000грн.)