Реферат: Основи економічної теорії Былети і відповді

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні, по-перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку, по-друге, зумовлює використання податків не як засобу регулювання економічних процесів, а як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції. Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при визначенні ставок оподаткування. Наприклад, в Україні в 1991 р. справлявся податок з прибутку, в 1992 р. — з валового доходу, в 1993 р. — спочатку з прибутку, а потім (з II кварталу) знову з доходу. В 1994 р. об'єктом оподатку­вання залишився доход, а в 1995 р. знову було здійснено перехід до оподаткування прибутку. Коли в 1993 р. перейшли до оподаткуван­ня прибутку, ставку було встановлено в розмірі ЗО відсотків. Проте оподаткування за цією ставкою зменшило надходження до бюдже­ту. В результаті знову було здійснено перехід до оподаткування валового доходу за ставкою 18 відсотків. Однак і ця ставка не забез­печила надходження до бюджету на необхідному рівні, і в 1994 р. її було збільшено до 22 відсотків.

Не набуло суттєвого значення і використання такого регулюю­чого засобу, як податкові пільги. Згідно з чинним законодавством про оподаткування прибутку підприємств можуть застосовуватися мінімальні податкові пільги. Вони передбачають зменшення суми податку на прибуток:

до 20 відсотків — на відшкодування витрат підприємств на ре­конструкцію і модернізацію активної частини основних фондів;

до 50 відсотків — на відшкодування витрат підприємства на за­купівлю спеціального обладнання для забезпечення роботи інвалі­дів І та II груп;

до 100 відсотків — на відшкодування витрат підприємств громад­ських організацій інвалідів, де інваліди становлять більш як 50 від­сотків загальної чисельності працюючих.

Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуаль­ніших сучасних завдань. Вирішення його потребує вивчення світо­вого досвіду впливу різних засобів податкової політики на еконо­мічні процеси. Однак слід ураховувати, що в специфічних еконо­мічних умовах України ці засоби можуть дати зовсім інші наслідки, ніж в країнах з розвиненою ринковою економікою, і ніж ті, на які розраховували, впроваджуючи їх.

Наприклад, кейнсіанська податкова політика спрямована на сти­мулювання ефективного сукупного попиту, який, в свою чергу, впли­ває на виробництво. Проте в Україні в умовах значного рівня моно­полізації, економічної та політичної нестабільності на зростання су­купного попиту під впливом стимулюючої податкової політики вироб­ники інвестиційних і споживчих товарів можуть відреагувати не збіль­шенням обсягів виробництва, а скороченням їх і підвищенням цін.

Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєво­му зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі — розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з такими заходами:

комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків, через те що власних коштів підприємств недостатньо для проведення серйоз­ної інвестиційної політики в умовах спрацьованості більшості ос­новних фондів підприємств;

активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визна­ченням і гарантуванням прав власності, що дасть можливість влас­никам і менеджерам отримувати прибутки від виробництва та інвес­тування і зацікавить їх в інвестуванні коштів;

демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагу­вати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, а розши­ренням виробництва;

стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій;

політичною і правовою стабілізацією, які сприятимуть зростан­ню впевненості підприємців в майбутньому і стимулюватимуть їх до інвестування в економіку.

Щодо зростання попиту на споживчі товари, а отже, створення умов для розширення їхнього виробництва, то сприятлива податкова політика у сфері особистого прибуткового оподаткування має поєд­нуватися з суттєвим зростанням особистих доходів на базі глибокого реформування системи оплати праці на державних підприємствах і в бюджетній сфері. Це, в свою чергу, змінить співвідношення між скла­довими частинами валового доходу країни на користь заробітної пла­ти, дасть можливість реформувати податкову систему в напрямі під­вищення в ній ролі особистого прибуткового податку і зменшення ролі податку на прибуток підприємств. Зменшення частки податку на прибуток у податкових надходженнях до державного бюджету розширить можливості використання цього податку з метою регулю­вання економічних процесів.

Невипадково податкова система України знаходиться в центрі уваги вищих державних органів країни. Наробляється система за­конодавчо-нормативних актів з цього питання.

Основне в податковій політиці на сучасному етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямах:

зниження загального рівня податкового тягаря;

забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом запровадження інвестиційних податкових пільг;

реалізації соціальної спрямованості податкової системи;

удосконалення механізмів обчислення і стягнення податків;

удосконалення для виконання вищезазначеного правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в Подат­ковому кодексі.

Білет 17

1 . Циклічний характер розвитку економіки. Теорії промислових циклів

Всяке суспільство прагне забезпечити швидке економічне зростання, повну зайнятість та стабільний рівень цін. Але досвід показує, що це все не досягається автома­тично. Загальна тенденція до економічного зростання пере­ривається й ускладнюється періодами економічної неста­більності, надвиробництва, еподами, депресією, безробіт­тям, інфляцією.

За своїм змістом поняття "економічна рівновага" досить просте. Під ним розуміють такий стан економіки, при якому досягається стале урівноваження та взаємне збалансування структур, що про­тистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропози­ція тощо). В ринкових системах урівноваження досягається завдяки ринковому механізму через встановлення відповідних пропор­цій. Рівновага відбиває внутрішній стан ринкової системи, яка самоупорядковується.

Стан економічної рівноваги не статичний. Структурні зв'язки динамічні, завдяки чому здійснюється вдосконалення їх. За своїм характером ринкова рівновага завжди відносна. Тому економічний розвиток може бути зображений як циклічний рух від рівноваги, яка склалася, до порушення її і далі до формування на більш висо­кому рівні нової рівноваги більш складного порядку. Коливання економічної активності, рух виробництв від початку попереднього до початку чергового кризового спаду характеризують в цілому економічний або промисловий цикл . Окремі цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та інтенсивністю. Але у них є певні спільні риси передусім, досить послідовна зміна фаз циклу: кризи, депресії, пожвавлення й піднесення.

Циклічність як об'єктивна закономірність економічного розвит­ку за своїм змістом багатоструктурна. Якщо в основу критерію класифікації покласти довготривалість, то вона буде мати: малі цикли (короткострокові коливання ділової активності, які продовжуються .3—4 роки); середні цикли (строком 7—11 років); великі цикли (пе­ріодичність яких становить 40—60 років); вікові циклічні коливан­ня, наприклад вікові цикли лідерства. Проте критерій довготривалості лише один з можливих. Типи циклів розрізняються неоднозначністю матеріальної основи розвит­ку, характером впливу на економічні процеси. Здавалося, що в ос­нову класифікації циклів можна покласти саме їх, та ця специфіка підносна: причинно-наслідкові зв'язки, що викликають до життя ті, чи інші цикли, функції, які вони виконують, багато в чому переплітаються. Крім того, різні цикли накладаються один на одний, що ускладнює їхню диференціацію. Отже, і в цьому випадку штучна уніфікація їх неприпустима.

Щодо України, то тут глибока економічна криза не є ні циклічною, ні довгохвильовою. Вона є частиною всеохоплюючої кризи, яка витікає з: по-перше, структурної трансформації народногоспо­дарських пропорцій у зв'язку з розпадом колишнього єдиного вироб­ничого простору в рамках СРСР і порушенням колишніх виробни­чих зв'язків та нестворенням відповідних економічних; по-друге, трансформації економічної системи в цілому та, по-третє, з прак­тичної некерованості цими трансформаційними процесами на макрорівні в умовах, коли національна держава тільки формується.

2. Роль фіскальної політики в державному регулюванні.