Реферат: Основи економічної теорії Былети і відповді

Як засвідчує аналіз фінансової системи, фі­нансова політика держави може базуватись на двох взаємопов'яза­них напрямках діяльності держави: а) у сфері оподаткуван­ня та регулювання структури державних витрат з метою впливу на економіку — фіскальна (податкова) політика; б) у сфері регулювання бюджету — бюджетна політика.

Фіскальна політика передба­чає використання можливостей уряду стягувати податки та витрачати кошти державного бю­джету для регулювання рівня ділової активності й розв'я­зання різних соціальних завдань. Основним змістом фіс­кальної політики держави є зміна податкових ставок та витрат бюджетних коштів у відповідності з цілями уряду.

В багатьох країнах світу добре відомі так званікейнсіанські та неокласичні способи стимулювання економічного розвитку за допомогою податків і державних витрат. Кейнсіанці орієнтуються на попит, вважаючи, що саме він створює свою власну пропозицію. Тому вони традиційно переконані, що скорочення податків приведе до зростання сукупного попиту, одночасно з яким зростатиме реальний обсяг ВНП і рівень цін, що в певній мірі буде заохочувати підприємців до розширення виробництва. Неокласики орієнтуються на сукупну пропозицію, вважаючи, що пропозиція створює спій власний попит. Вони пере­конані, що скорочення податків викличе у перспективі при­ріст національного виробництва й доходу, що, в свою чергу не тільки не зменшить надходження у бюджет, а й забезпе­чить (при більш низьких ставках податку) приріст податкових надходжень у бюджет завдяки розширенню податкової бази.

У практиці розвитку економічного регулювання більш широко використовується саме традиційний, кейнсіанський підхід. Але й він поділяється на так звану дискреційну й автоматичну фіскальну політику.

Піддискреційною фіскальною політикою розумієть­ся свідоме регулювання державою оподаткування та держав­них витрат з метою впливу на реальний обсяг національного виробництва, зайнятість, інфляцію та економічне зростання.

Підавтоматичним, або вбудованим стабілізато­ром розуміється економічний механізм, який автоматично реагує на зміну економічної ситуації без необхідності здій­снення тих чи інших кроків з боку уряду. До основних вбудованих стабілізаторів відноситься, по-перше, зміна податкових надходжень. Сума податків зале­жить від величини доходів. Тому в період активного зрос­тання ВНП (в період процвітання) податкові надходження автоматично зростають (при прогресивній системі оподатку­вання). Це забезпечує зниження купівельної спроможності та стримує економічне зростання. І навпаки, в період еко­номічного спаду податкові надходження (при прогресивно­му оподаткуванні) автоматично скорочуються. Сума вилуче­них доходів зменшується, тобто відбувається відносне збільшення купівельної спроможності в економіці, що стри­мує економічний спад. До вбудованих стабілізаторів також відносяться система допомоги по безробіттю, різні соціальні виплати, програ­ми з підтримки бідних верств населення тощо, які запобіга­ють різкому скороченню сукупного попиту навіть у період економічного спаду.

Отже, фіскальна політика, яка оперує податками і держав­ними затратами, у поєднанні зі стабілізуючою грошовою політикою має на меті створити економіку високої зайнятості, — але при цьому без інфляції цін. Влада, яка здійснює фіскальну політику, "протистоїть переважа­ючим економічним вітрам" і тим самим допомагає забезпечити сприятливу економічну ситуацію, при якій динамічні сили при­ватної ініціативи мають найширші можливості для своїх дій.

Білет 18

Характеристика фаз циклу. Сукупність зовнішніх і внутрішніх причин циклів. Головна детермінанта циклу.

Коливання економічної активності, рух виробництв від початку попереднього до початку чергового кризового спаду характеризують в цілому економічний або промисловий цикл. Окремі цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та інтенсивністю. Але у них є певні спільні риси передусім, досить послідовна зміна фаз циклу: кризи, депресії, пожвавлення й піднесення.

Найбільш характерною рисою промислового циклу є фаза кризи. Вона відрізняється від тимчасових коливань рівноваги між попитом та пропозицією на певні товари (передноворічні розпродажі, скажімо) чи в якій-небудь окремій галузі господарства (сезонне коливання сільськогосподар­ського виробництва, наприклад). Промислові кризи виникли як загальне надвиробництво, як глибоке потрясіння всієї господарської системи зверху до низу.

Після кризового падіння виробництва, яке характеризу­ється певною глибиною й тривалістю, економічна система входить у фазу депресії.Депресія може мати досить тривалий характер. Рівень виробництва стабільний, але дуже низький по відношенню до передкризового стану. Зберігається високий рівень безробіття. Але падіння цін призупиняється, падає позичковий процент, стабілізуються товарні записи. Відбувається масове оновлення основного капіталу, який в період кризи руйнується фізично чи знецінюється. Оновлення це відбувається на більш високо­му технічному рівні, що дає можливість економіці у наступно­му циклі досягти більш високої точки піднесення.

Пожвавлення супроводжується незначним підвищенням рівня виробництва, деяким скороченням безробіття. Поступо­во розширюється попит на засоби виробництва й робочу силу, дещо зростають прибутки, заробітна плата й ціни. Процес пожвавлення охоплює все більшу кількість галузей, відновлюється докризовий рівень економічного розвитку, від­бувається входження економіки у новий виток спіралі.

Піднесення характеризується зростанням виробництва стрімкими темпами. Зростає платоспроможний попит, особ­ливо на продукцію галузей, що визначають тенденції в русі науково-технічного прогресу. Виробництво розширюється, його рівень перевершує досягнутий у попередньому циклі. Безробіття скорочується до мінімуму при одночасному зростанні заробітної плати. Швидко зростають ціни, що збільшує прибутки та стимулює пропозицію. Але саме в цей час посилюються диспропорції, закладені ще на фазі пожвавлення. Спочатку вони непомітні, завдяки існуванню розгалуженої торговельної мережі, розвинутої кредитної системи тощо. І лише наступна криза знову показує реальний стан речей, справжні масштаби нерівноваги, диспропорційності ринкової економіки. Сучасні економічні цикли суттєво відрізняються від класичного своєю періодичністю, тривалістю характером протікання тих чи інших фаз, відсутністю деяких фаз взагалі тощо.

Стосовно України та деяких інших країн СНД, особливості протікання цього процесу полягають у тому, що з кінця 1990 р. тут має місце не криза надвиробництва, а - недовиробництва. У країнах Заходу зниження ВНП та промислового виробництва у післявоєнний час не перевищувало 10%, тоді як в Україні спад виробництва досягає за різними оцінками) від 35 до 40%. Крім того, тривалість фази кризи у ринкових країнах становить 0,5-1,5 року, а в Україні вона триває вже понад 5 років.

Називають цілий ряд причин виникнення циклів:недостатнє споживання населення (С.Сімсонді);надлишок заоща­джень і недостаток інвестицій (Д.Кейнс); співвідношення оптимізму й песимізму в економічній діяльності людей (В.Парето, А.Пігу); фізичний строк служби основного капіталу (К.Маркс). У сучасній економічній літературі особливо виділяються три підходи: а)цикл — явище зовнішнє відносно економічної системи. Він зумовлений зовнішніми факторами, до яких відносять війни, революції, відкриття крупних родовищ золо­та, урану, нафти, освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, значні досягнення в технології, винаходи та інновації, що дозволяють радикально змінити структуру виробництва; б) цикл — явище внутрішньо притаманне еконо­міці тобто він залежить від внутрішніх факторів, які мо­жуть викликати зростання або спад економічної активності через певні проміжки часу. Серед внутрішніх факторів виді­ляють: фізичний строк служби основного капіталу; особис­те споживання, скорочення або розширення якого впливає на обсяг виробництва й зайнятість; інвестування, тобто авансування коштів на розширення виробництва, створення нових робочих місць; економічну політику держави з регу­лювання виробництва, попиту та споживання; в)цикл є синтез внутрішніх і зовнішніх факторів. Багато дослідників вважають, що зовнішні (екзогенні) фактори продукують початкові (первинні) імпульси циклів, а внутрішні причини (ендогенні) перетворюють ці імпульси у фазні коливання.

2) Податки і податковий мультиплікатор

Податки становлять частину фіскальної політики, з їх допомогою держава регулює функціонування ринкової економії. Таке регулювання досягається не прямо і безпосередньо, як при державних витратах, а непрямо, через вплив на споживання і заощадження населення. Щоб краще розібратися в цьому, передбачимо, що держава вводить одноразовий податок на населення в розмірі a млрд. крб., причому величина податку не залежить від розміру ЧВП. Неважко зрозуміти, що в цьому випадку прибуток, який має в своєму розпорядженні населення, поменшає також на а млрд. крб. Однак тепер зменшення прибутку спричинить скорочення не тільки споживання, але і заощаджень населення. Для простоти розрахунків допустимо, що при цьому гранична схильність до споживання (ГСС) і зберігання (ГСЗ) будуть однакові, тобто ГСС = ГСЗ = 1/2.

Як це відіб'ється на рівноважномуобсязіЧВП? По-перше, витрати на споживання скоротяться не на а млрд. крб., а тільки на а/2 млрд., оскільки наполовину зменшаться також витрати на заощадження. По-друге, скорочення витрат на споживання спричинить скорочення сукупних витрат, що включають також витрати на інвестиції і державну закупівлю. Внаслідок цього графік сукупних витрат здвинетьсявниз .

Відповідно скоротиться також обсягрівноважного ЧВП. Тому , якщо в точці Е він був рівний Ь млрд. крб., то в точці Е’, в якій новий графік перетнебісектрису, він буде Ь - а/2 млрд. крб. Звідси стає зрозумілим, чому збільшення або скорочення податків надає менший вплив на обсяг внутрішнього виробництва, чим державні витрати на закупівлю товарів і послуг. Такі витрати становлять частину сукупних витрат і тому вони, нарівні з споживанням і інвестиціями, характеризують сукупний попит і, отже, безпосередньо впливають на обсяг внутрішнього виробництва.

З зростанням державної закупівлі збільшується попит, а тим самим стимулюється подальше збільшення виробництва. Зміна податків їх підвищення або пониження безпосередньо вплива?