Реферат: Основи інтеграції та гармонізації аудиту в Україні
У 1993 р. ЄС заявив, що буде розширюватись на схід за рахунок країн Центральної та Східної Європи. Україна має всі шанси ввійти до списку кандидатів i у майбутньому — членів ЄС. Отже, Україні слід ретельно підготувати правове поле, зокрема у сфері аудиту, яке б забезпечило реалізацію Угоди про партнерство та співробітництво між Україною i Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифікованої Законом N 237/94-ВР (Угоду було підписано 14.06.94 р. в Люксембурзі, набрала чинності 01.03.98 р.).
ЄС випустив ряд Директив у сфері бухгалтерського обліку i аудиту (N 4 — про бухгалтерські звіти компаній i їх аудиторську перевірку; N 7 — про консолідовану фінансову звітність i її аудит; N 8 — про аудит і вимоги до аудиторів). Країни — члени ЄС після прийняття Директив мають у встановлені терміни (3 — 8 років) привести своє законодавство у відповідність з їх вимогами.
Директива ЄС N 8 вимагає проведення аудиторської перевірки для усіх великих компаній, даючи змогу самим державам — членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки для малих і середніх підприємств. Ця Директива також висуває вимоги щодо кваліфікації та освіти аудиторів. Згідно з положеннями Директиви ЄС N 8 аудитор при здачі кваліфікаційного іспиту повинен володіти знаннями з таких дисциплін: аудит; аналіз фінансової звітності; загальна теорія бухгалтерського обліку; консолідована звітність; фінансовий та управлінський облік; внутрішня контрольна система; правила складання річної i консолідованої звітності; оцінка i визначення фінансових результатів; рекомендації i правила обов’язкової перевірки звітності, а також загальне право; податкове право; цивільне i комерційне право; трудове право та право соціального страхування; інформаційні системи та інформатика; економіка підприємства, країни та фінансові науки; математика i статистика; основні принципи управління фінансами підприємства.
В Україні, у противагу зазначеному переліку дисциплін, згідно з положенням, затвердженим Аудиторською палатою України, при складанні іспиту на сертифікат аудитора знання контролюються з таких дисциплін: аудит; фінансовий та управлінський облік; податки; господарське право; основи фінансового управління; інформаційні системи в бухгалтерському обліку та фінансовому управлінні. Висновок з цього приводу є очевидним. Це лише один з прикладів можливих аспектів гармонізації вітчизняного та європейського аудиту.
Зазначимо, що на регіональному рівні гармонізація може бути статичною та динамічною. У першому випадку з численних законодавчих та нормативних актів країн певного регіону вибирають те спільне, що їм притаманне в галузі аудиторської діяльності, i формують інваріант спільного нормативного документа; у другому — зацікавлені сторони (держави) домовляються вводити такі нові нормативні положення, які б не суперечили прийнятим раніше учасниками угоди.
Необхідність гармонізації аудиту на рівні країн СНД пояснюється спільним історичним та економічним минулим, функціонуванням єдиного народногосподарського комплексу в межах СРСР. Не слід відкидати те, що було i може бути корисним на сьогодні й у майбутньому. Проблеми реформування системи бухгалтерського обліку i розвитку аудиту в країнах СНД, у тому числі в Україні та Росії, є подібними. Важливу роль у їх вирішенні можуть відіграти Асоціація бухгалтерів i аудиторів країн — членів СНД, Координаційна Рада з методології бухгалтерського обліку країн СНД, у складі якої доцільно створити та активізувати роботу спеціального Комітету з питань аудиторської діяльності. Не зайвими стануть розробка і затвердження основних принципів методології та організації аудиту в країнах СНД на основі міжнародних та європейських стандартів аудиту, спеціальних положень, інструктивних матеріалів щодо здійснення аудиторських перевірок та контролю за їх якістю у країнах — членах СНД. Особливо важлива гармонізація вимог з проведення аудиту з Росією, оскільки ця країна на сьогодні є одним з найбільших інвесторів у нашій державі. Наслідком цього стало створення значної кількості російсько-українських спільних підприємств, фінансова бухгалтерська звітність яких має підлягати аудиторській перевірці. Необхідно прийняти законодавчі та нормативні акти, відповідно до яких аудит таких підприємств може здійснюватись як українськими, так i російськими аудиторами або комбінованими аудиторськими групами на основі дотримання єдиних методологічних i організаційних вимог.
Європейський вибір України не передбачає її однозначного тяжіння до Європи, а допускає створення системи взаємовідносин України у просторі Росія — Європа — Північна Америка — Чорномор’я — СНД. Саме ця система у глобальному контексті передбачає набір стратегій i перспектив шляхів розвитку України у ХХІ столітті. Такий підхід у вирішенні політичних i економічних взаємовідносин України з іншими державами слід враховувати при вирішенні проблем гармонізації аудиту (із дотриманням принципу захисту національних інтересів).
На початкових етапах розвитку процесу гармонізації аудиту в Україні зусилля щодо узгодженості регіонального масштабу мають більше шансів на успіх, ніж першочергова орієнтація на міжнародну перспективу.
Проведені дослідження дають змогу дійти висновку про те, що гармонізація аудиту на державному рівні полягає у досягненні узгодженості між:
різноманітними законодавчими i нормативними актами різних рівнів (закони, положення, інструкції, стандарти, нормативи, внутрішньофірмові нормативні документи), які стосуються питань аудиту;
діяльністю професійних організацій аудиторів України між собою (Аудиторська палата України, Спілка аудиторів України, Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України);
діяльністю професійних аудиторських організацій та органів законодавчої та виконавчої влади, фінансових структур (ДПА України, Нацбанк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, державні адміністрації різних рівнів, відповідні комісії та комітети Верховної ради України, Рахункова палата України та інші державні структури).
Одним із проявів i шляхів здійснення інтеграції та гармонізації аудиту є його стандартизація. Стандарт у перекладі з англійської — норма, зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів. Тому можна стверджувати, що стандартизація аудиту — це процес розробки та послідовного застосування комплексу правил, принципів та процедур у процесі здійснення аудиторської діяльності. Таким чином, стандарт аудиту є нормативним документом, який має рекомендаційний характер. Мета стандартів — бути детальними та повними, щоб їх тлумачення було однаковим у різних країнах, регіонах, фірмах. Серед стандартів аудиту доцільно виокремлювати чотири рівні: міжнародні; регіональні; національні; внутрішньо фірмові.
Слід відзначити взаємозв’язок облікових та аудиторських стандартів. Перші визначають, яка інформація є корисною, другі — надійною та достовірною. Корисність та достовірність — важливі складові оптимізації процесу управління. Мета аудиторської перевірки у всіх країнах, як правило, одна — підтвердити надійність i достовірність бухгалтерських звітів. Проте виникають проблеми, пов’язані з рівнем професійної підготовки аудиторів, використанням різних стандартів, що призводить до принципових відмінностей якості аудиту. Внаслідок цього надійність фінансової звітності, яка перевіряється аудиторами різних країн, неоднакова. Цим пояснюється потреба стандартизації аудиту.
Уніфікація аудиту є більш вузьким поняттям порівняно з терміном «стандартизація» i означає зведення окремих елементів теорії та практики аудиту до єдиних форм. Уніфікація, скоріше, притаманна аудиту на державному та внутрішньо фірмовому рівнях, оскільки уніфікованими в аудиті можуть бути: форми робочих документів аудитора; аудиторські номенклатури; бази даних; аудиторські комп’ютерні програми; форми подання вхідної та вихідної інформації при використанні комп’ютерних систем; звіти аудиторських фірм (наприклад, до Аудиторської палати України); формат проведення кваліфікаційних іспитів.
Отже, на основі вищевикладеного можна дійти висновку, що основними формами здійснення процесу інтернаціоналізації аудиту є його інтеграція i гармонізація. На підставі вивчення зарубіжної та вітчизняної теорії й практики аудиту визначено головні чинники, які впливають на процеси поглиблення його інтеграції та гармонізації, а саме: держава; професійні бухгалтерські та аудиторські організації; суспільство; підприємства-клієнти; аудиторські фірми; характер діяльності підприємств; зовнішні користувачі інформації; національні особливості; вплив ззовні; вплив академічної науки.
Незважаючи на те що аудит є незалежною перевіркою, аудиторська діяльність не позбавлена впливу держави, органів законодавчої влади та інших регулюючих органів. Держава законодавчо може закріплювати цілі аудиту, регулювати механізм розробки та затвердження національних стандартів, визначати перелік підприємств, для яких аудиторська перевірка є обов’язковою, бути користувачем інформації аудитора, висувати певні вимоги до форми i змісту аудиторських висновків; планувати організаційні заходи з розробки i впровадження або удосконалення певних видів фінансового контролю, у тому числі аудиту (наприклад, схвалювати (не схвалювати) концепцію інтеграції та гармонізації аудиту, надавати допомогу i підтримку у налагодженні міжнародних зв’язків професійних аудиторських організацій України). Від органів урядової влади та уряду залежить узгодженість законодавчих актів, які приймаються у сфері аудиту, уникнення в них суттєвих протиріч, а також встановлення «міри» державного регулювання аудиторської діяльності.
Основними державними органами, які можуть впливати на гармонізацію та інтеграцію аудиту, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата України, Держказначейство України, Мінфін України, ДПА України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстат України, Нацбанк України.
Суспільство впливає на гармонізацію та інтеграцію аудиту шляхом визначення свого ставлення до професії аудитора (її рейтингу серед інших професій, престижу та іміджу), а також ступенем довіри до результатів аудиторських перевірок. Чим вищий рейтинг аудиторів у суспільстві, тим вищим вимогам повинна відповідати їх діяльність, що, у свою чергу, спонукатиме до поглиблення гармонізації та інтеграції аудиту.
Існує три основних рівні професійних організацій бухгалтерів та аудиторів: міжнародний, регіональний і національний. Щодо їх діяльності у напрямі гармонізації та інтеграції аудиту, то головна проблема полягає в координації та узгодженості їхніх дій, розподілі сфер впливу. Так, одні організації можуть займатися питаннями розробки та гармонізації стандартів аудиту, інші — виробленням механізмів контролю якості аудиторської діяльності, питаннями підготовки та підвищення кваліфікації аудиторів i організацією їх роботи тощо. Узгодженість між нормативними документами, прийнятими професійними організаціями, може бути досягнуто при дотриманні ієрархії, хоча вона досить умовна, оскільки всі ці професійні організації незалежні по відношенню одна до одної.
Аудиторські фірми мають безпосередній вплив і беруть активну участь в інтеграції та гармонізації аудиту, а ступінь цього впливу визначається обсягом діяльності аудиторської фірми, її репутацією та рівнем i якістю методологічного та організаційного забезпечення. Виділяють три рівні інтернаціоналізації аудиторських фірм:
група «велика четвірка» проявляє все більшу тенденцію до міжнародної інтеграції, глобальної гармонізації щодо технічних засобів, контролю за якістю роботи та встановлення зв’язків з громадськістю;
наступна група з 10 фірм діє по всьому світу під загальною назвою Федерації національних фірм (усі вони координують роботу на основі єдиних стандартів та підходів);
велика кількість фірм розвивають широкі міжнародні зв’язки з різним рівнем формальності, часто призначеним для задоволення не спільних міжнародних потреб, а вузько специфічних.
Як правило, всі міжнародні (транснаціональні) аудиторські фірми керуються у роботі міжнародними стандартами аудиту, а практика їх застосування в роботі офісів, розташованих на території різних країн, безпосередньо сприяє встановленню міжнародної гармонізації.
Аналогічна ситуація спостерігається i в Україні, де в перші роки становлення аудиту найбільш кваліфікованими були ті спеціалісти, які проходили підготовку (або працювали) у міжнародних аудиторських фірмах як в Україні, так i за її межами. Міжнародні аудиторські фірми мають найповніше та комплексне організаційне i методологічне забезпечення, свою систему підготовки кадрів, власні підручники з аудиту та розроблені методики перевірок; функціонують спеціальні методологічні відділи з їх розробки. Це добрий стимул для розвитку й удосконалення національних аудиторських фірм, орієнтація їх на міжнародний рівень якості роботи та зростання їх конкурентоспроможності на ринку аудиторських послуг.
Характер діяльності підприємств-клієнтів, які перевіряються аудиторами, безпосередньо впливає на активізацію процесу гармонізації аудиту. У світі відчувається незворотний процес корпоративної інтернаціоналізації у різних сферах господарської та фінансової діяльності, водночас відбувається продаж акцій великих мультинаціональних компаній на фондових біржах різних країн. Тому з точки зору специфіки аудиторської перевірки за характером діяльності компанії доречно поділити на міжнародні та національні. На процес глобалізації аудиту найбільше впливають міжнародні корпорації, діяльність яких виходить за межі однієї країни. Це спричинено певними особливостями їх функціонування i, зокрема, різноманітністю систем бухгалтерського обліку, які в них застосовуються (що відрізняються не лише за формою, а й по суті), на території різних держав.
Мультинаціональним корпораціям доводиться складати та читати фінансові звіти відповідно до місцевих стандартів бухгалтерського обліку i одночасно при складанні зведених фінансових звітів виходити із загальноприйнятих принципів та правил бухгалтерського обліку (наприклад, Generally accepted accounting principles, GAAP (в США)), які мають силу в країні походження компанії.
Виходячи з цього, виникає необхідність у: