Реферат: Основні проблеми педагогічної психології
Значно посилюється регулююча функція, в цьому віці діти вжене такі імпульсивні, не витримані, як раніше, можуть вже гальмувати свої емоції.
Увага стає більш стійкою та тривалою, у дітей розвивається здатність, в відомих межах, планувати свою діяльність, організовувати її.
Отже, 7 років – це переломний кризовий вік, бо з вступом до школи змінюється соціальний стан дитини в суспільстві, це нове місце, нові вимоги, новий вид діяльності. Саме в цьому році відбувається великий стрибок уперед психічного розвитку дитини.
Психічна готовність дитини до шкіоли включає такі моменти:
- мотиваційні;
- розумові;
- емоційно-вольові.
До розумового відноситься: мислення, пам'ять, сприймання.
Мотиваційні: різнонавчальні інтереси, позитивні емоції.
В цьому віці з'являється підзнання своє соціальної ролі: „я – учень”.
Стабілізація особистості включає в себе такі поняття:
- покращення настрою. Тобто діти у 16-17р., незалежно від їх темпераменту, ста.ть більш спокійними, ніж у 11-15р.;
- розвиток саморегуляції (посилення, контролю проявів властивості своєї особистості у поведінці та власних емоцій);
- спостерігається стабілізація самооцінки, хоча і можливі конфлікти між уявленням та зовнішньою оцінкою;
- формування світогляду;
- підвищення загального рівня самооцінки;
- розвиток моральної стійкості.
Самовизначення розглядається на 2-х рівнях: професійне й особистісне (ставляться такі запитання: „Ким хочу стати?” та „Яким маю бути?”). Різниця тільки в тому, що підліток фантазує про майбутнє, а юнак планує.
Професійне та особистісне самовизначення є центральним новоутворенням.
Усвідомлення часової перспективи (розвиток сприймання, в юнацькому віці – формується „Я-концепція”).
Основні потреби юнака – потреба у визнанні оточуючими його самосвідомості; потреба у коханні; у самозрості.
Динаміка розвитку особистості дитини в період юнацтва більш бурхливе та об'єднує в собі підлітково нові потреби і інтереси соціального походження: з'являються інтереси до спілкування з дорослими, а вчителя сприймаються, як люди з особливими якостями та потребами.
Як слідство, виникає пізнавальна діяльність та розумовий розвиток учня, формування свідомого суб'єкта діяльності. Педагогічна психологія вивчає форму та мету управління розвиваючою діяльністю учнів, де процес навчання та виховання досліджується закономірність пізнавальних процесів, вольових та самостійності в навчальній діяльності, а також суспільно-корисній діяльності.
Фундамент положення сучасної педагогічної психології – сутність індивідуального психічного розвитку людини є засвоєння суспільно-історичного досвіду, зафіксованого в предметно-матеріальної та духовної культури. Все це відбувається шляхом активної діяльності дитини.
1. Психологія навчання – досліджує закономірність засвоєння знань і формувань вмінь та навичок.
2. Психологічне виховання – закономірне цілеспрямоване формування особистості.
3. Психологічна особистість і діяльність педагога.
4. Психологічно-педагогічне спілкування.
Педагогічна психологія є практичною дисципліною, яка стає між загальною психологією та педагогікою. Поєднання їх сприяє формуванню особистості вчителя як професіонала і оптимального процесу навчання й виховання.