Реферат: Основні риси адміністративно-правових відносин

У цілому адміністративно-правовим відносинам притаманні дві найважливіші ознаки: з одного боку — це форми соціаль­них відносин, оскільки в них обов'язково беруть участь люди чи їх об'єднання, а з іншого — це форми організаційних відно­син, у процесі реалізації яких розв'язуються завдання управлін­ської діяльності.

Перелічені особливості адміністративних правовідно­син дають змогу зробити висновок про те, що не будь-які суспільні відносини у сфері державного управління вхо­дять до кола адміністративно-правових. Такими відноси­нами перш за все є такі, що виникають "у зв'язку" і "з приводу" практичної реалізації завдань і функцій держав­ного управління і виконавчої влади зокрема.

3. Види адміністративно-правових відносин

Діапазон управління, здійснюваний виконавчою владою, є багатоаспектним. Відносини, що виникають у результаті уп­равлінської діяльності, відрізняються між собою окремими ознаками, що є підставою для їх класифікації.

Адміністративно-правові відносини поділяють на види: за­лежно від елемента юридичної норми; за змістом; за характером дій зобов'язаного суб'єкта; залежно від розподілу прав і обо­в'язків між сторонами; за характером зв'язків між сторонами.

Адміністративно-правові відносини класифікуються за багатьма критеріями.

Спочатку виділяються дві групи адміністративних правовідносин:

а) відносини, що безпосередньо виражають основну форму керуючого впливу (суб'єкт-об'єкт), у якій чітко виявляється владна природа державно-управлінської діяльності, їх можна позначити як владовідношення; іноді іменуються як основні;

б) відносини, що складаються за рамками безпосередньо керуючого впливу на той чи інший об'єкт, але органічно зв'язані з його здійсненням; характеризуються як неосновні правовідносини;

Перші з названих виражають сутність керування, другі зв'язані з цією сутністю, але прямо її не виражають. До першої можна віднести відносини між вищестоящими і нижчестоящими ланками механізму виконавчої влади, між посадовими особами-керівниками і підлеглими їм по службі працівниками адміністративно-управлінського апарату, між виконавчими органами (посадовими особами) і громадянами, що несуть визначені адміністративно-правові обов'язки і т.п.

Друга група характеризується тим, що такі відносини хоча і виникають безпосередньо в сфері державного керування, однак не переслідують метою безпосередній керуючий вплив суб'єкта на керований об'єкт. Приміром, відносини між двома сторонами, що функціонують у сфері державного керування, але не зв'язані між собою співпідпорядкованістю. Так два міністерства можуть вступати у відносини, зв'язані з необхідністю підготовки спільного правового чи акта узгодження взаємних управлінських питань і т.д.

Залежно від елемента юридичної норми (диспозиції або санкції), адміністративні правовідносини поділяють на регу­лятивні та охоронні.

Регулятивні правовідносини — це правове регулювання орган­ізаційних, управлінських відносин у суспільстві, пов'язаних із реалізацією позитивних завдань виконавчої влади. Основою для виникнення таких правовідносин може бути, наприклад, поста­нова Кабінету Міністрів України «Про створення єдиної дер­жавної автоматизованої паспортної системи» від 2 серпня 1996 р., якою започатковано організаційну роботу, пов'язану зі створен­ням єдиної державної автоматизованої паспортної системи.

Охоронні правовідносини пов'язані з регулюванням право­охоронної діяльності шляхом встановлення правових заборон і застосування до порушників адміністративного примусу, на­приклад, заходи адміністративного припинення (затримання правопорушників), адміністративна відповідальність та інші заходи адміністративного впливу.

За змістом адміністративно-правові відносини поділяють­ся на матеріальні та процесуальні.

Матеріальні адміністративно-правові відносини виникають на основі матеріальної норми.

Адміністративно-процесуальні відносини — це відносини, що складаються у зв'язку з вирішенням індивідуальних справ у сфері управління та регулюються адміністративно-процесу­альними нормами. Типовим прикладом цього може бути По­рядок розгляду звернень громадян у сфері управлінської діяль­ності (розділ 11 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.[8] ). Адміністративно-процесуальні норми цього Закону регулюють розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг громадян. Адміністративно-процесуальні відносини тут виникають між органами державної влади, орга­нами місцевого самоврядування, установами, організаціями, незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян, під­приємствами, засобами масової інформації, їх керівниками та іншими посадовими особами й громадянами.

За характером дій зобов'язаного суб'єкта адміністративно-пра­вові відносини можуть бути активними, тобто зобов'язаний суб'єкт повинен вчинити певні дії (громадянин, якому виповни­лося 16 років, зобов'язаний одержати паспорт, з отриманням по­вістки з'явитися у військкомат), або пасивними — зобов'язаний суб'єкт мусить утриматися від вчинення певних дій (від вчинен­ня правопорушення: дисциплінарного, адміністративного).

Залежно від розподілу прав і обов'язків між сторонами ад­міністративно-правових відносин, вони можуть бути як одно­сторонні, так і двосторонні (взаємно обумовлені права й обо­в'язки суб'єктів правовідносин).

Залежно від адміністративно-правового статусу суб'єк­тів, що беруть участь у правовідносинах, виділяють:

- між підпорядкованими суб'єктами державного управ­ління, що перебувають на різному організаційно-право­вому рівні, тобто між вищестоящими і нижчестоящими органами;

- між непідпорядкованими суб'єктами однакового орга­нізаційно-правового рівня. Це відносини між двома мініс­терствами, адміністраціями районів області тощо. Такі від­носини прийнято називати горизонтальними;

- між органами державного управління і підпорядкова­ними їм організаційно підприємствами, корпораціями, концернами тощо. Це відносини між адміністрацією і без­посередньо підприємством;

- між органами державного управління і підприємства­ми, установами, організаціями, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них незалежні). Це, приміром, відносини між податковою адміністрацією і підприємствами;

- між органами державного управління і структурами місцевого самоврядування. Такі відносини складаються, наприклад, між державною адміністрацією району і ви­конкомом селищної ради;

- між органами державного управління і недержавними підприємствами, установами, організаціями;

- між органами державного управління і об'єднаннями громадськості;

- між органами державного управління і громадянами.

За складом учасників виділяють:

- відносини між главою держави — Президентом Украї­ни і всією системою державного управління взагалі та ви­конавчої влади зокрема;