Реферат: Основні риси адміністративно-правових відносин

- відносини між органами державної виконавчої влади одного ієрархічного рівня (міністерствами, комітетами, ра­йонними державними адміністраціями тощо);

- відносини між органами державної виконавчої влади різного ієрархічного рівня (обласна державна адміністра­ція — районна державна адміністрація);

- відносини між органами виконавчої влади і органами державного управління, які статусом органу виконавчої влади не наділені (міністерство транспорту — відділення залізниці);

- відносини між управлінськими структурами держави і органами місцевого самоврядування (районна державна адміністрація — виконавчий комітет міської ради);

- відносин між органами державного управління і струк­турами самоорганізації населення, об'єднаннями грома­дян, включаючи професійні спілки, недержавними під­приємствами, установами, організаціями;

- відносини між органами державного управління і особою (громадянами, особами без громадянства, іно­земцями).

За характером зв'язків між сторонами адміністративно-право­вих відносин останні поділяють на вертикальні та горизонтальні.

Вертикальні адміністративно-правові відносини — це відно­сини субординаційного характеру. Вони мають місце там, де одна сторона підпорядкована іншій. Це взаємовідносини, які існують між органами виконавчої влади, що стоять вище відносно органів, які стоять нижче (наприклад, відносини Міністерства освіти і науки України з управлінням освіти об­ласної державної адміністрації). Вертикальні адміністративно-правові відносини наявні й тоді, коли одна зі сторін, наділена певним обсягом владних повноважень, має право видавати акти, здійснювати приписи, які є обов'язковими для непідпорядкованої сторони. Прикладом таких відносин може бути діяльність органів спеціальної компетенції (санітарна, ветери­нарна та інші інспекції). Характерна особливість вертикаль­них відносин полягає в тому, що в них найвиразніше виявляєть­ся основний метод адміністративно-правового регулювання — метод владної підпорядкованості щодо учасників адміністра­тивних правовідносин. Але адміністративно-правові відноси­ни, як уже було зазначено, не завжди є відносинами, що буду­ються за методом влади й підпорядкування. Ці відносини ви­никають і діють на засадах як влади й підпорядкування, так і рівності сторін. У адміністративно-правових відносинах, як правило, правам одних суб'єктів відповідають обов'язки інших, і навпаки, обов'язки одних відповідають правам інших.

Горизонтальні адміністративно-правові відносини є відно­синами, що виникають між непідпорядкованими органами дер­жавної влади, підприємствами, установами, організаціями, по­садовими особами, громадянами. Іншими словами, це відно­сини, учасники яких не перебувають у підпорядкуванні один одного (наприклад, відносини, що виникають між органами виконавчої влади й громадянином у зв'язку з призначенням пенсії, розглядом заяви, скарги тощо)[9] .

Залежно від змісту виділяють:

- відносини у сфері загального управління (управлін­ська сфера Кабінету Міністрів, обласної державної адмі­ністрації);

- у сфері галузевого управління (управлінська сфера галу­зевих органів державного управління);

- у сфері міжгалузевого управління (управлінська сфера міжгалузевих органів державного управління).

За галузями діяльності адміністративно-правові відно­сини поділяються на такі, що виникають в:

- галузі економіки;

- соціально-культурній сфері;

- адміністративно-політичній сфері.

Адміністративно-правові відносини поділяють на фун­кціональні й територіальні; внутрішні й зовнішні; майнові й немайнові; такі, що захищаються в адміністративному порядку, і такі, що захищаються у судовому порядку; суб­ординації і координації; внутрішньоапаратні і позаапаратні тощо.

Іноді виділяють субординаційні і координаційні адміністративно-правові відносини. Субординаційні називають ті відносини, що побудовані на авторитарності (владності) юридичних волевиявлень суб'єкта керування. Координаційними зв'язками називають ті, у яких названа авторитарність відсутня.

Координація входить в перелік основних проявів державно-управлінської діяльності, тобто фактично збігається з її юридично владними проявами. Приміром, Міністерство охорони навколишньої природного середовища координує діяльність міністерств і відомств із питань охорони навколишньої природного середовища, причому прийняті цим органом рішення обов'язкові для інших виконавчих органів

Захист адміністративно-правових відносин здійснюють у адміністративному та судовому порядку. Спори розглядають і вирішують у більшості випадків у адміністративному поряд­ку, тобто безпосередньо розпорядженням уповноваженого на те органу виконавчої влади в позасудовому порядку, в межах адміністративної юрисдикції.

Судовий захист адміністратив­но-правових (як і інших) відносин гарантується Конституцією та законодавством України, а права і свободи людини й грома­дянина захищаються судом шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцево­го самоврядування, посадових і службових осіб.

Висновки

Адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин, а тому характеризуються їх загальними ознаками. Складовими частинами адміністративно-правових відносин є: суб'єкти, об'єкти та юридичні факти.

Адміністративно-правові відносини— це суспільні відноси­ни в сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністра­тивного права. Адміністративно-правові відносини – це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб’єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв’язки державно-владного характеру.

Таким чином, відносини, що становлять предмет адмі­ністративного права, характеризуються такими особли­востями:

• виникають тільки в результаті державно-управлін­ської (владної) діяльності;

• в них обов'язково бере участь виконавчо-розпоряд­чий орган держави;

• завжди є наслідком свідомої, цілеспрямованої, вольо­вої діяльності від імені держави.

Відносини, що регулюються адміністративним правом, мають місце у різних сферах державного управління: це економіка, культура, комунальне господарство, охорона здоров'я, освіта, внутрішні справи, оборона тощо. Сфери соціально-господарського комплексу за ознаками своєї ді­яльності здебільшого автономні, тому спільне між ними, наприклад, комунальним господарством і морським транспортом, відшукати важко. Однак адміністративно-правові відносини у зазначених сферах близькі за своєю суттю. Ріднить їх те, що вони виникають з питань органі­зації їх діяльності і для цього застосовуються ідентичні ме­тоди та форми.