Реферат: Особистість у системі соціальних зв’язків

Коли ж у двох або більше людей не співпадають уявлення, очікування щодо виконання якоїсь конкретної ролі, то конфлікт приймає міжособистісний характер. Про міжособистісний конфлікт в межах однієї ролі йдеться, коли, наприклад, уявлення чоловіка і дружини щодо виконання ролі чоловіка (або дружини) не співпадають. Або не співпадають уявлення студента і викладача щодо виконання ролі студента (чи викладача). Різниця в уявленнях особливо очевидна, коли конфліктуючі сторони належать до різних культур.

Наявність труднощів при виконанні соціальних ролей пояснюють у першу чергу неадекватною рольовою підготовкою, причини якої приховані у недоліках процесу соціалізації в сучасному суспільстві. Наприклад, досить типовою є ситуація, коли студент, який закінчує вищій навчальний заклад, не уявляє собі, з якими обов’язками, виконанням яких функцій буде пов’язана його майбутня професійна діяльність.

Поширеним у сучасній соціології є підхід до розглядання структури особистості через систему таких понять як потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні установки, тобто через мотиваційну сферу.

Потреби – це усвідомлення і переживання людиною необхідності в тому, чого не вистачає для життєдіяльності її організму та розвитку особистості.

Американський вчений А. Маслоу дійшов висновку, що людині властиві п’ять рівнів потреб:

- фізіологічні потреби;

- потреби у безпеці й захисті;

- потреби у приналежності й любові;

- потреби у самоповазі;

- потреби самоактуалізації, або потреби особистісного вдосконалення.

Потреби кожного наступного, тобто вищого рівня, актуалізуються лише після задоволення потреб нижчого рівня. А. Маслоу виходить з того, що ця ієрархія потреб поширюється на всіх людей, і чим вище людина підіймається у цій ієрархії, тим більшу індивідуальність, людські якості та психічне здоров’я вона демонструє. Хоча вчений визнавав, що можуть бути виключення з цього ієрархічного розташування потреб, наприклад, коли творча людина розвиває та виражає свій талант, не дивлячись на труднощі та соціальні проблеми.

Існують інші класифікації потреб: за значенням у житті людини – першочергові та другорядні, за об’єктом – матеріальні та духовні, за сферою діяльності – потреба в спілкуванні, пізнанні, праці тощо.

Інтереси – це відображення потреб людини через її місце у системі соціальних відносин та взаємодій щодо умов та засобів задоволення цих потреб. Як і потреба, інтерес містить у собі внутрішню необхідність, завдяки якій він набуває енергії спонукальної сили. Рушієм до дії інтерес виступає, коли він усвідомлюється індивідом.

Установки визначають схильність людини до певних дій, реакцій на об’єкти. Установка передбачає усвідомлене ставлення до об’єкта (когнітивний компонент), емоційну оцінку об’єкта (емоційний компонент) та послідовну поведінку стосовно об’єкта (поведінковий компонент).

Типи особистості

Однією з найважливіших проблем соціології особистості є побудова соціальних типів особистості.

Типологія як загальнонауковий принцип пізнання знаходить своє застосування у різних науках. Проте питома вага її, порівняно з іншими методами, збільшується у науках, які мають своїм предметом людину з її соціальним світом.

Будь-яке суспільство зацікавлене у тому, щоб особистості, з яких воно складається найкращим чином сприяли його розвитку. Тому суспільство має потребу в інформації про існуючі та бажані соціальні типи особистості (соціальний тип – це деперсоніфікована уявна особистість як відображення сукупності повторювальних якостей індивідів, що належать до певної соціальної спільноти). А метод типологізації може розглядатися як інструмент, що її надає.

Одна з перших обґрунтованих типологій особистості належить соціологам Ф. Знанецькому та В. Томасу. Критерій їхньої типології – характер пристосування особистості до соціального оточення. В роботі „Польський селянин в Європі та Америці” (1918-1920) вони виділили такі типи:

· "богемний” – пристосовується до ситуаційних умов, не знаходячи твердої опори у собі та пливучи за течією;

· "міщанський” – спирається на традицію, не виявляючи соціальної гнучкості і також не знаходячи опори в собі;

· "творчий” – спирається на власні сили. Така людина спроможна змінювати моделі поведінки, культуру, спроможна на винаходи та інновації.

Р. Дарендорф, один з найвідоміших сучасних соціологів, представників конфліктного напряму, розробив свою типологію особистостей. Підкреслюючи, що особистість – це продукт розвитку культури, соціальних умов, він користується терміном homosociologicus та виокремлює такі його типи:

· homofaber – "людина уміла", "людина, що працює" – особистість, яка наділена важливою суспільною функцією; тип, поширений у традиційному суспільстві;

· homoconsumer – людина-споживач, особистість, сформована масовим суспільством;

· homouniversalis – людина, яка здатна займатися різними видами діяльності;

· homosoveticus – людина, яка залежить від держави.

Представниками неофрейдизму (Д. Рісмен, Е. Фромм) було розроблене поняття соціального характеру і запропонований опис різних типів соціальних характерів в епоху капіталізму.

Значну увагу дослідженню "соціальних характерів" приділяв американський соціолог ХХ ст. Д. Рісмен, небезпідставно вважаючи їх ключем до розуміння соціальної реальності і соціальних процесів. Його типологія допомагає побачити зв’язок, відповідність між основними типами таких характерів та типами суспільного устрою. Д. Рісмен описав три основних типи соціальних характерів:

· "традиційно-орієнтований”. Особистість, що належить до даного типу, є консервативною, конформною по відношенню до традицій, звичаїв, зразків поведінки, а також до касти, клану, стану.