Реферат: Особливості діяльності інноваційних підприємств

♦ формування цілей і завдань розвитку цих виробництв, індустріального розвитку регіону;

♦ планування, спорудження і підтримка промислової зони, служби, водного забезпечення, житлових зон, доріг тощо; .

♦ розробка юридичної основи (законів), що сприяє створенню умов для фінансування комерційних підприємств та інших служб, необхідних для розвитку технополісу;

♦ всебічне державне сприяння через упровадження пільгової податкової системи; створення необхідної інфраструктури; фінансової допомоги комерційним підприємствам, що сприяють розвитку високотехнологічних галузей;

¨ наявність науково-дослідних інститутів, університету, яким від водиться вирішальна роль у здійсненні, координації наукових досліджень і розробок та підготовці висококваліфікованих спеціалістів.

Стратегія діяльності технополісу спрямована на здійснення якісного прориву у нові сфери діяльності на базі інтелектуалізації економіки та розвитку мережі регіональних центрів високого технологічного рівня. Багатопрофільна діяльність технополісу включає здійснення фундаментальних та прикладних досліджень у різних галузях науки та економіки.

Основна мета технополісу – активізація інноваційного процессу через сприяння концентрації необхідних ресурсів на базі центрів розробки та промислового освоєння науково- та технологічномісткої продукції.

Якісною та відмінною рисою діяльності технополісів є те, що вони формуються на базі міст-полісів, які складаються з самого міста та передмістя, орієнтованих на попередньо визначений повний інноваційний цикл, що має довгострокову перспективу до 20 років.

Не менш важливою та актуальною є діяльність бізнес-інкубаторів.

Бізнес-інкубатор – це організація, яка створює найбільш сприятливі умови для стартового розвитку підприємств, надаючи їм комплекс послуг та ресурсів. Бізнес-інкубатори необхідні для зміцнення й розвитку нових підприємств. Особливо актуальна діяльность даних структур Україні, де низька динаміка розвитку підприємництва.

Маючи підтримку бізнес-інкубатора, підприємство має змогу отримати, наприклад, площу для офісу на пільгових умовах, засоби зв’язку, оргтехніку, необхідне обладнання, тощо. Також у бізнес-інкубаторі проводиться навчання, надаються консультаційні послуги, послуги спеціалістів з різних професій: бухгалтер, юрист, маркетолог, менеджер та ін. У низці випадків тут можна отримати обладнання на умовах лізингу, кредит на розвиток бізнесу та виходу підприємства на місцеві ринки.

Головне призначення «інкубаторів» - підтримка малого, переважно інноваційного, підприємництва. Якщо бізнес-інкубатор створений при науковому центрі і його основним завданням є комерціалізація нововведень, то на перший план висувається показник рівня наукоємкості клієнтів у поєднанні з параметрами їхньої економічної діяльності. Якщо акцентуються проблеми пожвавлення економіки регіону, боротьба з безробіттям, то важливіше є загальне число робочих місць, вік фірми і її походження. Адже якщо парк (інкубатор) поповнюється не за рахунок знову створених підприємств, а за рахунок переїзду вже існуючих, то для регіону ефект від бізнес-інкубатора буде нульовим, хоча в плані комерційної діяльності інкубатора це й вигідно.

У країнах з розвинутою ринковою економікою комбінація сильного наукового центра з науковим парком інкубаторського типу довела свою ефективність.

Список використаних джерел:

1. Закон України "Про Інноваційну діяльність"// Голос України. – 2002. – 9 серп. – 10 с.

2. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2007. – 424 с.

3. Гунин В.Н., Баранчеев В.П. и др. Управление инновациями. – М., 2000

4. Харів П.С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів. Тернопіль: Вид-во "Економічна думка", 2003. – 326 с.

5. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія/ За заг. ред. д-р екон. наук, проф.С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. – 616с.