Реферат: Особливості клініко-функціональних порушень нервової системи при гострих отруєннях рудниковим газом у гірників та їх лікування

У хворих має місце зменшення фагоцитарної активності нейтрофілів до (15,71±0,72)% в спонтанному тесті і до (21,80±0,64)% у стимульованому пірогеналом у порівнянні з контролем (20,93±0,63)% і (26,74±2,1)% (kS=3,61, p<0,001 і kS=2,69, p=0,0088). Індекс активації нейтрофілів без стимуляції, а також при додаванні пірогеналу, становив (0,261±0,005) і (0,42±0,02), і статистично значуще відрізнявся від контролю – (0,323±0,012) і (0,59±0,02) відповідно (kS=3,43, p<0,001 і kS=2,67, p<0,001). Таким чином, це свідчить про те, що фагоцити мають низьку резервну активність внутрішньоклітинних ферментів і під час активації це може приводити до недостатності фагоцитарної ланки.

У хворих виявлено зменшення відносного і абсолютного вмісту Т-лімфоцитів відповідно до розподілення поверхневих рецепторів CD3+ у хворих (58,2±1,4)% і (1,06±0,03)х10⁹ /л і в контролі (74,7±0,8)% і (1,74±0,08)х10⁹ /л відповідно (kS=9,25, p<0,001 та kS=6,29, p<0,001). У хворих має місце зниження як відносної, так і абсолютної кількості клітин хелперної ланки CD4+ до (30,3±0,6)% і (0,554±0,020)х10⁹ /л, а в контролі (45,5±0,8) % і (1,049±0,049)х10⁹ /л відповідно (kS=10,13, p<0,001 та kS=7,48, p<0,001). Водночас встановлено значне збільшення відносної кількості супресорів: CD8+-рецепторів (27,8±0,8)% і (0,505±0,021)х10⁹ /л між хворими та контрольною групою (22,3±0,6)% і (0,529±0,030)х10⁹ /л(kS=3,55, p<0,001 та kS=0,47, p=0,637). Співвідношення CD4/CD8 вірогідно було меншим у групі хворих гірників, становлячи (1,19±0,05) у порівнянні з контрольним показником (2,06±0,05) (kS=8,38, p<0,001). Експресія на природних кілерах CD16+-рецепторів також була значно зменшена (6,9±0,3)% і (0,124±0,007)х10⁹ /л у порівнянні з контролем (18,4±0,6)% і (0,421±0,017)х10⁹ /л (kS=12,26, p<0,001 та kS=9,70, p<0,001). З результатів дослідження В-ланки імунної системи видно, що у хворих має місце вірогідне зменшення відносної кількості В-лімфоцитів при аналізі експресії CD22+-рецепторів, як відносної їх кількості до (15,8±0,4)%, так і абсолютної до (0,287±0,011)х10⁹ /л у порівнянні з контролем (17,7±0,5)% та (0,417±0,021)х10⁹ /л відповідно (kS=2,07, p=0,041 і kS=3,86, p=0,00026).

У хворих із гострим отруєнням рудниковим газом вміст імуноглобулінів у сироватці крові класу G становив (9,67±0,23) г/л і був вірогідно нижчим у порівнянні з контролем – (11,83±0,19) г/л (kS=4,66, p<0,001), що може свідчити про значне пригнічення В-ланки імунітету. Також відмічено вірогідне зменшення вмісту Ig А до (1,41±0,04) г/л у порівнянні з контролем (1,91±0,07) г/л (kS=4,18, p<0,001), що може свідчити про підвищення напруження місцевої імунної відповіді. Концентрація Ig М становила (0,88±0,03) г/л у порівнянні з контролем (0,92±0,04) г/л (kS=0,64, p=0,523) і не відрізнялась у хворих та здорових гірників. У хворих виявлено антитіла до антигену головного мозку (1,35±0,14), які в контролі не визначались. ЦІК у хворих були підвищені до (0,63±0,03) г/л на відміну від контрольної групи (0,50±0,02) г/л (kS=2,31, p=0,023). ЦІК були прямо пов’язані з тяжкістю стану постраждалих гірників (r=+0,61, p<0,001) і значна тяжкість отруєння впливала на збільшення рівня ЦІК (kKW=12,67, p=0,0018).

Такі біохімічні показники, як АЛТ, АСТ у хворих із гострим отруєнням рудниковим газом не відрізнялись від контролю і становили (0,38±0,02) мкмоль/(ч*мл) і (0,36±0,02) мкмоль/(ч*мл) відповідно до здорових (0,41±0,03) мкмоль/(ч*мл) і (0,35±0,02) мкмоль/(ч*мл) (kS=1,09 p=0,273 і kS=0,454 p=0,650). Загальний білірубін у хворих та в контролі вірогідно не відрізнявся, (15,94±0,48) мкмоль/л у порівнянні з контролем (16,16±0,40) мкмоль/л (kS=0,329 p=0,741), а відповідно була статистично значуще зменшена кількість прямого білірубіну до (1,73±0,13) мкмоль/л - в контролі (2,29±0,2) мкмоль/л (kS=2,90 p=0,0042), у хворих не суттєво була збільшена кількість непрямого білірубіну - (14,21±0,47) мкмоль/л і (13,87±0,42) мкмоль/л в контролі (kS=0,524 p=0,600). Уміст сечової кислоти був статистично значно вищий (0,356±0,013 ммоль/л) і (0,253±0,012) ммоль/л (kS=3,87, p=0,00024), активність ксантиноксидази була статистично значно вища (2,38±0,08) мкмоль/л і (1,70±0,15) мкмоль/л (kS=2,89, p=0,0051) і ПОЛ теж було значно вище (6,72±0,19) од/мл і (3,40±0,16) од/мл (kS=8,67, p<0,001).

У хворих встановлено статистично значуще зменшення концентрації натрію у крові до (130,1±1,1)·10^-3 г/л у порівнянні з контролем (145,2±0,7)·10^-3 г/л (kS=11,58, р=0,00065) і вміст калію також статистично значуще знизився і становив (4,18±0,07)·10^-3 г/л і (4,40±0,06)·10^-3 г/л (kS=2,38, р<0,05), одночасно відмічається статистично незначне збільшення кількості кальцію і магнію до (2,84±0,15)·10^-3 і (1,05±0,04)·10^-3 г/л у порівнянні з контролем (2,65±0,22)·10^-3 і (0,93±0,06)·10^-3 г/л (kS=0,71, p>0,05 і kS=1,66, p>0,05 відповідно (рис. 2).

Рис.2.Вміст електролітів і мікроелементів у крові постраждалих гірників із гострим отруєнням рудниковим газом і в контролі

При проведенні кореляційного аналізу тяжкість отруєння була тісно пов’язана з концентрацією натрію (r=0,80), вегетативні проби, Ашнера та ортостатична, були щільно пов’язані з умістом кальцію (r=-0,44 і r=0,57) відповідно. Виразність вестибулярних порушень була прямо пов’язана з концентрацією натрію, калію, магнію (r=0,56-0,80). Вміст натрію, калію були щільно пов’язані зі швидкістю зорово-моторної реакції (r=0,51-0,67). Показники Т-клітинного імунітету та деякі ланки В-системи були пов’язані з клінічнім діагнозом та важкістю вестибулярних порушень при слабкому і помірному ступені кореляції (r=0,15-0,31). Вік та стаж хворих не були пов’язані з імунними показниками і мали слабкий ступінь кореляції (r=0,05-0,22). Усі ці зміни відіграють важливу патогенетичну роль у розвитку не тільки компенсаторних процесів, але й у формуванні залишкових явищ гострого отруєння.

У період першої доби перебування хворого в клініці здійснюється його обстеження вузькими спеціалістами і призначається необхідна кількість сеансів ГБО з альфа-ліпоєвою кислотою у дозі 600 мг внутрішньовенно за годину до сеансу та комплекс реабілітаційних заходів.

Після курсу ГБО з АЛК в хворих гірників з гострим отруєнням рудниковим газом вірогідно зменшилось число скарг на головний біль з (88,8±7,4)% до (27,7±10,5)% (c² =13,83, p=0,0002), запаморочення з (77,7±9,8)% до (22,2±9,8)% (c² =11,11, p=0,0009), слабкість з (94,4±5,4)% до (27,7±10,5)% (kS=5,64, p<0,001, c² =16,83, p<0,001), млість з (55,6±11,7)% до (22,2±9,8)% (c² =4,21, p=0,040), нудоту з (44,4±11,7)% до (5,6±5,4)% (c² =7,26, p=0,0071), безсоння з (44,4±11,7)% до (11,1±7,4)% (c² =4,98, p=0,025), забудькуватість з (61,1±11,5)% до (22,2±9,8)% (c² =5,60, p=0,018), зниження життєвої активності з (55,6±11,7)% до (13,3±8,7)% (c² =8,00, p=0,0047) хворих.

Результати оцінки вегетативної реактивності згідно з пробою Ашнера характеризувались вірогідним зменшенням симпатикотонічних відповідей з (83,3±8,7)% до (38,9±11,5)% (c² =7,48, p=0,0062) та збільшенням нормотонічних реакцій з (11,1±7,4) % до (50,0±11,8)% (c² =6,41, p=0,011) на фоні незначного збільшення парасимпатикотонічних реакцій з (5,6±5,4) % до (11,1±7,4)%, хоча вірогідних змін в цій групі не відбулося (c² =0,36, p=0,546).

Результати ортостатичної проби після лікування ГБО з АЛК свідчили про тенденцію до нормалізації збиткової вегетативної забезпеченості діяльності. Так, частота симпатикотонічних відповідей зменшилась з (66,7±11,1)% до (27,8±10,5)% (c² =5,46, p=0,019) і дещо збільшилась кількість нормальних відповідей у цій пробі з (27,8±10,5)% до (55,6±11,7)%, (c² =2,86, p=0,091), а парасимпатикотонічних – майже не змінилась (11,1±7,4) і (16,7±8,8) (c² =0,23, p=0,629).

У вестибулярних пробах відмічалось покращання загальної оцінки після лікування курсом ГБО з АЛК з (9,55±0,61) балів до (7,27±0,36) балів (kS=2,98, p=0,0088, kW=2,50, p=0,012 відповідно). Значний вклад в загальну оцінку вестибулярних порушень у хворих гірників з гострим отруєнням вуглецю вносили скарги на запаморочення (2,27±0,21) балів, які після лікування відчутно зменшились до (1,66±0,16) балів (kS=2,37, p=0,029, kW=1,96, p=0,050 відповідно), стали коротшими і рідше супроводжувались головним болем. Також значно зменшилась кількість помилок під час виконання завдання з (25,6±0,9) до (20,8±0,5) штук (kW=1,938, p=0,052) і покращала вегетативна регуляція діяльності, про що свідчило зменшення й стабілізація опору шкіри хворих з (79,8±5,2) Ом до (46,1±1,5) Ом (kW=2,63, p=0,0084).

Таким чином, при лікуванні постраждалих внаслідок гострого отруєння рудниковим газом сеанси ГБО з АЛК мають більшу ефективність за результатами клінічних і вегетативних показників, вестибулярних клінічних проб, тому можна рекомендувати такий комплексний метод лікування до широкого застосування у лікуванні хворих після отруєння рудниковим газом.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукового завдання з оптимізації діагностики та лікувальної тактики при ураженні нервової системи у гірників при гіпоксичній гіпоксії внаслідок гострого отруєння рудниковим газом, що дозволяє розробити новий підхід до комплексного лікування цих хворих на підставі встановлення нових клініко-функціональних та імунобіологічних аспектів.

2. Гострі отруєння рудниковим газом у вугільних шахтах мають частоту від 3 до 32 випадків на рік, і сезонні коливання з перевагою навесні, восени та концентруються на семи шахтах у п’яти містах області, а постраждалі гірники відносяться до працездатного та висококваліфікованого контингенту.

3. Відмічається підвищення реактивності вегетативної нервової системи у пробі Ашнера до (80,7±4,2)% і забезпечення діяльності відповідно до індексу напруження до (59,8±5,1)% у напрямку переваги симпатикотонічних реакцій при гострих отруєннях рудниковим газом.

4. Одними із найбільш частих симптомів у гірників з гострими отруєннями рудниковим газом є головокружіння та запаморочення, які проявляються відхиленнями у клінічних вестибулярних тестах, і вестибулярні порушення виявляються у (78,4±4,3) % хворих.

5. У гірників з гострими отруєннями рудниковим газом виявлено Т-клітинний імунодефіцит зі зниженням співвідношення хелпери/супресори, переважно за рахунок зменшення кількості Т-хелперів, та розвитком системних аутоімунних процесів гуморального типу у вигляді підвищення титрів аутоантитіл до антигенів із дезиксорибонуклеїнової кислоти та головного мозку, підвищення циркулюючих імунних комплексів.

6. Гостра гіпоксія внаслідок отруєння рудниковим газом у гірників характеризується порушенням ліпідного обміну зі збільшенням продуктів перекисного окислення ліпідів, що свідчить про необхідність використання антиоксидантів.

7. Ефективність комплексної терапії з включенням гіпербаричної оксигенації та антиоксиданту - альфа-ліпоєвої кислоти у хворих із гострим отруєнням рудниковим газом за вегетативно-вестибулярними і психофізіологічними показниками виявилася значно кращою від прийнятого лікування.

Практичні рекомендації

1. В хворих гірників із гострим отруєнням рудниковим газом для виявлення ураження нервової системи потрібне дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи та вестибулярного аналізатора з метою проведення розроблених лікувально-профілактичних заходів та контролю їх ефективності.

2. Для лікування порушень нервової системи в гірників з гострим отруєнням рудниковим газом рекомендується використовувати комплексне лікування, що включає гіпербаричну оксигенацію до 10 сеансів при 2 ата та препарати з антиоксидантною дією, переважно, альфа-ліпоєву кислоту.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головін Ю.О. Гострі отруєння рудниковим газом у вугільних шахтах // Вестник гигиены и эпидемиоло?