2) реакція батьків на зауваження соціального педагога, їх результативність;

3) прагнення підвищити свій педагогічний рівень за допомогою матеріалів батьківських куточків, педагогічної літератури;

4) частота звернень за педагогічними порадами;

5) прояв бажання поділитися своїми спостереженнями за розвитком дитини, її поведінкою;

6) зовнішній вигляд дитини.

Дані, одержані в ході спостережень і бесід, уточнюються в подальшій роботі з сім'єю. Поширені сьогодні методи - анкетування, розмови з батьками у поліклініці і вдома - мають використовуватися для встановлення тісних контактів з ними. Основна мета - не лише одержати знання про певну родину, а й збудити у батьків інтерес до дитини, до її внутрішнього світу.

Робота соціального педагога з батьками має здійснюватися в двох напрямах: з колективом батьків та індивідуально.

Так, Л. Гурнік зазначає, що в арсеналі соціальних педагогів багато традиційних форм роботи, які наповнені новим змістом: збори батьків, колективні та групові консультації, бесіди, лекції, конференції, батьківський всеобуч [2]. До того ж соціальний педагог має забезпечити диференційований підхід до принципу формування педагогічної культури батьків, врахування їх освітнього рівня, життєвого досвіду та вікових особливостей їхніх дітей.

Соціальний педагог повинен вивчити також рівень обізнаності батьків з родинною педагогікою, її принципами, змістом, основними напрямами. З цією метою можна запропонувати батькам анкети, що спрямовані на виявлення рівня педагогічної культури батьків.

Анкетування слугує попередньому знайомству з сім'єю чи з особливостями однієї з сторін виховання дітей у ній.

Аналіз анкет дає можливість визначити проблеми, які варто обговорити з батьками на колективних консультаціях, батьківських зборах і які, зрештою, збільшать обсяг знань батьків щодо родинного виховання на засадах народної педагогіки.

Аналітичні матеріали заносять до батьківської картотеки. Вони дають змогу соціальному педагогу ґрунтовно вивчити родину, підготувати базу для виховання кожної дитини, скорегувати проекти програм батьківського всеобучу і підпорядкувати їх вирішенню таких завдань: систематичне одержання слухачами педагогічних знань; озброєння батьків методикою застосування педагогічних знань на практиці, у своїй виховній діяльності; збір і поширення кращого досвіду родинного виховання; формування такого рівня свідомості, за якого з'являється прагнення до постійної самоосвіти.

Організовуючи роботу з батьками в системі педагогічного всеобучу, соціальний педагог повинен ставити за мету не тільки озброїти батьків знаннями, але й підвищити їхню педагогічну культуру, прискорити процес родинного виховання.

Практика свідчить, що одними з найефективніших форм роботи з батьками є нетрадиційні форми і методи роботи. Серед них - функціонування консультпунктів з проблем родинного виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації раціонального дозвілля дітей [5]. Вони поєднуються з традиційними, такими, як: університети педагогічних знань для батьків, батьківський всеобуч, вечори запитань та відповідей, збори-практикуми, бесіди, дискусійні клуби, клуби батьківського спілкування.

Цікавими формами роботи з батьками є проведення конференцій з проблем родинного виховання на засадах народної педагогіки, читацькі конференції за книгами з родинного виховання, огляди новинок літератури.

У сучасній педагогічній науці традиційні форми роботи з батьківською громадськістю вдало доповнюються нетрадиційними формами, такими, як [2, с.8]:

- дерево родоводу ( зустріч поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народної педагогіки);

- у родинному колі ( анкетування батьків, індивідуальна допомога родинам через консультації, практичний показ, зустрічі з лікарями психологами, юристами);

родинний міст ( зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей);

- народна світлиця ( звернення до народних традицій, формування особистості дитини через природу, спілкування батьків з вихованцями через природу, спільну діяльність батьків, дітей, педагогів);

- альбом-естафета „Як ми відпочиваємо?" (Досвід організації відпочинку в родині);

- дискусійний клуб ( обговорення проблем виховання дітей);

- родинна скарбниця ( добірка матеріалів з досвіду родинного виховання);

- азбука родинного виховання ( обговорення проблем, труднощів виховання дітей у неповних сім'ях, виступи лікарів, юристів, психологів, педагогів, надання батькам індивідуальної допомоги);

- дні довіри ( у визначені дні педагоги, лікарі, психологи ведуть прийоми батьків і консультують їх з проблем виховання).

На думку дослідників Г. Зубової та Е. Арнаутової, для підвищення педагогічної компетентності батьків дітей раннього віку необхідно використовувати сучасні методи спілкування з ними (рольове програвання проблемних задач сімейного виховання, моделювання способів батьківської поведінки, обмін досвідом сімейного виховання) [5]. Вони дають можливість батькам стати активними дослідниками власної поведінки, отримати досвід нового бачення звичних способів впливу на дитину. На противагу суто вербальній інформації, яка традиційно складає зміст зустрічей з батьками, важливим змістовним компонентом спілкування з батьками мають стати практичні дії з ігровими завданнями чи ситуаціями, ігровим предметом чи образом, малюнком. Сучасні дослідження доводять, що ігрове спілкування з батьками - ефективний засіб оволодіння ними "мовою гри" і є засобом профілактики батьківської авторитарності [5]. Тому саме ігровий метод спілкування соціального педагога з батьками має стати пріоритетним.

Конспект лекції-бесіди з батьками, які виховують дитину з обмеженими психофізичними можливостями

Добрий день, шановні батьки! До недавнього часу вважалося, що вихователем дитини повинна бути школа, колектив. Проте сьогодні ніхто вже не заперечуватиме, що основну відповідальність за розвиток дитини бере сім’я, бо саме в ній закладаються найважливіші риси особистості дитини, її ставлення до себе, до світу.

Від батьків вимагається почуття такту, знання індивідуальних особливостей хворих дітей, вміння передбачити їхні можливі реакції на критичні зауваження, щоб поступово виробити у дитини об'єктивне ставлення до своїх можливостей.

Для запобігання й корекції патологічного формування особистості велике значення має ваша допомога у встановленні правильних взаємин дитини з колективом. Необхідно постійно розвивати потребу у спілкуванні з однолітками, вчити допомагати іншим і правильно сприймати допомогу товаришів і дорослих. Дитина повинна почуватися самостійно, корисною і потрібною в оточенні. Не потрібно ізолювати дитину від друзів, родичів, сусідів, тому що ці люди допоможуть у догляді за хворою дитиною і зроблять її життя більш повноцінним [3].