Реферат: Особливості розрахункових операцій на ф ючерсному ринку

Ф’ючерсні угоди не передбачають обов’язкової поставки товару в термін, обумовлений контрактом. У процесі купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів здійснюються так звані паперові угоди, предметом яких є не товар, а права на нього. Такі контракти можна ліквідувати шляхом укладання зустрічної угоди на таку саму кількість товару з тим самим місцем поставки. Учасник біржі, який продав ф’ючерсні контракти, може не виконувати свої зобов’язання, якщо не пізніше певного встановленого терміну купить таку саму кількість таких самих типових контрактів і здійснить залік. Продавець може виконати свої зобов’язання також шляхом поставки товару покупцю.[2]

Суть ф’ючерсної торгівлі полягає в отриманні доходу за рахунок різниці між ціною куплених і проданих контрактів. Для спрощення обігу кожний ф’ючерсний контракт має стандартну, встановлену біржею кількість товару, що називається одиницею контракту. Наприклад, в угодах на зернові (кукурудза, пшениця, соєві боби) на більшості бірж США одиниця контракту становить 5000 бушелів (138,9 т), в угоді на мідь на Лондонській біржі металів – 25 т.

Важливим показником у ф’ючерсному контракті є якість товару. Для стандартизації цього показника у ф’ючерсних контрактах, на відміну від ринку наявного товару, де зустрічається велика кількість сортів одного товару, у ф’ючерсному контракті декларується окремий сорт цього товару (наприклад, пшениця тверда червоно зерна з вмістом клейковини 27%).[6]

Серед умов ф’ючерсного контракту важливу роль відіграє встановлення терміну, на який дозволяється укладати угоду і поставки. Наприклад, на ф’ючерсному ринку кукурудзи в США торгівля ведеться за п’ятьма позиціями (липень, вересень, грудень, березень, травень).

Важливою характеристикою ф’ючерсного контракту є тривалість його дії, тобто періоду від відкриття торгівлі контрактом на конкретний місяць до закінчення торгівлі цим контрактом. Загалом цей період задекларований на різних біржах по-різному, але в середньому торгівля відкривається за 4-18 місяців до закінчення терміну контракту. На сільськогосподарські товари він обмежується 4-8 місяцями.[7]

Важливим елементом ф’ючерсного контракту є умова поставки. У зв’язку з тим, що на ф’ючерсному ринку працюють тисячі учасників, більшість з яких не зацікавлена в реальному виконанні укладених угод, було вироблено два способи їх ліквідації: перший – укладення зворотної угоди, другий – поставки реального товару. Основна кількість ф’ючерсних контрактів закривається шляхом зворотної угоди і тільки 2% їх завершуються реальною поставкою товару. Для ліквідації зобов’язань за контрактом учасник угоди дає наказ брокеру щодо здійснення зворотної операції:

· власник довгої позиції – наказ на продаж такого контракту;

· власник короткої позиції – наказ на купівлю контракту.

Різниця у вартості контракту на момент його укладення і ліквідації становить або прибуток учасника, або збиток, що також списується з його рахунку.

Власник довгої позиції може реалізувати контракт або новому учаснику, який не має зобов’язань на ф’ючерсному ринку, або власнику короткої позиції, який таким способом закриває свою позицію.[1]

Ліквідацію угоди шляхом реальної поставки товару регулює біржа самостійно. Як правило, продавцю дозволяється вибирати конкретний сорт товару, оскільки в контракті обумовлюється можливість поставки кількох сортів вищої і нижчої якості того, що закріплено в контракті. Біржа також встановлює не один, а кілька пунктів доставки, що дає можливість виробнику вибирати залежно від його географічного положення. Всі ці моменти роблять контракти більш привабливими для виробників сільськогосподарської продукції.

Як і будь-яка ринкова ціна, ціна ф’ючерсного контракту має об’єктивну основу – вартість. Ціна може коливатися залежно від попиту і пропозиції.

Вартість ф’ючерсного контракту може бути визначена як така його ціна, за якою інвестору вигідна як купівля самого активу на фізичному ринку і наступне його зберігання до моменту використання або одержання доходу, так і купівля ф’ючерсного контракту на цей актив.

Отже вартість ф’ючерсного контракту визначається наступними чинниками: ціна активу на фізичному ринку, термін дії ф’ючерсного контракту, відсоткова ставка, витрати, пов’язані з володінням активом (зберігання, страхування).

Внаслідок специфіки ринку і країни слід відзначити й такі відмінності: в комісійних витратах на готівковому і ф’ючерсному ринках; в оподаткуванні; у валютних курсах тощо.

Формула розрахунку вартості ф’ючерсного контракту має такий вигляд(2):

Са = Ца + Ца * П* Д/360, ( 2 )

де Са – вартість ф’ючерсного контракту на біржовий актив;

Ца – ринкова ціна активу на фізичному ринку;

П – банківський відсоток за депозити (плюс відсоток витрат на зберігання і транспортування);

Д – кількість днів до закінчення терміну дії ф’ючерсного контракту або його закриття.

Якщо біржовий актив приносить певний дохід, наприклад, дивіденд за акції або відсоток за облігації, то цей дохід треба вирахувати виходячи з банківської відсоткової ставки. Формула матиме такий вигляд(3):

Са = Ца + Ца *(П-Па)* Д/360, (3)

де П – середній розмір дивіденду за акції або відсотка за облігації.

На практиці ціна і вартість ф’ючерсного контракту не бувають рівні.

Етапи розрахунків з купівлі-продажу ф’ючерсного контракту включають: день (момент) укладення контракту; період, протягом якого контракт залишається незакритим або невикористаним, і день (момент) закриття контракту або його виконання.[6]

1 етап:

· день укладення контракту (відкриття позиції);

· реєстрація контракту в Розрахунковій палаті;

· сплата гарантійного внеску за контракт;

· сплата збору за реєстрацію контракту.