Реферат: Особливості відбування і виконання окремих видів покарань, не пов’язаних з позбавленням засудженого волі

– поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.Вважаємо, більш правильно поступив КВК РФ в ст. 30, в якій передбачає злісне ухилення від відбування обов'язкових робіт в такій редакції: «Злісним ухиленням від відбування обов'язкових робіт признається засуджений: а) більше двох разів протягом місяця не вийшов на обов'язкові роботи без поважних причин; б) більше двох разів протягом місяця порушив трудову дисципліну; в) сховався в цілях ухилення від відбування покарання».

Порушником визнається також засуджений, який не з’явився без поважної причини до інспекції або зник з метою ухилення від відбування покарання. За кожним фактом допущеного порушення засуджена особа дає письмове пояснення, яке долучається до її особової справи.

Поважними причинами неявки засудженої особи (неповнолітнього) до інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом, і які документально підтверджені
(ч. 1 ст. 37 КВК України).

Виконання покарання у виді громадських робіт припиняється, а засуджені особи знімаються з обліку у зв’язку з:

– відбуттям призначеної судом кількості годин громадських робіт – за наявності повних даних з підприємства про відпрацьований час, коли сумарна кількість годин, відпрацьованих засудженим, дорівнює кількості годин, визначених вироком суду;

– засудженням за ухилення від відбування громадських робіт – за наявності вироку суду, який набрав законної сили;

– амністією – за наявності відповідної постанови (ухвали) суду;

– скасування вироку – за наявності відповідної постанови (ухвали) суду;

– іншими підставами, передбаченими законодавством.

З обліку також знімаються: померлі – за наявності відповідної довідки органу реєстрації актів громадянського стану; особи, засуджені за вчинення нового злочину, – за наявності копії вироку суду, що набрав законної сили; засуджені особи, які змінили місце проживання і вибули за межі території обслуговування, – за наявності підтвердження про отримання особової справи підрозділом інспекції за новим місцем проживання.

У день закінчення строку покарання у виді громадських робіт (у день отримання останнього повідомлення від власника підприємства про відбутий засудженою особою час покарання), а при звільненні за іншими підставами – не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів працівник інспекції направляє повідомлення власнику підприємства, де засуджена особа відбувала покарання, про припинення його виконання. Зняття засудженої особи з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходження відповідних документів до інспекції.

У десятиденний термін після зняття з обліку особи, яка підлягає призову на строкову військову службу, у відповідний військкомат направляється повідомлення.

Засудженій особі, яка відбула призначений судом строк покарання у виді громадських робіт, на її вимогу може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього (ч. 6 ст. 153 КВК України).

Особливості виконання і відбування неповнолітнім покарання у виді виправних робіт. У 2006 році кримінально-виконавча інспекція Державного департаменту України з питань виконання покарань виконувала судові рішення у відношенні 16816 засуджених неповнолітніх, з яких 12 (0,1%) – до виправних робіт (Статистичні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань [12]).

У третьому розділі Інструкції визначається порядок виконання покарання у виді виправних робіт (ст. 57 КК України, ст. ст. 41–46 КВК України) за місцем роботи засуджених осіб та проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи з метою їх виправлення, недопущення скоєння ними нових злочинів та інших правопорушень.

Режим, тобто порядок та умови виконання та відбування цього покарання знаходить своє втілення у таких правових обмеженнях:

– відрахування із заробітку засуджених до виправних робіт в доход держави (ст. 57 КК, ст. 45 КВК України);

– заборона протягом строку відбування покарання засудженим виїжджати за межі України, переводитися на іншу посаду чи роботу, звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути наданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування (ч. 1 ст. 42 КВК України);

– не зарахування часу чергової відпустки до строку відбування покарання (ч. 2 ст. 42 КВК України);

– притягнення до кримінальної відповідальності у разі злісного ухилення засудженого від відбування покарання за ст. 389 КК України;

– виникнення судимості при засудженні до виправних робіт згідно зі ст. 88 КК України.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженого може застосовуватися інспекцією стягнення у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 46 КВК України). Перед накладенням стягнення неповнолітній засуджений дає письмове пояснення про причини допущеного порушення, яке підлягає перевірці і долучається до його особової справи.

Відносно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, інспекція надсилає прокуророві матеріали, що свідчать про ухилення для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.

Ухиленням засудженого від відбування покарання вважається:

– невиконання встановлених обов’язків;

– порушення порядку та умов відбування покарання;

– вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності;

– допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Порушником визнається також засуджений, який не з’явився без поважної причини до інспекції або виїхав без дозволу інспекції за межі України.