Реферат: Особливості відбування і виконання окремих видів покарань, не пов’язаних з позбавленням засудженого волі

– відбуттям призначеного вироком суду покарання, – за наявності розрахункових відомостей про час, який було включено в строк відбування покарання, заробіток та проведені з ним відрахування. При цьому затримка перерахування утриманих сум не є перешкодою для зняття засудженого з обліку;

– засудженням за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт, – за наявності копії вироку, що набрав законної сили;

– амністією, – за наявності постанови суду про застосування амністії;

– помилуванням, – за наявності розпорядження про виконання Указу Президента України про помилування;

– скасуванням вироку, – за наявності відповідної постанови суду;

– заміною виправних робіт штрафом, – за наявності відповідної постанови суду;

– звільненням від відбування покарання, – за наявності відповідної постанови суду.

З обліку також знімаються:

– померлі, – за наявності відповідної довідки з органу реєстрації актів громадянського стану;

– особи, засуджені за вчинення нового злочину, – за наявності копії вироку, що набрав законної сили;

– засуджені особи, які вибули з території обслуговування у зв’язку зі зміною місця роботи, – за наявності підтвердження про отримання справи інспекцією за новим місцем роботи.

Після повного відбуття засудженим покарання у день закінчення його строку (тобто в день отримання останніх розрахункових відомостей з підприємства), а при звільненні за іншими підставами – не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів інспекція надсилає повідомлення власнику підприємства, на якому працює засуджений, про припинення відрахувань з його заробітку і знімає засуджену особу з обліку (ч. 6 ст. 153 КВК України). Зняття засудженої особи з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходження відповідних документів до інспекції. Відносно особи, знятої з обліку, яка підлягає призову на строкову військову службу, в десятиденний термін направляється повідомлення у відповідний військкомат. В такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Особливістю цього покарання є те, що виконання покладається на інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засуджених осіб з метою їх виправлення та недопущення учинення ними нових злочинів та інших правопорушень – на органи внутрішніх справ відповідно до ч. 3 ст. 41 КВК України.

Виконуючи покарання у виді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених, роз’яснює порядок та умови відбування покарання, контролює додержання порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб, здійснює проведення виховної роботи, надає дозвіл на звільнення з роботи засуджених осіб за власним бажанням протягом строку відбування покарання.

Дані положення, крім того, регламентовані частинами 1, 2 ст. 41 КВК України, в яких передбачена участь засуджених у суспільно корисній праці. Крім суспільно корисної праці, в Інструкції передбачені такі основні засоби виправлення і виховання осіб, засуджених до виправних робіт, як соціально-виховна робота, дотримання порядку відбування покарання, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив та контроль за їхньою поведінкою. Відносно неповнолітніх, Інструкція включає в себе положення, спрямовані на забезпечення належного нагляду за їх поведінкою, трудовою дисципліною та одержанням ними виробничої кваліфікації.

Аналіз цих положень дозволяє вести мову про те, що в них автоматично включені засоби виправлення, вміщені в ст. 6 КВК України, без достатньо критичного їх осмислення. Зокрема, проведення соціально-виховної роботи, залучення до загальноосвітнього та професійно-технічного навчання, забезпечення належного нагляду за поведінкою засуджених передбачає наявність відповідних нормативно закріплених положень, у яких би були визначені суб'єкти, які б відповідали за їх використання та результати цієї роботи.

Крім того, ч. 5 ст. 41 КВК України визначає обов’язок кримінально-виконавчої інспекції проводити не соціально-виховну роботу із засудженими особами, а виховну роботу. Дані різновиди виховної роботи мають не однаковий зміст, що обумовлює застосування різних форм і методів її реалізації. Наприклад, відповідно до ст. 123 КВК України, соціально-виховна робота застосовується з метою виховного впливу лише на засуджених до позбавлення волі і передбачає цілеспрямовану діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених. Із засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, КВК України не передбачає проведення соціально-виховної роботи. Таким чином, дана Інструкція вміщує в собі колізії, коли одна норма суперечить іншій.

З урахуванням того, що ст. 107 КВК України чітко регламентує права і обов’язки засуджених до позбавлення волі, а ст. ст. 123–128 КВК України передбачаються напрямки виховного впливу на дану категорію засуджених, на нашу думку, подібні положення повинні бути закріплені в КВК України відносно засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Це дозволить не тільки усунути існуючі колізії в юридичних нормах, а й запобігти ситуаціям, коли від засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, вимагають те, що не передбачено законом. Наприклад, серед обов’язків засуджених до таких покарань відсутній обов’язок отримувати загальну освіту та проходити професійно-технічне навчання, а Інструкція відносить їх до основних засобів виправлення.

Особливості виконання і відбування неповнолітнім покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. У 2006 році кримінально-виконавча інспекція Державного департаменту України з питань виконання покарань виконувала судові рішення у відношенні 16816 засуджених неповнолітніх, з яких 2 – до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (Статистичні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань [12]). У першому розділі Інструкції визначено порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю включає в себе:

– облік засуджених осіб;

– контроль за додержанням вимог вироку суду стосовно засудженої особи власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженої особи, а також органом, що має право анулювати дозвіл на зайняття відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженій особі;

– вжиття заходів щодо припинення порушень вимог вироку суду;

– винесення подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з’явилися за викликом до інспекції без поважних причин;

– організацію початкового розшуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилання матеріалів до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб;

– здійснення інших заходів, передбачених законом.

Як бачимо, положення цієї Інструкції не передбачають проведення соціальних заходів, які б сприяли вирішенню проблем засудженої особи, що пов’язані з її освітою, здоров’ям, ризиком скоєння повторних злочинів. Крім того, законодавством не передбачається умовно-дострокове звільнення від відбування даного виду покарання. Це суттєво позначається на процесі відбування покарання засудженими особами, бо відсутні дійові важелі впливу на їх поведінку.

Відсутність такого заходу ставить цю категорію засуджених у нерівне становище у порівнянні з засудженими до інших видів кримінальних покарань, у процесі яких передбачено умовно-дострокове звільнення (наприклад, ст. 46 КВК України передбачає умовно-дострокове звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді виправних робіт), а також це не відповідає закріпленому в ст. 5 КВК України принципу гуманізму. У порядку виконання даного покарання, залежно від характеру злочину і забороненого виду діяльності, підрозділ інспекції направляє повідомлення до відповідних органів, які здійснюють ліцензування певних видів діяльності. Взятій на облік особі роз’яснюються порядок та умови відбування покарання, правові наслідки у разі порушення вимог вироку та ухилення від відбування покарання. При цьому, на засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю покладаються певні обов’язки:

– виконувати вимоги вироку суду;