Реферат: Отруєння лікарськими речовинами
При потраплянні подразнювальних або опікаючих речовин на шкіру та слизові оболонки, їх необхідно змити великою кількістю чистої води.
Якщо отруєння пов'язано з прийомом отрути всередину, то необхідно якнайшвидше видалити її із шлунка. Це можна здійснити за допомогою використання блювотних засобів, промивання шлунка водою з додаванням до неї адсорбуючих речовин (активоване вугілля). При отруєнні розчинними солями барію необхідно перетворити цю речовину в нерозчинну сполуку. Для цього потерпілому дають випити розчин сульфату магнію або натрію, потім утворений осад - сірчанокислий барій - видаляють промиванням.
При отруєнні азотнокислим сріблом для промивання шлунка використовують розчин хлориду натрію, тоді утворюється осад хлористого срібла, який видаляють промиванням.
При отруєнні деякими алкалоїдами (морфін, стрихнін та інші) шлунок промивають розчином калію перманганату (1:2000). Калію перманганат здатний окислювати алкалоїди і перетворювати їх у нетоксичні сполуки. При отруєнні іншими алкалоїдми використовують дубильні речовини (0,5% розчин таніну, міцний чай), які осаджують алкалоїди.
Попередити всмоктування можна призначенням адсорбуючих речовин (активоване вугілля), що служить для адсорбції алкоголю, фенолу, миш'яку, стрихніну, солей важких металів.
При отруєнні солями важких металів застосовують також спеціальні протиотрути (антидоти). Антидоти важких металів (антидот Стржижевського) - стабілізована сірководнева вода. Для стабілізації сірководню в розчин додають солі натрію і магнію. Через 10 хвилин після прийому цього антидоту промивають шлунок.
Для попередження всмоктування отрути може бути використаний хімічний антагонізм. Так, при отруєнні кислотами шлунок промивають слабким розчином лугу (окис магнію, гідрокарбонат натрію). При отруєнні лугами - слабкими розчинами органічних кислот (оцтова, лимонна, янтарна).
Невсмоктаної отрути можна позбутися викликаючи блювання.
Після видалення отрути із шлунка необхідно вжити заходів для виведення її із кишечника. Призначають сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію).
Заходи боротьби із всмоктаною отрутою
Для нейтралізації отрути в організмі використовують антагонізм. Розрізняють фiзіологічний або функціональний антагонізм між отрутою і лікарською речовиною, відновлюючи функції тканин, органів і систем (відновлення ритму серцевої діяльності атропіном при отруєнні мускарином, зняття стрихнінових судом вдиханням ефіру).
Приклад конкурентного антагонізму між речовинами подібної будови але протилежної дії - ацетилхолін і тубокурарин. Тубокурарин пригнічує ацетилхоліновий ефект. Оскільки блокує нервово-м'язовий синапс. Ацетилхолін, його накопичення в нервово-м'язовому синапсі при призначенні антихолінестеразних засобів (прозерин) відновлює скорочення скелетної мускулатури.
Таким чином, в організмі потрібно зробити такий субстрат, який би утворював з отрутою більш міцну і менш дисоціовану сполуку, ніж між отрутою та біохімічною системою організму, тканин. При отруєнні препаратами ртуті, вісмуту, миш'яку відбувається зв'язування отрути з тіоловими ферментами білків, чим досягається їх блокування. При лікуванні отруєнь цими речовинами використовують унітіол. Замість унітіолу можна використати також тіосульфат натрію. Обидві речовини мають лабільні сульфгідрильні групи, які взаємодіють з солями важких металів, звільняючи тіолові групи ферментів, що приводить до покращення стану хворого.
Глюкоза сприяє знешкодженню отрут у печінці. Після окислення глюкози у тканинах звільняється велика кількість енергії, тканини збагачуються макроергічними сполуками. Ці сполуки постачають енергію для синтетичних процесів, які відбуваються в печінці. Гіпертонічний розчин глюкози викликає осмотичну дію, при цьому підвищується надходження рідких частин із тканин, внаслідок чого підсилюється діяльність серця, прискорюється плин крові, що приводить до підвищення лімфоутворення і лімфоплину. Знижується зворотне всмоктування води в ниркових канальцях; як наслідок - підсилення діурезу. Глюкоза сприяє розслабленню мускулатури судин і внутрішніх органів а повному спалюванню жирів, завдяки чому прискорюється виведення недоокислених продуктів обміну
Симптоми гострих отруєнь деякими лікарськими речовинами і хімічними сполуками
Отруєння неорганічними сполуками миш'яку буває випадковим і зумисним. Ангідрид миш'яковистої кислоти використовується як отрута для знищення гризунів і випадково може потрапити в руки дітям при недбалому зберіганні. На місці потрапляння миш'яку з'являється опік з наступним некрозом тканин. Ця властивість миш'яку використовується у стоматології (для видалення нерва) при пломбуванні пошкоджених зубів. Отруєння препаратами миш'яку може бути гострим і хронічним.
При гострому отруєнні відчувається неприємний металічний присмак у роті, печіння у горлі і стравоході. Через 30 - 40 хвилин розвивається блювання з домішкою крові, сильні болі у череві, холероподібні випорожнення, у вигляді "рисового відвару" з домішкою крові, спрага. З боку серцево-судинної системи відмічається слабий і частий пульс і, як наслідок, зниження артеріального тиску. Сполуки миш'яку є капілярними отрутами, викликають різке розширення капілярів внутрішніх органів. Підвищується проникливість судин. Розвивається загальна слабість, блідість шкіри. У сечі виявляються білок, циліндри. У важких випадках отруєння через 1 - 2 години настає смерть з ознаками гострої серцевої недостатності. Такий перебіг шлунково-кишкової форми гострого отруєння сполуками миш'яку.
Нервова форма гострого отруєння препаратами миш'яку має більш бурхливий перебіг. У цьому випадку переважають симптоми з боку нервової системи, різка слабість, головний біль, втрата свідомості, судоми.
Хронічне отруєння сполуками миш'яку розвивається поступово при тривалому потраплянні в організм невеликої кількості отрути. Миш'як депонується у різних органах (губчасті кістки, нирки, печінка, селезінка, м'язи, шкіра, волосся, нігті). Пошкоджуються нервова система, кровотворення, порушується обмін речовин.
Основними симптомами хронічного отруєння сполуками миш'яку є: дерматити, виразки, гіперкератози, посивіння і випадіння волосся, ламкість нігтів, порушення пігментації шкіри. Пізніше з'являються болі по ходу нервових стволів, невралгічні болі у кінцівках, порушення шкірної чутливості. Хворі втрачають апетит, худіють, розвивається анемія, кахексія. Миш'як виводиться нирками, кишечником, потовими, слинними та молочними залозами.
Допомога при отруєнні. При потраплянні отрути всередину призначають 50 - 100 мл антидоту Стржижевського з послідуючим промиванням шлунка. Внутрішньовенно вводять унітіол 5% - 5 мл або стерильний розчин тіосульфат натрію 30% - 50 мл з розчином глюкози 40% - 20 мл, тетацин кальцію 10% - 10 мл в 300 мл 5% розчину глюкози. Для зняття спазму гладкої мускулатури і зменшення больового синдрому вводять наркотичні анальгетики, атропіноподібні речовини. Для відновлення функції серцево-судинної системи вводять олійний розчин камфори 20% - 2 мл, кофеїну натрію бензоат 10% - 1 мл, глюкозу 40% - 10 мл з кислотою аскорбіновою 5% - 1 мл, тіаміну бромід 3% - 1 мл, піридоксину гідрохлориду 6% - 1 мл, ціанокобаламіну 0,05% - 1 мл, гемодіаліз, перитонеальний діаліз на ранніх стадіях отруєння для виведення отрути, для попередження приєднання інфекції призначають антибіотики. При гіпохлоремії введення ізотонічного розчину хлориду натрію під шкіру або гіпертонічний розчин капельно 5 - 10% внутрішньовенно.
Отруєння препаратами ртуті.
При потраплянні препаратів ртуті всередину пошкоджуються як шляхи введення, так і виведення.
Симптоми отруєння. Внаслідок потрапляння сполук ртуті на місці їх контакту з тканинами розвиваються опіки - гінгівіт, стоматит, болі в роті, стравоході, шлунку, кишечнику, металічний смак у роті, нудота, блювання з домішками крові, слинотеча, кровоточивість ясен, рідкі й часті випорожнення з кров'ю, тенезми, анурія. З боку серцево-судинної системи спостерігається розширення судин, яке супроводжується зниженням артеріального тиску, підвищенням проникливості капілярів, набухання слизових оболонок, лімфатичних вузлів, затьмарення свідомості, судоми розвиваються м'язів, епілептиформні припадки.
При отруєнні парами ртуті або вдихання отрутохімікатів, що містять ртуть настає різкий сухий кашель, задишка, можливий розвиток токсичного набряку легень.
Допомога при отруєнні - при потраплянні у шлунок промивання шлунку з послідуючим призначенням всередину антидоту Стржижевського (50 - 100 мл) і повторне промивання шлунку через 10 - 15 хв. Можливе промивання шлунку водою з додаванням 5% розчину унітіолу 20 - 40 мл на 1 л води. Після всмоктування вдаються до тих же заходів, що й при отруєнні сполуками миш'яку.
Отруєння препаратами свинцю.
Симптоми: різкі, переймоподібні болі у череві (свинцева колька), тривалі запори, підвищення артеріального тиску внаслідок спазму судин і гладкої мускулатури внутрішніх органів. Цьому передує поганий апетит, загальна слабість, апатія, втомлюваність, набряк десен, підвищення слиновиділення, солодкуватий присмак у роті. Загальні ознаки: шкіра бліда з сіруватим відтінком, свинцева кайма - лілово-сіра полоска по краю ясен і зубів (відкладення сірнистого свинцю, живіт втягнутий, при надавлюванні відчувється полегшення і зменшення болю, явища токсичного пошкодження печінки, поліневрити. Артеріальний тиск підвищений, брадикардія. В крові - підвищення кількості ретикулоцитів, еритроцитів з базофільною зернистістю (сидероцити); порфіринурія.
Допомога при отруєнні. При свинцевій кольці - проводять двохсторонню паранефральну новокаїнову блокаду, для зняття спазму гладкої мускулатури внутрішніх органів вводять розчин атропіну сульфат 0,1% - 1 мл або платифіліну гідротартрат 0,2% - 1 мл, папаверину гідрохлорид 2% - 2 мл внутрішньом'язово, аміназин всередину 30 мг, внутрішньовенно тетацин кальцію 10% - 10 мл 2 рази на день з інтервалом у 3 години, при поліневритах вітаміни В1 5% - 1 мл, В12 0,1% - 1 мл, зігрівання тіла, заспокійливі засоби (транквілізатори, седативні засоби), калію йодид.