Реферат: Оцінка доцільності отримання патенту
Можна сказати, що патенти є дорогим засобом правової охорони інтелектуальної власності, тому треба продумати всі можливі інші варіанти, перш ніж зважитися на патентування.
Наступним кроком є проведення патентного пошуку. Це спроба відшукати наявні патенти або технічні публікації, що безпосередньо стосуються винаходу компанії або передують йому. Патентний пошук зазвичай проводять досвідчені в цій справі фахівці. Ці люди переглядають індексовані патенти та публікації, що зберігаються в каталозі в патентному відомстві. Тепер комп'ютерні мережі уможливили простіший доступ до патентних баз даних. Однак робота з патентною інформацією, як і раніше, потребує високої кваліфікації.
Патенти та публікації, знайдені під час такого пошуку, корисні через дві причини. По-перше, вони дають первісну вказівку на те, чи містить винахід новизну та винахідницький рівень, тобто чи є неочевидним. Патентні експерти з патентного відомства, що будуть, зрештою, піддавати експертизі патентну заявку, як правило, використовують багато що з цих самих патентів і технічних публікацій для визначення патентоздатності заявленого винаходу. По-друге, кількість патентів і публікацій вкаже на патентну активність у цьому виді технології. Пошук виявить, які компанії активно займаються патентуванням в сфері цієї технології, кількість патентів за цією технологією, наскільки вузькі або широкі за охопленням патентні формули й наскільки широкою буде патентна формула заявленого винаходу. Тому проведення патентного пошуку часто бажане ще до того, як компанія витратить гроші на подання патентної заявки.
Зворотним боком проведення патентного пошуку є те, що компанія, витративши на нього час, може спізнитися з поданням заявки і, отже, з одержанням патенту. Зазвичай компанії затримуються з поданням патентної заявки на кілька тижнів або місяців доти, поки не будуть вивчені результати патентного пошуку. У деяких галузях з високою конкуренцією, де багато компаній майже одночасно займаються розробленням аналогічних технологій, найбільш рання, наскільки це можливо, дата реєстрації може стати важливою обставиною при одержанні патенту, даючи перевагу над іншими компаніями галузі, і може стати важливим фактором, що допомагає обійти законні перешкоди.
Після проведення патентного пошуку й оцінки нової технології компанії в світлі патентів і документів, знайдених під час пошуку, варто відповісти на спірне запитання щодо того, чи є ця технологія все ще патентоздатною. Якщо патентний пошук виявить інформацію, що описує ту ж саму або дуже подібну технологію, можна зробити висновок, що патентування є недоступним, тому що ця технологія не має новизни або є очевидною, беручи до уваги інші патенти. У цій ситуації компанія може захотіти відмовитись від патентної охорони й натомість зберегти винахід як комерційну таємницю. Пошук може й не виявити аналогічних технологій, тоді патентна охорона може бути доступною.
Припускаючи, що патентний пошук не виявив аналогів, що Перешкодило б патентуванню винаходу компанії, наступним кроком відповідно до схеми охорони буде спроба патентування. Щоб зробити це, компанія повинна подати патентну заявку в патентне відомство. Патентна заявка містить докладний технічний опис і креслення, що належать до винаходу; слідом за цим іде патентна формула, що визначає обсяг охорони винаходу.
Експерт оцінює патентну заявку, визначаючи, чи містить цей винахід винахідницький крок, достатній для видачі патенту. Експерт робить пошук попередніх патентів і технічних публікацій. Експерт також переглядає всі документи, подані компанією. Потім експерт визначає, чи містить цей винахід новизну й чи є він неочевидним у світлі попередніх патентів і технічних публікацій.
Обов'язок експерта полягає в захисті суспільного інтересу. Отже, він ратує за формули винаходу з вузьким охопленням патентної охорони, для того щоб надмірно не обтяжувати суспільство виключними правами власників патентів. Патентознавець представляє інтереси клієнта, тому він веде переговори на користь формул із широким охопленням охорони. У процесі обговорення патентні формули можуть зазнавати значних змін, якщо порівнювати їхню первинну форму, коли патентна заявка була вперше зареєстрована, і остаточну, коли фактично видається патент.
Кожна особа з компанії, залучена до підготування або просування патентної заявки, під час роботи з патентним відомством зобов'язана надавати всю відому інформацію як "матеріал про патентоздатність". Типова інформація, пропонована патентному експертові, містить у собі патенти, видані до моменту подання дійсної заявки, статті, опубліковані раніше дати подання заявки та будь-яку іншу інформацію, що стосується публічного використання винаходу й діяльності з його продажу. Ненадання інформаційного матеріалу, про який заявник обізнаний на момент реєстрації або стане обізнаний під час просування заявки, найімовірніше, стане причиною визнання в разі судової суперечки щодо незаконності майбутнього патенту.
Тільки-но компанія подала заявку на патенту країні створення винаходу, їй варто розглянути можливість іноземної патентної охорони того ж самого винаходу. Не існує жодних так званих міжнародних патентів, що забезпечували б якому-небудь винаходові виключні права в усьому світі. Патентні права реєструються, і їх домагаються за принципом "країна за країною". Зазвичай ці права дозволяють контролювати виготовлення, використання або продаж певного винаходу в рамках кордонів тієї країни, де видається патент.
Подати заявку на передбачуваний винахід потрібно перед тим, як трапиться яке-небудь публічне розкриття деталей винаходу. Майже всі закордонні країни перешкоджають реєстрації заявок на винаходи, що вже були представлені громадськості.
Україна та більшість розвинутих країн є учасниками міжнародної угоди, відомої під назвою Паризька конвенція. За цією угодою, заявник може використовувати свою дату реєстрації, отриману в стані подання першої заявки, як дату пріоритету для будь-якої іноземної заявки за умови, що заявка в іншій країні-учасниці Паризької конвенції подається протягом одного року від моменту реєстрації першої заявки. На практиці це дозволяє компанії мати один рік на визначення того, чи є іноземні патентні права бажаними в наявних ринкових умовах у цих країнах без утрати першої пріоритетної дати.
Однак правила, що містяться в Паризькій конвенції, не перекривають патентного законодавства окремих країн. Якщо було публічне розкриття, пропозиція для продажу або публічне використання товару, що втілює винахід, ще до моменту реєстрації його в країні першої заявки, то для багатьох країн не виконується критерій патентоздатності "новизна". Відповідно, якщо компанія здійснила кожну з цих дій ще до дати подання першої заявки, більшість іноземних патентних прав буде втрачено. Річний пільговий період, наданий Паризькою конвенцією, не зможе врятувати передчасно привселюдно розкритий винахід.
Країни, що не входять до Паризької конвенції, вимагають дотримання вимог новизни на момент подання заявки в цих країнах незалежно від того, чи відбулася вже реєстрація заявки в рідній країні заявника.
Тому якщо є намір одержати іноземну охорону, то можна:
подати заявку в країні створення винаходу й у будь-яких країнах, що не ратифікували Паризької конвенції, до початку будь-яких публічних кроків, що стосуються винаходу;
завершити подання всіх заявок до збігання одного року після дати подання першої заявки.
Існує три основних способи ініціювати зусиль з іноземної реєстрації:
Зареєструвати національні патентні заявки окремо в кожній з обраних країн пріоритетного інтересу. Цей вибір пов'язаний з найбільшими невідкладними зусиллями і витратами, але в результаті можна домогтися швидшого одержання іноземних патентів. Недолік полягає в тому, що ця заявка буде незалежно досліджена й піддана експертизі в кількох патентних службах і результати цих процедур можуть не відповідати один одному. За кожну експертизу потрібно буде платити окремо.
Зареєструвати патентну заявку в Європейському патентному відомстві, якщо є бажання одержати патентну охорону у кількох країнах, що є учасницями Паризької конвенції. При цьому компанія подає одну заявку в ЄПВ. Після того як її обстежать і піддадуть експертизі, схвалений європейський патент буде перекладено відповідними мовами й зареєстровано в обраних заявником європейських країнах. Цей крок процедурний за характером, тому що кожна країна приймає результати експертизи ЄПВ. Переваги реєстрації в ЄПВ полягають у тому, що заявка є предметом тільки для однієї експертизи, всі процедури можуть проводитися однією мовою, і компанія може відстрочити більші витрати на переклад заявки доти, поки не одержить підтвердження позитивних результатів експертизи. Україна не є членом ЄПВ.
Зареєструвати патентну заявку на основі Угоди про патентну кооперацію. Відповідно до цього підходу потрібна єдина міжнародна заявка, подана через одне з восьми патентних відомств мовою відомства. Українське Патентне відомство входить до числа отримуючих відомств за системою РСТ, і подати заявку можна українською мовою. Потім цю заявку піддадуть глибокій експертизі задля виявлення її переваг, а також буде проведено міжнародний пошук. Цей шлях дає найбільшу свободу вибору для подальшої реєстрації. Основна перевага подання заявки за системою РСТ полягає в тому, що мінімізуються одноразові витрати й зберігається можливість для прийняття рішень про подальшу реєстрацію за кордоном. Ці рішення можуть бути відкладені на термін аж до ЗО місяців від моменту першої реєстрації. Тим часом можна вивчити результати пошуку й експертизи. Заявка, подана за системою РСТ, може потім привести до подальшої реєстрації в ЄПВ або подання національних заявок, після того як її піддадуть міжнародній експертизі та пошукові.
У разі одержання патенту рекомендується компанії позначити свої запатентовані товари новим патентним номером. Таке позначення дає публічне повідомлення, що компанія має патентні права на технологію, використану в цьому товарі.
Встановлення номеру патенту важливе в справі боротьби з порушеннями. Якщо товар позначений, компанії фактично не потрібно доводити до відома конкурента про його порушувані дії, щоб висунути проти нього обвинувачення. Ярлик з патентним номером слугує конструктивним повідомленням, і передбачається заздалегідь, що компанія-порушниця повинна знати про патентні права вже тому, що номер патенту міститься на випущеному компанією товарі. Якщо результатом цього буде розгляд за фактом порушення, то грошова компенсація запитується за кожним фактом виробництва, використання або продажу товару конкурентом-порушником. Якщо конкурент продовжує виготовляти, використовувати або продавати товар, то він може стати "навмисним порушником", що може призвести до накладення компенсаційної виплати за заподіяний порушенням збиток у великому розмірі за позовом. Однак важливіше те, що в разі непозначення на товарах зазначеного ярлика результатом може стати втрата грошових компенсацій за збиток, заподіяний конкурентом-порушником, у всіх випадках продажу, що відбулись до подання позову.
У патентному законодавстві багатьох країн сказано, що якщо компанія не позначила свій товар патентним номером, то за будь-яким позовом за фактом порушення її прав не призначається жодної компенсації за заподіяний збиток, якщо тільки компанія не зможе довести, що компанія-порушниця була спеціально поінформована про існування патенту якимись іншими засобами і все ж таки порушувала. Якщо конкурентові ніколи спеціально не доводили до відома і товар був не позначений, то компанії важче стягнути грошову компенсацію за період до моменту фактичного повідомлення, отриманого конкурентом-порушником.
У разі одержання патенту правовласникові варто підтримувати й комерціалізувати свої патентні права. Щоб підтримувати в силі патент на весь термін його дії, компанія зобов'язана виплачувати щорічне мито. Комерціалізація запатентованого винаходу містить у собі створення товарів, охоронюваних патентом, ліцензування патентних прав, використання патенту для ділових концесій і припинення потенційних порушників. Є й багато інших варіантів практичного використання винаходу, заснованого на перевазі, що її дають патентні права.