Реферат: П.І.Чайковський Времена года

А. Пушкін

Пушкінський чотиривірш віддзеркалює затишність і поезію зимового вечора біля каміну. Це саме передає і музика: вона спокійна, світла та в це же час не залишена меланхолії, це найбільш відчувається в середній частині – ми мінор, з ”непівською” тематикою. Мотив залишається незавершеним. Його тричі підряд змінює легкий пасаж – висхідне арпеджіо на основі мінорного трьох звучання. Вирізняються дві теми: нестійкий, незакінчений мотив прихованого суму і легкого вітерцю. Тільки на дев’ятому такті на перший план виходить мелодія, вона квантовими ходами і частими тональними відхиленнями досягають повного панування над другим планом, повністю підпорядковує його собі і досягає патетичного вираження. Та на висоті емоції прогрес зникає і знов починається співставлення двох планів.

На цей раз спостерігається більш м’яка лінія розвитку, приводить до репризи. Але конфлікт не дозволяє: під кінець п’єси те ж співставлення повториться. Нестійкий звукоряд повисає не вирішеним питанням... В середній ж частині мелодійна лінія, проходить через тональне відхилення ля – бемоль-мажор – до – мінор, продовжує свій розвиток. Але воно настільки ж нестійке; великі інтервали вносять в подальший хід мелодії багато нового, але основна риса всієї середньої частини – суцільна тональна нестійкість – запам’ятовується до вступу репризи.

Суцільна нестійка побудова середньої частини тільки в кінці отримує домінантове забарвлення, викликану потребами переходу в основну тональність ля мажор. До цього моменту субдомінантова функція значно опановує. Ми переконуємося в глибокому меланхолічному характері цієї музики, вступаючим в конфлікт з помітним „благополучям” основної частини п’єси. По ходу знову повертається той самий нестійкий мотив середньої частини, але це миттєве нагадування швидко поступається місцем в заключній тоніці.

№2„Маслєніца”

ре мажор

Скоро масленицы бойкой

За кипит широкий пир…

П. Вяземський

Ритм цього твору, нагадує собою ритм другої російської фортепіанної п’єси – „Рынок в Лиможе» Мусорського ,- володіє зображувальною силою: його жива товкотнеча в поєднанні, з деякими гармонічними пряностями, акцентами, імітаціями, синкопами, великою кількістю динамічних відтінків дає різнобарвну картину веселої вуличної юрби. Середня частина з її октавними ходами, різким відокремленням певних побудов і з зміною регістрів, причудлива по тональному плану. Ці ж октавні ходи знов нагадують про себе в басах, де вони перебивають стрімкий рух до кінцевої тоніки. Та контраст поміж основною і середніми частими вкладений ще в першому повторі п’єси в ре мажорі.

№3„Песне жайворонка”

соль мінор

Поле зыблется цветами,

В небе льются света волны,

Вешних жаворонков пенья

Голубые бездны полны…

А. Майков

Джерела п'єси лежать в «Жайворонке” Глінки. Дві ці п’єси схожі сумно-зворушливим вираженням. Та п’єса Чайковського володіє своєрідною виразністю. Досить звернути увагу на типову фактуру супроводу. Типова романсова формула акомпанементу, подібного гітарному звучанню, мелодія має характерні риси статичності. В з’єднані з спадним рухом мелодії такий розподіл тональних функцій, співставлення простому, утворює глухий кут, і для продовження мелодії композитор змушений застосувати імітацію басу. При подібній одноманітності основних елементів важливе значення набирають вторинні елементи – звуконаслідувальні фігури в середній частині з форшлагами і синкопами верхнього голосу, виписане mordento в основній мелодії, і динамічні відтінки.

В цілому „Песне жайворонка” представляє собою типічне творіння, з прийомами лірично – елегійного письма Чайковського.

№4”Подсежник”

сі бемоль мажор

Голубенький, чистый

Подснежник-цветок,

А подле сквозистый

Последний снежок.

Последние слезы

О горе былом

И первые грозы

О счастье ином…

А. Майков

Сюжетна основа - подвійне почуття особистого горя в перемішку з радістю весни. Змішане почуття, визване пробудженням природи, виражено прекрасною початковою мелодією, поєднує в собі плавне діатонічний рух вверх з черговим трьохкратним ходом вниз.

Трьохкратна інтонація дуже виразна і переводить, завдяки своїй закінченості, увагу слухачів в іншу сферу – жалоби. І в подальшому протистояння обох тональностей – сі бемоль мажор і ре мінор – зберігає своє красномовне значення. Так, основна частина і реприза звучать в сі бемоль мажор , а середня в ре мінорі.