• Суд ЄС (Court of Justice) — верховна судова інстанція ЄС, що складається з 13 суддів, призначених на шість років по взаємній домовленості між урядами країн ЄС. Суд спостерігає за однаковістю застосування правових документів ЄС, визначає відповідність законодавству правових актів Комісії і Ради і виносить рішення з питань застосування законодавчих норм ЄС, якщо такі питання передаються на його розгляд національними судами країн ЄС. Будь-яка країна ЄС і Комісія ЄС мають право звернутися до Суду, якщо вони думають, що якась інша країна не виконує умови договорів ЄС. Суд також розглядає обертання фізичних і юридичних осіб, що думають, що законодавчі акти ЄС нанесли їм шкоди.

Таблиця №1

НІ ТАК

Правові документи, прийняті цими органами ЄС, можуть мати одну з наступних форм: постанови (regulations) — обов'язкові для виконання всіма країнами-членами розпорядження органів ЄС; аналог національним законам; директиви (directives) — обов'язкові для виконання країнами-членами розпорядження органів ЄС, проте форми і способи введення цих розпоряджень у національне законодавство віддаються на розсуд країн-членів; рішення (decisions) — розпорядження органів ЄС, обов'язкові тільки для тих країн, підприємств або навіть приватних осіб, яким вони адресовані; рекомендації (recommendations) — розпорядження органів ЄС, що не носять обов'язкового характеру і служать для орієнтування національних урядів.[6;с.80]

Успішно діють зараз також спільні фінансові інститути

• Європейський фонд розвитку (European Development Fund) — дає фінанси для стабілізаційних фондів і венчурний капітал. Фінансує Стабекс (Stabex) — фонд стабілізації прибутків від експорту, Сисмин (Sysmin) — фонд стабілізації видобувної промисловості, дає надзвичайну допомогу у випадку природних лих, фінансує допомогу біженцям і структурні перетворення в країнах, що здійснюють економічні реформи.

• Європейський інвестиційний банк (European Investment Bank) — утворений відповідно до Римського договору головний інвестиційний інститут ЄС, створений за рахунок внесків країн ЄС у статутний капітал і мобілізації засобів на світовому ринку капіталів,

завдання банку — сприяти вирівнюванню рівнів економічного розвитку країн ЄС шляхом фінансування проектів у менше розвитих країнах, а також підтримка проектів загальноєвропейського

масштабу в галузі транспорту, зв'язку, охорони навколишнього середовища, енергетики. Крім країн ЄС банк дає кредити країнам, що підписали угоди з ЄС, - країнам Ломейської конвенції, країнам, що знаходяться в асоціації з ЄС, і т.д.

Стосунки з третіми країнами .

Починаючи з 1964 року. ЄС проводить політику співробітництва на преференційних умовах із країнами Африки Карибського і Тихоокеанського басейнів (АКТ) у рамках спочатку Яундської, а пізніше декількох Ломейських конвенцій. У 1989 році біля 70 країн, що розвиваються, підписали Четверту Ломейскую конвенцію з ЄС, діючу протягом 10 років. Відповідно до цієї конвенції країни АКТ одержали вільний від мит і кількісних обмежень доступ для товарів свого експорту на ринки ЄС без взаємних зобов'язань лібералізувати імпорт товарів із ЄС, гарантію країн ЄС на закупівлю до 1,3 млн. т цукру з країн АКТ за цінами ЄС, виділення через Європейський фонд розвитку і Європейський інвестиційний банк засобів на розвиток торгівлі і фінансування економічного росту. Для керування співробітництвом і координації зусиль створені три спільні інститути: Рада міністрів ЕС-АКТ, Комітет на рівні послів ЕС-АКТ і Спільна асамблея ЕС-АКТ.

Розгалужена система взаємовідносин існує між ЄС і США, що включає: консультації двічі в рік між президентом США і головою Ради ЄС і головою КЕС, консультації двічі в рік між держсекретарем США і міністрами закордонних справ країн ЄС і членами КЕС, консультації двічі в рік на міжміністерському рівні. Угоди між США і ЄС підписуються в окремих галузях — використання атомної енергії, охорона навколишнього середовища, права риболовлі, біотехнологія, політика конкуренції й антимонопольної політики. Незважаючи на розвинуту систему відносин, найбільш суперечливою сферою стосунків між США і ЄС є єдина сільськогосподарська політика ЄС, спрямована по суті проти більш конкурентоздатного американського сільськогосподарського експорту в ЄС.

У 1989-1990 роки ЄС підписало угоди з Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною, Болгарією, Румунією. Ці угоди, відомі як Європейські угоди, передбачають підтримку постійного діалогу на вищому рівні і координацію політики, створення зони вільної торгівлі, що передбачає вільне переміщення товарів, послуг, людей і капіталу. Розвиваються відносини ЄС із країнами колишньої рублевої зони, включаючи Росію.

3.Перспективи інтеграції України в ЄЕС

Чи готова Україна до швидкого вступу до ЄС в недалекому майбутньому?

Це питання можна розглянути з точки зору так званих “Маастріхських критеріїв”, якими є:

- Низький рівень інфляції;

- Помірно стабілізовані обмінні курси валют;

- Мінімальний дефіцит держбюджету;

- Прийнятлива квота національного боргу.

Досить легко помітити, що Україна не відповідає цим вимогам.

Цілі ЄЕС були вище згадані – вільний рух робочої сили і товарів між націями-членами, об’єднана економіка (з спільними тарифами імпорту і однаковими податками), рух до політичної єдності для націй-членів. Вони були встановлені в 1959, і лише деякі стали реальністю. Тоді як ідея відносно доступного руху товарів і робочої сили між націями здається легкою, візуалізувати велику кількість проблем, пов’язаних з цим, не важко. Такі перешкоди як: кому робітник сплачує податки, якої країни він громадянин, де він працює і отримує соціальну допомогу (типу соціального забезпечення чи вигоди відставки) – тому що все ж таки немає ніякого загального плану оподаткування ЄЕС. [2;с.89]

До того ж потрібно зробити купівлю і продаж в ЄЕС більш справедливими – деякі нації можуть продукувати більш дешеві речі і без тарифів, які були на них накладені. Місцеві виробники через це будуть викинуті з бізнесу. Продукти, вироблені в одній країні і перевезені в іншу, не завжди відповідатимуть тим стандартам, яких очікує отримуюча країна очікує (особливо це стосується харчових продуктів).

Друга перешкода для європейської єдності – деякі націй вважають, що ЄЕС поглине їх як нації. Тоді, як деякі нації стверджують , що бажають втратити свою національну ідентичність заради “європейської надії”, потрібно лише глянути на невеликий спад 1982-84, коли ЄЕС мало авторитет в Європі, і прийняло Грецію, як повноправного члена. Під час спаду кожна країна була занурена у внутрішні проблеми , замість того щоб спрямувати зусилля за межі власної держави, знайти причини занепаду . Перспективи ЄЕС зникали, оскільки перед кожною нацією стояли економічні проблеми, вирішенню яких ЄЕС зобов’язувалось допомогти. На жаль ніяка організація добре не працює, коли її члени біжать, і нації-члени через спад скоро забули про відносно потенціальний рівень переваг спільної праці. Безробіття в Європі досягло найвищого зареєстрованого в історії рівня через що ЄЕС втратило фінансування. Співтовариство з того часу помалу відновило своє становище і силу, яку мало перед спадом. За цієї умови виникає питання : чи матиме місце об’єднання націй-членів ЄЕС в майбутніх десятиліттях? [1;с.97]

Зауваження відносно очевидного процвітання ЄЕС було розглянуто Олександром Ламфалуссі в ессе, що було опубліковано в 1961 в Ллойдз обзорі банку. Тут аналізуються і досліджуються дії індивідуальних західно-європейських націй, оскільки вони існували раніше ніж ЄЕС було представлено Європі. Автор ессе стверджує, що ЄЕС не протидіяло і не прискорювало розвиток західно-європейських націй.

Навіть розвиток робочого місця може свідчити про прогресування ЄЕС за останні десять років і все-таки виникає сумнів у конкурентно здатності ЄЕС на майбутньому світовому ринку. ЄЕС починалось як можливість шести головних західно-європейських держав контролювати ціни на вугілля та сталь, а розвинулось в інтраконтинентальний митний та економічний союз з 12-ма членами. Тепер відкривається доступ до недавно Радянсько контрольованої Східної Європи. За роки існування ЄЕС накопичилось багато проблем, які існували спочатку і котрі залишаються невирішеними. В основному це проблема людей, хоча ЄЕС попередньо розглядалось як можливий гігант на світовому ринку. Це уявлення поступово змінюється та зменшується важливість ЄЕС в майбутньому. Тепер повний економічний союз здається малоймовірною перспективою, а політичний союз (згідно амбіціям Римського договору ) - менш ймовірним. Однак кількість членів в ЄЕС продовжує рости, не дивлячись на те, що не існує ніяких переваг для приєднаних до співдружності держав.[2;с.55]

Таблиця №2

ВИСНОВКИ

Отже, найбільш розвинутим інтеграційним угрупуванням у світі є Європейський союз (ЄС). З моменту свого утворення ЄС пройшов всі основні етапи інтеграційного процесу і в даний час знаходиться на етапі розвитку й удосконалення економічного союзу. У рамках 15 країн ЄС забезпечено право на пересування товарів і всіх чинників виробництва, проводиться єдина зовнішньоторговельна політика на базі загального митного тарифу, єдина політика в області сільського господарства, енергетики, транспорту і деяких інших галузях. В міру розвитку валютної інтеграції країни ЄС мають намір перейти до єдиної валюти і єдиного європейського центрального банку. Для керування ЄС створені міждержавні представницькі, виконавчий і судові органи, наділені деякими наднаціональними повноваженнями по прийняттю рішень від імені ЄС у цілому.

Входження України в ЄС – це складний процес, зумовлений станом її розвитку, певними вимогами, що ставляться до неї з боку цієї організації. Тому цей перехід потрібно здійснювати поетапно: перший етап – підготовчий, другий – безпосередня інтеграція України в ЄС.

Інтеграція України в ЄС стане дуже важливим кроком в її історії. Перспективи, що розкриваються перед цим – надзвичайно великі. В майбутньому, коли Україна вже буде в ЄС і буде використовувати на своїх теренах євро, ми зможемо користуватись єдиними кредитними ставками і торгувати з іншими державами-членами ЄС без обміну валют.