Реферат: Планування і аналіз і трудових показників

• виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

• визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточно­му періоді;

• розроблення плану заходів щодо використання виявлених ре­зервів;

• розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;

• визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівню­ючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду.

Метою аналізу продуктивності праці є оцінка рівня і динаміки планових і фактичних показників, виконання плану з виробітку на одного працюючого і на одного робітника, а також визначення зміни виробітку порівняно з попереднім періодом, установлення частки приросту випущеної продукції у результаті підвищення продуктив­ності праці тощо.

У процесі аналізу виявляються резерви можливого підвищення продуктивності праці в плановому періоді. Тому розроблення плану заходів, спрямованих на використання виявлених резервів, має вирі­шальне значення для виконання плану підвищення продуктивності праці. Успіх залежить від того, наскільки забезпечено його виконання необхідними ресурсами, які намічені виконавці, строки виконання тощо. Визначаючи вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва, розраховують приріст обсягів продукції у результаті її зростання:

де ΔПпр — частка приросту обсягу продукції в результаті зростання продуктивності праці,

Δч — приріст чисельності працюючих, %;

ΔQ — приріст обсягу продукції, %.

Наступний етап аналізу — визначення впливу факторів на зрос­тання продуктивності праці. На підприємствах широко використо­вуються індексний і кореляційно-регресійний методи.

Суть першого методу полягає у виявленні впливу кожного фактора на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому зв'язку величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких співмножників:

П = г · с · д · у ,

де П — середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника,

грн.;

г — середній годинний виробіток одного робітника, грн.;

с — середня тривалість робочого дня, год.;

д — середня кількість робочих днів, що припадає на одного робіт­ника, дні;

у — частка робітників у середньообліковій чисельності працівників промислово-

виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього годинного виробітку на середню три­валість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемно­живши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одер­жимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці одного робітника. Перемноживши останню величину на частку ро­бітників у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персоналу, визначають рівень продуктивності праці на одного праців­ника.

Вплив кожного окремого фактора можна визначити за формулами: фактора г: відповідно належать до звітних і базисних (плано­вих) значень показників.

За допомогою кореляційно-регресивного аналізу продуктивності праці установлюється характер і ступінь залежності між рівнем про­дуктивності праці та факторами, що впливають на її величину.

Найпростіше застосування кореляційного аналізу полягає у визначенні впливу одного фактора на продуктивність праці.

Приклад. Визначити взаємозв'язок між коефіцієнтом механізації— фактор­на ознака х і рівнем продуктивності праці — результативна ознака по окре­мих цехах машинобудівного підприємства за даними табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Взаємозв'язок між коефіцієнтом механізації та рівнем продуктивності праці

Номер цеху	Коефіцієнт механізації праці (х), %	Продуктив­ність праці (у), тис. грн.	ху	х2	у2
1	36	8,0	288	1296	64
2	34	8,4	285,6	1156	70,56
3	41	9,1	373,1	1681	82,81
4	52	10,1	525,2	2704	102,01
5	58	10,8	626,4	3364	116,64
6	61	11,1	677,1	3721	123,21
7	66	11,7	772,2	4356	136,89
8	69	12,6	869,4	4761	158,76
9	70	12,7	889	4900	161,29
10	73	13,1	956,3	5329	171,61
п=10	560	107,6	6262,3	33268	1187,78

Для визначення ступеня щільності зв'язку розраховуємо ко­ефіцієнт лінійної кореляції:

Коефіцієнт лінійної кореляції свідчить про те, що ступінь щільності залежності між ознаками високий, характеризується пря­молінійним характером підвищення продуктивності праці і перебу­ває в прямій залежності від підвищення рівня механізації праці.

У зв'язку з тим, що коефіцієнт кореляції розрахований на основі невеликої кількості вихідних даних, перевіряємо його вірогідність за допомогою t - критерію Стюдента:

Оскільки величина t - критерію значно більша від 3, коефіцієнт лінійної кореляції визнано істотним.