Реферат: Податковий борг в Україні: причини виникнення та методи скорочення
З метою запобігань зловживань з боку платників податків до питання розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості органи державної податкової служби ставляться дуже обережно. Позитивне рішення приймається тільки у разі доведення його доцільності та позитивності. Отже, головною передумовою реструктуризації податкової заборгованості є економічно виважена та обгрунтована підготовка документів, що підтверджують доцільність розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Таким документом залежно від часу проведення процедури реструктуризації є антикризова програма підприємства (при досудовій санації) або план санації (у перебігу проведення судової санації).
При укладанні мирової угоди у справі про банкрутство відповідно до затвердженого Порядку органами державної податкової служби також застосовуються процедури прощення (списання) та розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості, які є в даному випадку обов'язковими [85].
Прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкового боргу органами державної податкової служби здійснюється щодо тих податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, які передбачені Законом України „Про систему оподаткування" [24] і включаються до бюджетів відповідних рівнів, а також усі видів пені, штрафних та фінансових санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів, плати за наданий податковий кредит.
Прощенню (списанню) чи розстроченню (відстроченню) підлягають нараховані, але не сплачені на дату укладення мирової угоди у справі про банкрутство суми податкового боргу, в тому числі відстрочені, розстрочені та реструктуровані до дня укладання мирової угоди, а також 30% від донарахованих за результатами документальних перевірок сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та фінансових санкцій за всіма видами податків, які виникли протягом трьох останніх календарних років перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду.
Сума податкового боргу, що підлягає прощенню (списанню) і розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними особових рахунків платників податків.
Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про прощення (списання) податкового боргу або розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості протягом трьох днів з дня отримання ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди.
Визначені до прощення (списання) суми податкового боргу списуються у картках особових рахунків платників податків (зміст операції - „Списано згідно з Законом № 784-XIV за рішенням № ") відомості про визначені до розстрочення (відстрочення) суми податкового боргу переносяться до картки особового рахунку платника податків. Графік погашення розстроченої (відстроченої) заборгованості розроблюється керівником підприємства та подається органу державної податкової служби. Користування податковим кредитом у цьому випадку є безоплатним. Максимальний термін реструктуризації- 10 років. Термін сплати до 15-го числа кожного місяця.
Суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за своєчасність внесення розстрочених (відстрочених) сум або їх частин до бюджетів у порядку, встановленому чинним законодавством.
Особливості податкової заборгованості в Україні
Податкова заборгованість в Україні в окремі роки досягала двох третин доходів зведеного бюджету. Останнім часом вона дещо скоротилася, наблизившись до значення 1/8 усіх надходжень скарбниці. Однак навіть за таких обсягів податкова заборгованість являє собою загрозу національній безпеці, створюючи умови для наступного недофінансування важливих загальносуспільних потреб.
Разом з тим питання податкового боргу, на жаль, не часто стають об’єктом наукових досліджень і висвітлюються у науковій літературі. Серед небагатьох наявних ґрунтовних праць, де досить широко відображена дана тема, слід виокремити роботу В.А. Онищенка „Податковий контроль (основи організації)”. У контексті дослідження загальної проблематики оподаткування питанням податкового боргу також неодноразово приділяли увагу відомі вітчизняні вчені А.М. Соколовська, І.О. Луніна, Ю.Б. Іванов та ін.
Продовжуючи започатковані шанованими авторами дослідження, вважаємо за необхідне звернути увагу на багатогранність прояву даної проблеми. Так, потребують поглибленого вивчення її моральні, правові та соціально-економічні аспекти, тісно взаємопов’язані між собою. На цій підставі можливе вироблення методів попередження та шляхів зменшення боргу платників податків перед бюджетом, серед яких не остання роль належить адмініструванню податків. Викладене і є метою даної публікації.
Кожен платник податків має суто моральний обов’язок щодо участі у фінансуванні загальносуспільних потреб, громадсько-політичних та управлінських утворень. Держава як об’єднання громадян, політична організація суспільства покликана захищати інтереси усіх разом і кожного зокрема. При цьому фінансування витрат щодо такого захисту здійснюється консолідовано. Виокремити потребу та призначення витрат щодо кожного окремого громадянина технологічно неможливо. Це означає, що недофінансування держави кимсь із конкретних членів суспільства означатиме недоотримання послуг із правового, фізичного та соціального захисту всіма громадянами. Звідси моральна відповідальність кожного за порушення інтересів громади та громадян.
Суспільство диктує правила поведінки окремих своїх членів, оформляючи їх законодавчими актами держави. Одним з їх лейтмотивів є недопущення порушення інтересів більшості членів. Тому сплата податків юридично закріплена як обов’язок, за невиконання якого передбачається досить сувора відповідальність. Складність перерозподільних відносин вимагає правової урегульованості питань сутності податкової заборгованості, порядку її погашення, відповідальності за несвоєчасну сплату коштів до бюджету. Останнє доводить, що податковий борг є одночасно і правовою проблемою.
Нарешті, податкова заборгованість є проблемою соціально-економічною, адже брак бюджетних надходжень веде до скорочення потенційних можливостей держави здійснювати вкладення в економіку та нарощування людського капіталу. Останнє є одним із чинників розвитку деформацій ринку у масштабах країни та послаблення національних позицій у міжнародній конкуренції.
Який би з названих зрізів не аналізувався, висновок може бути лише один: наявність податкової заборгованості у будь-якому розмірі – це суспільне зло, що порушує права всіх громадян, позбавляючи державу джерел фінансування їхніх потреб. Однак аналіз конкретних показників податкового боргу у конкретних соціально-економічних умовах тієї чи іншої країни дозволяє встановити глибину проблеми, зважаючи також на фактори її місця і часу.
Наскільки ж серйозно податкова заборгованість впливає на соціально-економічний розвиток України та як можна досягти її скорочення?
За даними ДПА України, податковий борг у 2000–2005 рр. скоротився в 2 рази і за станом на 01.01.2006 року становив 17 413 млн грн. При цьому співставлення відповідних показників з доходами бюджету дає більш повне уявлення про масштаби проблеми заборгованості по податках і зборах. За аналізований період сталося скорочення податкового боргу з 73 % загальних доходів Зведеного бюджету України до 13 %. Але в будь-якому випадку його розміри значно перевищують розміри дефіциту бюджету (наприклад, у 2004 році – у 2 рази). Це означає, що за умови повного погашення податкової заборгованості в Україні не лише можна було б покрити дефіцит бюджету, а й запланувати додаткові витрати, в яких суспільство відчуває нагальну потребу. Цікаво, що обсяги такого додаткового фінансування за даними того ж таки 2004 року могли б скласти до +12 % від фактично здійснених.
Таким чином, створюючи заборгованість перед бюджетом, платники податків фактично самовільно отримують кредит від держави. Причому така операція, на відміну від стандартного кредитування, не є добровільною з обох сторін. Фактично держава поставлена перед фактом непогодженого використання суспільних коштів.
Наведене твердження може викликати заперечення у обстоювачів прав приватної власності, які вважають, що податки є переданою державі частиною приватних доходів, і тому, за умови погіршення фінансового стану платника, можуть не сплачуватися (держава повинна відмовитися від претензій на відповідні кошти). Погоджуємося з цією тезою лише у випадку, коли погіршення фінансового стану платників податків є всезагальним і спровоковане недоліками саме в механізмах оподаткування. В інших же випадках вилучення податків у одних і „невилучення” в інших порушує як конкурентні умови господарювання, так і принципи соціальної справедливості у перерозподільних відносинах. Тим більше, що найсерйозніші огріхи в податковій політиці держави, які призводили до значного зниження платоспроможності суб’єктів господарювання, припускалися в період 90-х років минулого століття. Податкові борги, що накопичилися через цю причину, було списано згідно з законодавчими рішеннями, ухваленими по 2001 рік включно. З 2002 по 2005 рр. динаміка заборгованості платників перед бюджетом свідчить про її стале скороченння, що можна вважати результатом покращання загальноекономічного та податкового середовища.
Аналіз більш пізніх даних (2005 року) показує, що після списання боргів, причиною яких багато в чому стала державна податкова політика, лише 1,3 % податкового боргу (232,3 млн грн) створено платниками-банкрутами. Щодо інших не було порушено провадження у справі про банкрутство, тобто за умови ефективного фінансового менеджменту вони могли б погасити свої зобов’язання перед державою. Останнє дає підстави зробити висновок про те, що погіршення фінансового стану та збитковість виду економічної діяльності не є причиною виникнення податкової заборгованості. Вона породжується виключно двома чинниками: неефективним внутрішнім фінансовим менеджментом або умисними діями. Останнє підтверджують також результати аналізу структури податкового боргу у 2004–2005 рр. Найбільшими боржниками у цей період були центральні офіси холдингів, добувна промисловість, обробна промисловість, будівництво, оптова та роздрібна торгівля. Разом з тим, зокрема у галузях добувної та обробної промисловості, у цей час рівень рентабельності становив від 5 % до 9 %, що за європейськими вимірниками виглядає досить пристойно. Будівництво і торгівля також мали досить високі прибутки, значна частина яких до того ж є тінізованою. Тільки галузь виробництва газу, електроенергії та води була збитковою (–1,3 % у 2004 р.). Таким чином, лише тут причиною податкових боргів можна вважати погіршення фінансового стану підприємств галузі. Останнє найімовірніше сталося під впливом державної тарифної політики. Але частка цієї галузі у загальних обсягах податкової заборгованості становила лише 15–16 %.
Враховуючи зазначені основні причини виникнення податкового боргу (неефективний внутрішній фінансовий менеджмент платників або зумисні дії), головним методом досягнення його зменшення вважаємо адміністрування податків. У зв’язку з цим цікаво проаналізувати структуру податкової заборгованості до зведеного бюджету за статусами. Так, станом на 01.01.2006 р. маємо такі дані: безнадійний податковий борг – 1 % від загальної суми, податковий борг інертного статусу – 3 %; активний податковий борг – 46 %; пасивний податковий борг – 50 %. Причому у складі пасивного податкового боргу 76 % – податкова заборгованість платників, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство та по яких прийнято рішення судів про призупинення стягнення; 2 % – податкова заборгованість платників податків, які перебувають у розшуку; 12 % – податкова заборгованість платників, у яких відсутні активи.
При цьому зазначимо, що у практиці адміністрування податків в Україні прийняті такі термінологічні позначення статусів і типів податкового боргу:
– інертний статус – це статус, в якому фіскальні служби не застосовують ніяких заходів стягнення, крім вручення платнику податкових вимог, реєстрації податкової застави, опису заставленого майна та, як виключний випадок, арешту активів;
– діє?