Реферат: Політична еліта та лідерство в сучасній Україні

8. Гострий розум, політична інтуїція.

9. Організаційні здібності.

10. Мова політичного лідера.

11. Володіння політичними технологіями.

12. Привабливість лідера (імідж).

Пануючі в суспільстві політичні стилі значно впливають на реальну якість політичного середовища, яка разом з якістю економічного, соціального і культурного середовища визначає якість життя сучасної людини.

Політичне лідерство класифіковано у декілька видів. Американський психолог Курт Левін у 1934 р. виділив:

· авторитарний (директивний) стиль, що означає жорстке правління з акцентом на адміністративний примус і егоцентризм лідера при виробленні рішень;

· демократичний (колегіальний) стиль, припускаючий коллегіальность рішень (принцип участі) і акцент на спонукаючих, а не можливостей системи управління, що змушують;

· ліберальний, при якому керівник надає людям і подіям йти своєю чергою, сподіваючись на те, що природа людини або природа процесу самі по собі гарантує шуканий результат.

Політичні еліти в різних політичних режимах

2. 2 Політичне лідерство сучасної України

Досить своєрідно трактує поняття "політичний лідер" відомий український політолог Д. Видрін. Він вважає, що політичний лідер — це будь-який, незалежно від формального рангу, учасник політичного дійства, процесу, який намагається і спроможний консолідувати зусилля всіх, хто його оточує, і активно впливати (в межах території, міста, регіону, країни) на цей процес для досягнення висунутих ним визначних цілей.

Проблема лідерства завжди має розглядатися у контексті конкретного суспільства та історичного часу. Процеси, що відбуваються в Україні, значно відрізняються від тих, що здійснюються в інших посттоталітарних країнах Європи і колишніх республіках СРСР. Значна роль у цих процесах у нашій державі належить не правлячому класові чи будь-якій політичній силі, а саме політичному лідерові, особі як головній фігурі найважливіших політичних процесів. І це природно, оскільки Україна фактично завжди була суспільством лідерського типу. Князі, гетьмани, полководці, провідні політики здебільшого відігравали домінуючу роль у виборі шляхів суспільно-політичного розвитку країни.

Лідерством в Україні і сьогодні певною мірою компенсується брак усталених договірних норм, законодавчої бази, цілей та зв'язків, які були б визнані й прийняті до фактично обов'язкового виконання. Фахівці, вказуючи на брак розвинутої демократії в Україні, мають на увазі саме це.

Серед політичних лідерів сучасної України можна виокремити два типи:

"поступливий" — лідер консервативного типу, тобто такий, що під певним тиском намагається зберегти в країні раніше існуючу систему;

"інверсійний" — лідер, якого визнають і сприймають через переслідування його владою чи критику з боку інших лідерів або політичних сил.

Аналізуючи феномен сучасного політичного лідерства в Україні, щодо багатьох лідерів абсолютно неможливо визначити, є вони лідерами загальнонаціональними чи регіональними; інтереси яких соціальних груп захищають; яке їх ставлення до існуючого суспільного устрою — функціональне, дисфункціональне чи стабілізуюче. Інакше кажучи, нині в Україні не бракує так званих "розмитих лідерів", які діють адекватно суспільно-політичним змінам і конкретним колізіям. Таких лідерів скоріше забагато. А тому поява дедалі більшої кількості лідерів елементарного популістського типу загрозлива для України. І це тоді, коли суспільство сьогодні надто гостро потребує сильних лідерів, гідних сповна взяти на себе відповідальність за долю усієї нації, а не лише за долю своїх виборців.

Хоча в Україні, як і в багатьох інших країнах з подібною суспільно-політичною ситуацією, надто мало жінок-політиків, варто зазначити і розглянути тендерні (статеві) стереотипи сприйняття політичних подій, явищ, політичних лідерів, у тому числі політиків жінок.

Безумовно, жінки здебільшого сприймають політичні події на емоційному, практично-побутовому рівні (зниження рівня життя, зарплат, житлова проблема, медичне обслуговування, догляд за дітьми та ін.), тоді як чоловіки більш масштабні у політичних орієнтирах (повільні економічні реформи, відносини з Росією, геополітичні орієнтації України).

Встановлено, що жінки симпатизують політичним партіям гуманітарного. Чоловіки здебільшого схильні аналізувати зміст та особливості діяльності окремих партій. У сучасній Україні проблема жінки-політика існує, і найближчим часом вона не буде вирішена.

Безумовно, сучасна Україна потребує передусім демократичних лідерів, але багато з них все ще використовують авторитарні норми управління. Серед багатьох якостей сучасного політичного лідера в Україні варто виокремити почуття національної самосвідомості, відчуття єдності з народом. Інакше кажучи, лідера України характеризує не так уміння красиво висловлюватись, як те, що він здатен бути захисником національних інтересів, обстоювати їх.

ВИСНОВКИ

Таким чином, проаналізувавши наукову літературу з даної проблематики, ми прийшли до таких висновків.

По-перше, політична еліта виступає суб’єктом підготовки найважливіших стратегічних рішень у сфері політики і яка володіє необхідним для цього ресурсним потенціалом. Політична еліта є невід’ємним атрибутом країни, оскільки еліта являє собою вищу владу, з її непохитним авторитетом, що має сильний вплив на народні маси і створює можливості для управління країною через свій лідируючий статус.

По-друге, розкрили проблематику теми «політичне лідерство» і визначили види політичних еліт, зіставивши їх відповідно до політичних режимів. А також дослідили сучасне лідерство в Україні і виявили певні проблеми консолідації сил для досягнення спільної мети. Розглядаючи питання щодо політичного лідерства, ми виділили аспекти його формування. Для вивчення типології лідерства ми склали необхідні ознаки класифікації, як політичного лідерства, так і лідерства в цілому.

По-третє, склали список найтиповіших рис політичного лідера, виділили найтиповіші типи політичних лідерів, характерних для нашої держави. Аналізували феномен політичного елітизму України. Ми визначили проблеми сьогодення, що стосуються політичних лідерів. Однією із них є не чітка сформованість напряму їх діяльності, а також не зрозуміла орієнтованість щодо населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вовканич С. Еліта ─ найбільш конвертована валюта // Віче. ─ 1997. ─ № 5. ─ С.123─124.

2. Липинський В. Листи до братів-хліборобів // Філософія політики:Хрестоматія: У 4 тт. / Авт.-упоряд. В.П.Андрущенко (кер.) та ін. ─ К.:Знання України,2003. ─ Т.3. ─ С.91─106.

3. Політичні еліти та лідерство: Посібник/ Б.Кухта, Н. Теплоухова. – Львів: Кальварія, 1996.-224 с.

4. Політологія: Навч. посібник для вузів/Упоряд. та ред. М. Сазонова. – Харків: Фоліо, 1998.-735 с.