Реферат: Політична еліта
Зміст
Вступ
1. Політична еліта
2. Громадянське суспільство - джерело політичної еліти
3. Умови громадянської консолідації
4. Головні штрихи до портрету сучасної еліти
5. Криза рекрутингу
6. Альтернативна еліта – шанс збереження та трансформації країни
Висновок
Література
Вступ
Жодне суспільство не може існувати без еліти, без грамотного управління, досвідчених фахівців у керуванні державними справами.
Проте еліта, політичний клас має служити народові перш за все і народові єдиному.
Беззаперечною є ідея Г. Моски щодо сили згуртованого колективу. Сто чоловік, діючи злагоджено, зі спільним розумінням проблеми, є набагато сильнішими за тисячу людей, не згодних одне з одним, котрі спілкуються лише сам на сам.
Отже, нагальною проблемою політичного класу сучасної України є ідеологічний консенсус щодо найважливіших і значущих завдань для розвитку держави.
Якщо зможе знайти спільну мову правлячий клас - стане реальною консолідація усього суспільства, що є таким необхідним уже сьогодні. Якщо зможемо зрозуміти, що в нашій єдності сила, то стане можливим поява і конкретизація шляхів подальшого розвитку нашої держави.
Водночас процес формування еліти залежатиме і від чітких стратегічних орієнтирів, що пов'язано із соціально-політичними цілями майбутньої політичної системи в Україні та визначенням перспективної економічної моделі України.
1. Політична еліта
Як правило, під елітою розуміємо кращість, обраність, і, водночас, політичну верхівку держави.
Оскільки пересічний українець рідко може використати хороші епітети в бік влади, йому здається некоректним використання терміну еліта по відношенню до українських політиків.
Тим не менше, політичну еліту необхідно розуміти виключно як людей, які приймають найважливіші політичні рішення.
Еліта є обов’язковою складовою життя будь-якої організованої спільноти, і вона завжди формується з самої цієї спільноти.
Багато в чому погляди, цінності, культура політичної еліти можуть служити індикатором рівня розвитку самого суспільства.
Наприклад, високий рівень корумпованості можновладців – це всього-на-всього вершина айсбергу колосальної побутової корупції, до якої вдається саме суспільство.
І навпаки, відповідальні послідовні політики є продовженням законослухняних і відповідальних громадян.
Жозеф де Местр, той, котрий написав про Росію знамениту фразу "кожен народ має уряд, на який заслужив", — зазначив одного разу, що влада може спиратися не так на бажання народу, як на його терпіння.
Історія незалежної України — найкраще того свідчення.
Вітчизняні політики навчилися легко видавати терпіння виборців за вияв безмежної довіри, а суспільну апатію — за знак мовчазної згоди з будь-якими діями влади.
Втім, переможці президентських виборів 2010 року перевершили в цьому мистецтві всіх своїх попередників.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--