Реферат: Політичний тероризм: інформаційні методи боротьби

Перший підрозділ «Світовий досвід інформаційної війни з політичним тероризмом» присвячений аналізу міжнародних напрацювань в цієї сфері та систематизації отриманого досвіду.

Констатується, що на сьогоднішній день світовим лідером в галузі досліджень і практичного застосування інформаційних технологій у забезпеченні безпеки, а також власних національних інтересів є Сполучені Штати Америки. Це підтверджується конкретними прикладами та розробленими схемами інформаційної підтримки антитерористичних операцій США. Досягнутий такий ефект, що незалежно від правочинності дій Сполучених Штатів та позиції світового співтовариства, американська громадськадумка була на боці урядової політики.

Автором розглядається також практика організації інформаційної боротьби з тероризмом в інших країнах (Російська Федерація, Австрія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Італія, Франція та інші), у тому числі, - у руслі взаємодії медіа-співтовариства із задіяними на даній ділянці правоохоронними органами і спеціальними службами.

Звертаємо увагу на те, що антитерористичне законодавство більшості європейських країн дозволяє залучати можливості ЗМІ в якості ефективного тактичного засобу протидії терористичним погрозам, попередження небажаного розвитку подій, нейтралізації дії негативних факторів і мінімізації наслідків терористичних проявів, що відбулися.

Автором пропонуються наступні кроки для інтенсифікації співробітництва в інформаційній боротьбі з тероризмом в рамках СНД:

- вироблення та прийняття єдиних критеріїв оцінки тероризму і терористичних проявів у межах Співдружності;

- зближення антитерористичних законодавств країн СНД, активізація заходів по створенню єдиного інформаційного банку даних по суб’єктах терористичної діяльності зобов’язкових однаковим тлумаченням;

- прийняття у країнах СНД єдиних методик проведення інформаційного висвітленняконтртерористичних операцій і здійснення переговорів з терористами;

- регулярне проведення конференцій, семінарів, робочих зустрічейфахівців, щозаймаються проблемами боротьби з тероризмом;

- відряджання професорсько-викладацького складу та фахівців для навчання і підготовки колег із проблем організації інформаційного супроводуконтртерористичних операцій;

- вироблення єдиної технології загальноговисвітлення проблем протидії терористичним погрозам у засобах масової інформації.

У другому підрозділі «Оптимізація інформаційних методів боротьби з політичним тероризмом» досліджується комплекс можливостей ЗМІ по поширенню інформації в суспільстві, потенціал пропагандистської та профілактичної роботи в сфері протидії тероризму. Аналізуються конкретні приклади європейських країн в цьому напрямку, де правоохоронними органами ініціюється проведення спеціальних профілактичних антитерористичних програм.

Доводиться, що одночасно з реалізацією функції антитерористичної спрямованості пропагандистське забезпечення діяльності органів здійснюючих у країні боротьбу з тероризмом, буде сприяти попередженню цього виду злочинів, що загрожують життєво важливим інтересам особистості, суспільства й держави. Як стратегічний напрямок розглянутої пропагандистської діяльності, повинно визначатися подолання неоднозначного відношення частини суспільства до правоохоронних органів і спеціальних служб, розширення соціальної бази підтримки їхньої роботи.

Особлива роль у формуванні адекватної суспільної думки про діяльність силових структур належить ЗМІ. Цяобставина вимагає подальшого вдосконалювання існуючої системи взаємодії з ними. Виходячи із проведеного дослідження, автор запропонував закласти в основу інформаційної протидії тероризму серію принципів, які можуть бути оформлені в соціальний договір між владою й ЗМІ для добровільного його виконання.

1. Робота засобів масової інформації - на користь суспільства, а не терористів. Висвітлення подій у ЗМІ не повинне працювати на терористів. На думку автора, журналісти безумовно повинні підтримувати адекватні дії влади при здійсненні контртерористичних операцій і на їх вимогу поширювати інформацію від імені держави.

2. Створення інформаційного вакууму для терористів через їх ізоляцію від представників преси. Позбавлення злочинців пропагандистської трибуни необхідно завжди, за винятком тих випадків, коли це буде сприяти припиненню їхньої діяльності.

3. Що не регулює закон, - визначає журналістська етика. Законодавча регламентація питань висвітлення засобами масової інформації терористичної діяльності й заходів боротьби з тероризмом актуальна й, безумовно, корисна. Але, відштовхуючись від одного з основних постулатів теорії права, що визначає неможливість урегулювання всіх взаємин нормами Закону, основним критерієм визначення журналістом власної лінії поведінки в цій справі повинні стати не нормативні акти, а його совість, високі моральні якості, цивільна позиція, почуття відповідальності перед суспільством.

4. Безумовне співробітництво влади й ЗМІ в питаннях профілактики тероризму. Підготовлені спільними зусиллями співробітників антитерористичних структур і журналістів матеріали повинні бути націленіна підвищення рівня правової свідомості громадян, причому не тільки пересічних громадян, але представників влади, тому що правовий нігілізм останніх і прийняття ними непродуманих політичних рішень часом здатні детермінувати соціальну напруженість, що втілюється, у тому числі, в екстремізм, акції громадської непокори, масові безладдя, акти тероризму.

За допомогою інформаційних технологій, заснованих на знанні соціальної психології, можливо формувати громадську думку в напрямку протидії тероризму, сприяти вихованню у свідомості людей неприйняття методів насильства й шантажу й підтримки дій влади, навчанню прийомамособистої й колективної безпеки в ситуаціях, пов’язаних з терористичними погрозами.

При цьому основний акцент в інформаційній протидії повинен бути зосереджений на профілактичних і пропагандистських заходах.На нашу думку, реалізація зазначених можливостей ЗМІ досяжна лише при дотриманні наступних умов:

- єдиного державного підходу в справі реалізації інформаційної політики спрямованої на протидію тероризму;

- виробленню й прийняттю журналістським корпусом професійно-етичних норм у висвітленні тероризму;

- дотримання балансу необхідності захисту демократичних свобод і змушених обмежувальних заходів, покликаних попереджати йпротидіяти використанню сучасних комунікацій терористами;

- активномувключенні в процес боротьби з тероризмом і його профілактику суспільних і політичних структур, традиційних конфесій, представників творчої інтелігенції;

- використання новітніх досягнень у сфері інформаційнихтехнологій, а також діючого соціального й правового захисту осіб, що реалізують перераховані положення.

У третьому підрозділі «Вдосконалення політико-правових методів боротьб?