Реферат: Поняття податок види податків та їхня характеристика

Поняття податок, види податків та їхня характеристика

1. Обов'язкові платежі, їхні види та харак­терні ознаки

Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винят­ком. Процес приватизації державної власності і становлен­ня ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом форму­вання державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери. Що ж таке податки і коли вони виникли? Найдавнішим джерелом державних доходів були доме­ни, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належа­ли до власності монарха, доходи якого служили одночасно й доходами держави. Це були приватно-правові, а не публічно-правові доходи.

Іншим джерелом державних доходів виступали регалії — доходні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності тощо приймались у виключне користування каз­ни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення.

Основними видами регалій були:

а) «безхазяйна регалія» — все, що не мало хазяїна, ого­лошувалось таким, що належить казні. Це природні явища, як, наприклад, вітер, що тягло за собою встановлення дер­жавної монополії на вітряні млини. Такими ж предметами регалії були вода та надра;

б) митна регалія реалізовувалась шляхом встановлення зборів за право проїзду територією і стала прообразом мит­них платежів;

в) судова регалія — це здійснення правосуддя тільки державою. Судові штрафи, мито, доходи від конфіскацій у різні часи були джерелом доходів;

г) монетарна регалія — це право чеканити монету;

д) інші види регалій.

Регалії стали перехідним ступенем до податків. Голов­ними передумовами виникнення податків є перехід від нату­рального господарства до грошового та виникнення держави.

Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі «Про багатство народів» (1770p.) За його словами «податок — це тягар, що накладається дер­жавою у формі закону, який передбачає і його розмір, і по­рядок сплати»¹ .

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять добровільні, благодійні внески, збо­ри, мито, інші обов'язкові платежі.

Податки, збори, мито — все це обов'язкові платежі, якимможна дати загальне визначення.Це обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до позабюджетного фонду, які здійснюються платниками в порядку та на умовах, виз­начених законодавчими актами.

Законодавство не дає чіткого розмежування понять по­даток, мито, збір. Проте можна сказати, що:

1)податок — це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплат­ності;

2)збори — це платежі, які стягується з платника дер­жавними органами за надання права брати участь або ви­користовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Наприклад, право брати участь у бігах на іподромах, корис­туватись автомобільними дорогами тощо.

3)мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснення спеціально уповноваженими органами дії і ви­дачу документів, що мають юридичне значення. Так, мит­ними органами стягується платіж за ввезення та вивезен­ня товарів (перевезення через митний кордон держави), су­дами — за подання позову тощо.

Податок встановлюється виключно державою і базуєть­ся на актах вищої юридичної сили. Основними характер­ними особливостями податку є те, що він:

— стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

— має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безпо­воротний. Сплата платником податку не породжує зустріч­ного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

— на відміну від інших обов'язкових платежів, можебути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

— категорія не тільки правова, але й економічна, оскіль­ки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесен­ні до бюджету обов'язкових платежів державними підприєм­ствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

— виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обо­в'язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу.

Держава мусить мати бюджет із стабільними джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економіч­ним і політичним ладом суспільства, природою і завдан­нями держави.

Право держави стягувати податки і обов'язок населен­ня платити їх випливають із необхідності функціонування держави та її установ в інтересах всього суспільства та ок­ремих осіб. При цьому держава повинна керуватись певни­ми принципами.

1. Загальність. Кожен повинен брати участь у підтримці держави пропорційно своїй платоспроможності.

2. Обов'язковість. Виражається в тому, що за порушен­ня встановленого строку сплати, розміру платежу, ухилен­ня від сплати передбачено відповідальність платника. Обо­в'язковість передбачає можливість примусового виконання платежу.

3. Визначеність. Платник податку має знати час, місце, спосіб сплати та розмір податку. Податки належить чітко пов'язувати з видатками, щоб платники знали про звітність влади за те, як використовуються податкові надходження. Податки не можуть приховуватись від платника, а податковий тягар має простежуватись і відчуватись тими, хто їх сплачує.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--