Реферат: Принципи та види попередження злочинності

При здійсненні індивідуального попереджувального впливу необхідно також виходити з того, що формування злочинного поводження не є одноразовим актом, а відбувається поступово й на різних етапах життєдіяльності, антигромадська спрямованість індивіда виражається по-різному та з неоднаковим ступенем інтенсивності. Індивідуальний попереджувальний вплив, в свою чергу, поділяється на раннє попередження та безпосереднє. Таке розмежування проводиться по ступеню соціальної «зіпсованості» особи або інтенсивність прояву криміногенних елементів у тому або іншому явищі або процесі.

Раннє попередження за часом значно випереджає можливі негативні наслідки й застосовується тоді, коли криміногенність тільки починає проявлятися, але ще не досягла великої інтенсивності і у цьому випадку настання негативних наслідків хоча і можливе, але віддалено за часом.

Безпосередній попереджувальний вплив здійснюється тоді, коли криміногенні елементи, як в особистості, так й у явищах (процесах) уже досить закріпилися (наприклад, особа вже перебуває в стані близькому до здійснення злочину, або в явищі криміногенні елементи стали переважними). У цій ситуації поряд із профілактичними, застосовуються заходи запобігання злочинів, з метою недопущення конкретною особою задуманого або кримінально карного діяння, що готується, схилення до добровільної відмови від його здійснення.

Найважливішою вимогою, що стосується індивідуального попередження злочинів, є педагогічна підготовленість і психологічна обґрунтованість цієї діяльності, оскільки мова йде про конкретну особистість, що потребує педагогічної корекції поведінки і має свої індивідуально-психологічні особливості. Виходячи із цього, можна виділити:

а) осіб, що виявили перші ознаки соціальної нестійкості поведінки (порушення найпростіших норм моралі, правил гуртожитку, здійснення малозначних правопорушень), що легко піддаються негативному впливу;

б) осіб, поведінка і спосіб життя яких свідчить про не повагу до соціальних норм, про наявність системи в порушенні їхніх вимог;

в) особа, що раніше робила злочини.

Загальне та індивідуальне попередження злочинів у літературі часто позначають як їхню профілактику. Але термін «профілактика» використовується для характеристики не тільки кримінологічного виду діяльності, спрямованого на недопущення самої можливості здійснення правопорушення. Виділяється кілька інших різновидів профілактики, до числа яких відносяться:

моральна - затвердження моральних принципів, приписань та оцінок, що моделюють певний тип поводження і ставлять під контроль суспільної моралі;

правова - спрямована на недопущення правопорушень і будь-яких форм протиправного поводження;

кримінально-правова - здійснювана відносно осіб, що вчинили злочини та потребують виправлення та перевиховання;

віктімологічна - спрямована на осіб, які можуть стати жертвами злочину.

Висновки

Попередження злочинів є одним з найбільш необхідних у наш час заходів. Правоохоронні органи, держава та взагалі люди повинні усі сили кинути на те, щоб оздоровити суспільство та викорінити злочинність. Попередження злочинів є системою по застосуванню об'єктивних і суб'єктивних передумов таких негативних явищ, що реалізується шляхом цілеспрямованої діяльності усього суспільства по усуненню, зменшенню й нейтралізації факторів, що сприяють існуванню злочинності та здійсненню злочинів.

Попередження впливає на всі види існування злочинності: соціальні, соціально-психологічні, психологічні, об'єктивні й суб'єктивні, прямі й непрямі, головні й другорядні. Попереджувальний ефект виражається у звуженні, ослабленні криміногенного впливу, у нейтралізації дії тих або інших негативних факторів, в усуненні конкретних недоліків, недоглядів, помилок у соціальній діяльності суб'єктів, вад у свідомості, психології окремих осіб, у їхньому відношенні з найближчим оточенням.

Перелік використаної літератури:

I. Дубоносов Е.С. Криминология: учебник для вузов, Юстицинформ. – М., 2008. – 528 с.

II. Под редакцией Аванесова Г.А. Криминология, Юнити-Дана, 2006. – 496 с.

III. Под редакцией Кузнецовой Н.Ф., Лунева В.В. Криминология, Волтерс Клувер, 2004. – 640 с.

IV. Криминология, Серия Institution’s, Юристъ, 2004. – 736 с.

V. Шиханцов Г.Г. Криминология, Издательство Гревцова, 2009. – 296 с.