Реферат: Проблеми та перспективи політичної аналітики

– Практика івент-аналізу передбачає розчленовування інформаційного масиву на окремі одиниці спостереження, кодування цих одиниць за принципом «що-де – коли», співвідношення у такий спосіб певних фактів з завданням дослідження.

– Наступним кроком застосування івент-аналізу є класифікація тих фактів і явищ, які характеризують досліджувану ситуацію та відповідають цілям дослідження, прикладом попередньої класифікації може служити сортування даних за принципом бінарної композиції – виділяються дві антагоністичні сторони (хороші-погані, ворог-друг і т.д.). До речі, сторін може бути більше.

– Важливим питанням є визначення того, що саме ми виділяємо як одиницю виміру. Залежно від цілей дослідження виділяють два види одиниць: суб'єкти політичних відносин (актори) і їхні дії (акції). Залежно від цілей дослідження можна зосередити увагу на вербальній або фізичній категорії дій, що становлять структуру та динаміку розвитку події. Фіксація та класифікація результатів дослідження відбувається за алгоритмом «хто, що, чому, коли» і проявляється в події в фізичних або вербальних діях.

4. Види дій (акції)

· Вербальні:

– Інформаційні акції (публічні виступи, заяви, конференції).

– Заяви, спрямованні на загострення протистояння (звинувачення, погрози, критика).

– Позитивні направлення на припинення протистояння (пошук компромісів, переговори, конструктивні пропозиції).

· Фізичні:

– Стратегічні – ескалація конфлікту (організація та проведення масштабних акцій з залученням значних ресурсів, демонстрації, мітинги, страйки).

– Тактичні (дії спрямовані на вербовку союзників, зустрічі, виступи). – Ініціація переговорного процесу між сторонами конфлікту (переговори, поступки).

5. Останнім етапом, застосування методики івент-аналізу є верифікація отриманих результатів, при підтвердженні результатів аналітичної роботи вони фіксуються в підсумковому документі.Відповіді на зазначені запитання та завдання дозволять аналітику сформувати цілісну інформаційно-політичну модель дня, яка є передумовою будь-якої аналітичної діяльності.

Висновки

Аналіз державної політики в сукупності з політичною аналітикою є однією із складових форм професійної діяльності державних діячів і службовців, яка потребує інформації, соціальних знань, професійного досвіду, інтуїції та вміння бачити явища в їх реальній динаміці, в причино-наслідкових та інших зв’язках. Це шлях до системного державного передбачення і прогнозування, до наукового синтезу, тобто створення достатньо повного, цілісного, конкретного уявлення про об’єкт, який реалізує державно-політичний істеблішмент. Кінцева мета такого аналізу – підготовка і прийняття фахових виважених державних рішень по реалізації тактики і стратегії державної політики.

Метою аналітика, якщо він таким себе вважає, незалежно від місця його діяльності, є визначення ефективно існуючого устрою та технологій його реалізації в контексті швидкості та якості прийнятих рішень на всіх ланках і усіх гілках державної влади.

Лiтература

1. Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / Авт. кол.: О.Л. Валевський, Ю.Г. Кальниш, В.А. Ребкало та ін; За заг. ред. О.Л. Валевського, В.А. Ребкала. – К.: Міленіум, 2003. – 226 с.

2. Черныш А. Методология и технология современного политологического исследования: Учебное пособие. – Одесса – «Астропринт», 2003. – 198 с.

3. Кальниш Ю.Г. Політична аналітика в державному управлінні: теоретико-методологічні засади: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – 272 с.

4. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учеб. для студ. вузов. – М.: Аспект-Пресс, 2001. – 559 c.; Симонов К.В. Политический анализ: Учебное пособие. – М.: Логос, 2002. – 152 с.; Політична аналітика та прогнозування: Навч. посіб. / В.А. Ребкало, О.Л. Валевський, Ю.Г. Кальниш. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 60 с.; Телешун С.О., Баронін А.С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. – К.: Видавець Паливода А.В., 2001. – 111 с.; Дегтярев А.А. Политический анализ как прикладная дисциплина. – М.: Москов. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД РФ, 2004. – 320 с.; Антанович Н.А. Методология и методы политического анализа. – Минск: БГУ, 2007. – 179 с.

5. Туронок С.Г. Политический анализ // Политология: Лексикон / Под редакцией А.И. Соловьева. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 523 – 537.

6. Антанович Н.А. Методология и методы политического анализа. – Минск: БГУ, 2007. – 179 с.

7. Гаджиев К.С. Политология (основной курс): учебник. – М.: Высшее образование, 2007. – 460 с.

8. Никоненко С.В. Аналитическая философия: основные концепции. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. – 546 с.

9. Рубанов В.В. Проблеми інституціоналізації політичного аналізу в пострадянському суспільстві // Політичний менеджмент. – 2007. – Спеціальний випуск. – С. 241 – 254.

10. Дегтярев А.А. Политический анализ как прикладная дисциплина: предметное поле и направления развития // Полис – 2004. – №1. – С. 154 – 168.

11. Симонов К.В. Политический анализ: Учебное пособие. – М.: Логос, 2002. – 152 с.

12. Баронін А.С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі: Курс лекцій. – К.: Вид. Паливода А.В., 2005. – 128 с.

13. Ребкало В.А., Кальниш Ю.Г. Практикум з політичної аналітики в державному управлінні: Навч.-метод. посіб. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 56 с.