Реферат: Проблемы налогооблажения в странах переходного периода

1. Податки та їх теоретичні засади.

1.1. Поняття податку й економічної сутності оподатковування.

Виникнення оподатковування було викликано появою держави і державного апарата, що створили і використовували фіскальні механізми для фінансування своїх витрат. Проте податок - це в першу чергу найважливіша фінансово-економічна категорія.

Вартість усіх матеріальних благ, створених суспільством за певний період (звичайно за рік) і призначена для задоволення сукупних суспільних потреб в економіці, носить найменування сукупного (валового) суспільного продукту (СВП). У свою чергу, СВП у вартісній формі складається з вартості спожитих засобів виробництва (с), виплаченої заробітної плати (v) і прибули (m). Знову створена вартість (v+m) представляє національний доход (НД) . У своєму русі СВП і НД проходять чотири стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Проте об'єктивна необхідність мобілізації частини СВП для казни виникає тільки на стадії розподілу. Оскільки саме на цій стадії виявляється частка (пропорція) виробників і інших суб'єктів суспільства в СВП. Крім того, необхідно відзначити, що процеси первинного розподілу СВП здійснюються без участі держави, оскільки увесь виробничо-розподільний процес у принципі неможливо здійснити інакше, чим відшкодовуючи вартість витрачених засобів виробництва (c), виплачуючи заробітну плату (v) і одержуючи прибуток (m).

У той же час держава, що виникла як надбудовна форма керування суспільством на відповідній стадії розвитку цивілізації, об'єктивно зажадало матеріальної основи для свого існування, джерелом чого могла виступити тільки сфера матеріального виробництва. Саме з виникненням держави починається формування системи перерозподільних відношень, що із розвитком товарно-грошових відношень виступила у грошовій (фінансовій) формі.

Основним методом перерозподілу СВП стало пряме вилучення державою визначеної частини СВП у свою користь для формування централізованих фінансових ресурсів (бюджету), що і складає фінансово-економічну сутність оподатковування. Цей перерозподіл здійснюється з НД, що виступає єдиним джерелом податкових платежів незалежно від їхнього об'єкта.

Перерозподіл частини СВП на користь держави здійснюється між двома учасниками суспільного виробництва: від робітників (із “c”) у формі прибуткового й інших податків, а від суб'єктів, що хазяюють, (із “m”) у формі ПДВ, податку з прибутку й ін.

Характерною рисою сучасного етапу є те що, велика частка національного доходу формується в сфері обігу.

Тепер більш докладно зупинимося на понятті “податок”. Так, податки в реальному податковому механізмі - безповоротна, безеквівалентна і термінова форма примусового стягнення з платників податків відповідно до чинного податкового законодавства частини їхнього прибутку з метою задоволення суспільно необхідних потреб. Поряд із податками в структурі податкової системи в конкретному просторі і часі, певне місце займають мита і збори. Їх не варто ототожнювати з поняттям “податок”, так: мито - це відповідна обов'язкова плата за вчинення державними й іншими органами юрисдикції дій в інтересах заявника; збір - платіж, встановлюваний у рамках податкового законодавства органами місцевого самоврядування і що зараховується в місцевий бюджет.

Податок як комплексне економіко-правове явище являє собою сукупність визначених взаємодіючих складових (елементів), кожне з яких має самостійне юридичне значення.

Виділення самостійних елементів, обумовлено особливою важливістю відношень, що торкаються матеріальних інтересів платників податків.

Першим елементом податку виступає податково-правова форма , тобто загальне правило поводження в податковій сфері, встановлене у визначеному порядку і санкціоноване компетентним державним органом. Саме податкова норма регулює виникнення і реалізацію податкових зобов'язань. Без податкової норми обов'язок сплачувати податок не може вважатися “законно встановленим” і не спричиняє для учасників податкової сфери ніяких наслідків.

Об'єкт оподаткування - це юридичний факт або сукупність юридичних фактів (юридичний склад), із яких пов'язане виникнення обов'язку платника податків, сплатити податок, іншими словами, це - предмет, який оподатковується: прибуток, земля, майно, капітал тощо.

Для встановлення податкової бази необхідно знати масштаб оподаткування - це одиниця, що кладеться в основу виміру податку (наприклад, у земельному податку - площа), тобто визначена законом фізична характеристика або параметр виміру об'єкта оподатковування.

У той же час, одиниця оподаткування - частина об'єкта оподаткування, прийнята за основу при численні конкретної податкової суми (у сучасному трактуванні це податкова база).

Платник - особа або господарство, що виконує покладені на нього податкові зобов'язання в силу володіння їм об'єктом оподатковування.

Норма оподатковування - частка прибутку, стягнута через податки з оподаткованих об'єктів.

Податкова ставка - розмір податку з одиниці оподаткування.

При обчисленні податку, що підлягає внеску в бюджет, необхідно враховувати податкові пільги - зменшення податкового тягаря аж до нульового.

Податкова санкція - збільшення податкового тягаря при установленні факту порушення податкового законодавства.

Законом може встановлюватися і термін сплати податку , на протязі якого платник податків зобов'язаний фактично внести податок у бюджет.

Для упорядкування процедури внесення податку в бюджет установлюється порядок сплати податку , що представляє собою нормативно встановлені засоби і процедури внесення податку в бюджет.

Одержувачем податку є бюджет або позабюджетний фонд.

1.2. Функції податків.

Податки як вартісна категорія мають свої відмітні ознаки і функції, що виявляють їхню соціально-економічну сутність і призначення. Так, функція податку - це прояв його сутності в дії, засіб вираження його властивостей, показує яким образом реалізується суспільне призначення даної економічної категорії, як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу прибутків. У зв'язку з цим можна відзначити що, незважаючи на все різноманіття думок, розвиток податкової системи історично визначило три основних функції: фіскальну, контрольну і розподільчу. Які взаємозалежні, і жодна з них не може розвиватися на шкоду інший.