Реферат: Програма складної структури з використанням меню

- використання в програмі неініціалізувати змінних (тобто змінних, що не набули початкового значення);

- наявність в програмі описів елементів, змінних, процедур, міток, файлів, надалі що не використовуються в її тексті;

- наявність в тексті програми фрагментів, що ніколи не виконуються;

- наявність в тексті програми змінних, ні разу що не використовуються для читання після привласнюючи їм значень;

- наявність в тексті програми явно нескінченних циклів;

Навіть якщо присутність в тексті програми неправдоподібних конструкцій не приводить до її неправильної роботи, виправлення цього фрагмента підвищить ясність і ефективність програми, т. е. благотворно позначиться на її якості.

Для можливості проведення контролю правдоподібності в повному об'ємі також повинні бути створені спеціальні інструментальні засоби, хоч ряд можливостей по контролю правдоподібності є в існуючих відлагоджувальний і звичайних компіляторах.

4

Потрібно зазначити, що створення інструментальних засобів контролю структурованості і правдоподібності програм може бути істотне

спрощено при застосуванні наступних принципів:

1) проведення цих додаткових форм статичного контролю після завершення компіляції і тільки для синтаксично коректних програм;

2) максимальне використання результатів компіляції програми і, зокрема, інформації, що включається в лістинг компілятора;

3) замість повного синтаксичного розбору тексту програми, що перевіряється побудова для неї списку ідентифікаторів і списку операторів з вказівкою всіх їх необхідних ознак.

При відсутності інструментальних засобів контролю правдоподібності ця фаза статичного контролю також може об'єднуватися з візуальним контролем.

Четвертою формою статичного контролю програм є їх верифікація, тобто аналітичний доказ їх коректності.

У інтуїтивному значенні під коректністю розуміють властивості програми, що свідчать про відсутність в ній помилок, допущених розробником на різних етапах проектування ( специфікації, проектування алгоритму і структур даних, кодування ). Коректність самої програми по відношенню до цілей, поставлених перед її розробкою ( тобто ця відносна властивість ). Відмінність поняття коректності і надійності програм в наступному:

надійність характеризує як програму, так і її “оточення" ( якість апаратури, кваліфікацію користувача і т.п. );

кажучи про надійність програми, звичайно допускають певну, хоч і малу, частку помилок в ній і оцінюють імовірність їх появи.

Надійність можна представити сукупністю наступних характеристик:

1) цілісність програмного засобу (здатність його до захисту від відмов);

2) живучість (здібність до вхідного контролю даних і їх перевірки в ході роботи);

3) завершеність (бездефектність готового програмного засобу, характеристика якості його тестування);

4) працездатність (здатність програмного засобу до відновлення своїх можливостей поле збоїв).

Очевидно, що не всяка синтаксично правильна програма є коректною у вказаному вище значенні, т. е. коректність характеризує семантичні властивості програм.

5

З урахуванням специфіки появи помилок в програмах можна виділити дві сторони поняття коректності:

1) коректність як точна відповідність цілям розробки програми (які відображені в специфікації) при умові її завершення або часткова коректність;

2) завершення програми, тобто досягнення програмою в процесі її виконання своєї кінцевої точки.

У залежності від виконання або невиконання кожного з двох названих властивостей програми розрізнюють шість задач аналізу коректності: