Реферат: Провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві

– по-перше, утворюють певну сукупність процесуальних відносин, що відрізняються предметною характеристикою та зв’язком з відповідними матеріальними правовідносинами;

– по-друге, викликають потреби встановлення, доведення, а також обґрунтування всіх обставин справи;

– по-третє, обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах і документах.

Провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, – складне комплексне явище. У ньому сполучаються і взаємодіють декілька проваджень, насамперед кримінально-процесуальне і адміністративно-процесуальне. [1].

???? ????? ??????????? ??. 3 ?????? ??????? ???? ???????????? ??????? ????, ??? ?????? ?????? ? ????????????? ?????????Ⳕ, ?????? ? ???? ??????, ??? ???????????? ???????, ??????????? ?? ??????, ???: ?) ????????? ??????? ??? ???????????? ??????? ???????; ?) ?????????? ?????? ???????.?? ?????? ????????? ????? ????????, ????????, ????????? ??? ???. ???? ????? ? ????? ??? ???????, ???? ?? ?????????? ? ???????????-????????????? ?? ?????????? ???, ??????? ??????, ?? ???????????. ?? ?????? ????????, ??????????, ?????????? ??????? ???????. ?? ?????????? ?? ?????????? ? ??????? ? ???????????????-?????????????.???? ? ????? ?????????? ????? ???????? ????????: 1) ????????? ??????? ??????? ??????????? ?? ???????????? ??????? ????, ??? ?????? ?????? ? ????????????? ???????????, ? ??????? ????? ????????????????? ?????; 2) ?????????????? ????? ????????? ??????? ??????????? ?? ???????????? ??????? ???? ???????????????-?????????????? ?????????; 3) ?? ?????? ??????????? ??????? ?????? ???? ?????????? ???? ????????????? ??????????? ?? ???????????? ??????? ????, ??? ?????? ?????? ? ????????????? ???????????.???????????????-????????????? ???????? ?????????? ??????????? ??????? ??????? ??? ?????????? ??????? ??????? ? ????? ? ??????????? ?????? ????????? ?????, ??? ?? ???????? ?????????? ????????? ????????????? ?? ???????????? ?????.

Одні науковці вважають, що адміністративно-процесуальне право – це правовий інститут адміністративного права. Так, В. Авер’янов виділяє в структурі адміністративного права два правових інститути:

1) інститут “позитивного” адміністративного процесу, що містить у собі адміністративні правозабезпечувальні і правоохоронні провадження, які охоплюють процедури розгляду заяв і скарг приватних осіб, у тому числі надання їм різних адміністративних послуг;

2) інститут юрисдикційного адміністративного процесу, що містить у собі адміністративно-юрисдикційні провадження, які охоплюють процедури застосування заходів адміністративного примусу, включаючи відносини адміністративної відповідальності [8, с. 21].

Іноді висловлюються думки про те, що адміністративно-процесуальне право – це підгалузь адміністративного, що регулює специфічний вид відносин у межах сфери правового регулювання адміністративного права.

Найбільш поширеною останнім часом у юридичній літературі є думка, що характеризує адміністративно-процесуальне право як галузь права. Причому такі погляди відстоюють не тільки представники науки адміністративного права, але й вчені, які вивчають проблеми теорії держави і права. Таке різноманіття думок учених про місце адміністративно-процесуального права в системі права України вимагає спеціальних наукових розробок, де б послідовно і обґрунтовано вирішувалися питання: співвідношення та чіткого розмежування адміністративно-матеріальних і адміністративно-процесуальних норм і відносин; співвідношення понять “процедура” і “процес”; співвідношення понять “правозастосовна діяльність” і “процес”, а виходячи із цього, визначалися зміст і структура адміністративного процесу.

У сучасній юридичній літературі існують два основних підходи до визначення та розуміння адміністративного процесу: вузький і широкий.

Адміністративний процес у вузькому аспекті (адміністративно-юрисдикційний процес) – це регламентована законом діяльність із вирішення спорів, що виникають між сторонами адміністративних правовідносин, які не перебувають між собою у відносинах службового підпорядкування, а також щодо застосування заходів адміністративного примусу.

Адміністративний процес у широкому значенні – це врегульований правом порядок розгляду індивідуально конкретних справ у сфері виконавчої діяльності органами державного управління, а в передбачених законом випадках і іншими, уповноваженими на те органами. Широке трактування адміністративного процесу дозволяє включити до нього, крім адміністративно-юрисдикційних, також провадження управлінського характеру.

Розбіжності вчених у розумінні адміністративного процесу не могли не позначитися на теоретичних розробках питання про структуру адміністративного процесу. На даному етапі розвитку науки адміністративного права структуру адміністративного процесу можна подати у вигляді чотирьохрівневої системи, що містить у собі: 1) провадження; 2) стадії; 3) етапи; 4) дії.

Головна особливість структури адміністративного процесу порівняно зі структурою цивільного або кримінального процесу полягає в тому, що визначити точну кількість адміністративних проваджень практично неможливо. Тому кожний учений називає свою кількість проваджень, залежно від того чи іншого критерію класифікації.

Прихильники вузького розуміння адміністративного процесу представляли його структуру переліком проваджень із вирішення спорів і застосування заходів примусу в державному управлінні. Прихильники широкого трактування адміністративного процесу включають до його структури юрисдикційні і управлінські (позитивні) провадження. Тому в юридичній літературі зустрічаються різні думки щодо кількості адміністративних проваджень і критеріїв їх класифікації.

Так, залежно від суб’єкта, що веде адміністративне провадження, їх поділяють на:

1) провадження, які реалізуються в судовому порядку;

2) провадження, здійснювані органами державної виконавчої влади та іншими організаціями, передбаченими чинним законодавством України.

Оскільки міліція є державним озброєним органом виконавчої влади (ст. 1 Закону України “Про міліцію”), а судова міліція – складовою частиною міліції (ст. 7 Закону України “Про міліцію”) то провадження по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, відноситься до другого виду проваджень.

Проте окремі заходи безпеки можна застосовувати тільки в судовому порядку. Так, закрите судове засідання провадиться за мотивованою ухвалою суду (ст. 16 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”). Заміна документів, зміна зовнішності та переселення в інше місце проживання особи, взятої під захист, також можуть бути проведені лише за ухвалою суду (або за санкцією прокурора) (ч. 3 ст. 13 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”).

У свою чергу, провадження, здійснювані органами державної виконавчої влади, можна розділити на дві групи: 1) юрисдикційні провадження; 2) провадження управлінського характеру.

До адміністративно-юрисдикційних проваджень доцільно віднести:

1) провадження у справах про адміністративні правопорушення; 2) провадження по застосуванню заходів попередження і припинення; 3) провадження по скаргах в органах виконавчої влади; 4) дисциплінарне провадження; 5) адміністративне судочинство.

Провадження по забезпеченню безпеки, належить до проваджень по застосуванню заходів попередження і припинення. Це прямо випливає із поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (ст. 1 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”). Про “припинення” також йдеться в п. 2.1 “Основні завдання та функції” Положення про спеціальний підрозділ судової міліції “Грифон” [4].

Проте в процесі здійснення провадження по забезпеченню безпеки судовій міліції доводиться брати участь у провадженнях управлінського (позитивного) характеру. Провадження управлінського (позитивного) характеру залежно від специфіки відносин державних органів із громадянами і юридичними особами, можна розділити на такі види:

1) провадження по наданню прав – регулюють діяльність адміністративних органів у сфері надання фізичним і юридичним особам суб’єктивних публічних прав або визнання за ними певного правового статусу (провадження про одержання громадянами статусу біженця, провадження по одержанню житла та ін).

Наприклад, застосування такого заходу безпеки як переселення в інше місце проживання, надання жилої площі (ст. 13 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”) має ознаки провадження по наданню прав;

2) провадження по забезпеченню виконання громадянами своїх обов’язків – (провадження по виконанню громадянами військового обов’язку, провадження по виконанню громадянами обов’язку мати паспорт тощо).

Заміну документів, що посвідчують особу, інших документів особи, взятої під захист (ст. 11 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”) можна віднести до провадження по забезпеченню виконання громадянами своїх обов’язків;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--