Реферат: Психолого–педагогічні проблеми спілкування викладача та студента

· педагогічним цілям і завданням;

· загальній педагогічній і етично-психологічній ситуації в аудиторії;

· творчій індивідуальності самого педагога;

· індивідуальним особливостям студентів;

· пропонованій системі методів навчання і виховання.

2. Початковий період спілкування: організація безпосереднього спілкування з аудиторією, групою. Найважливішими елементами цього етапу є:

· конкретизація спланованої моделі спілкування;

· уточнення умов і структури майбутнього спілкування;

· здійснення початкової стадії безпосереднього спілкування.

3. Управління спілкуванням в педагогічному процесі, що розвивається. Окрім дидактичних і методичних вимог до лекції, існує ряд соціально-психологічних вимог до неї:

· становлення психологічного контакту з групою для передачі інформації і її особового сприйняття студентами;

· розробка психологічно обґрунтованої партитури лекції;

· створення обстановки колективного пошуку і спільних роздумів;

· управління пізнавальною діяльністю студентів;

· єдність ділового і особового аспектів;

· цілісна, педагогічно доцільна система взаємин педагога і студентів.

4. Аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання спілкування в майбутній діяльності.

2. Особливості педагогічного спілкування у вузі

Вуз відрізняється від школи вмістом навчання і виховання, зміною їх форм. Основна функція вузу – формування особи фахівця. І цій меті має бути підпорядковане спілкування викладачів і студентів. Система вузівського педагогічного спілкування в ланці «викладач – студент» якісно відрізняється від шкільного самим фактом їх приєднання до загальної професії, а це значною мірою сприяє зняттю вікового бар'єру, що заважає плідній спільній діяльності.

У системі вузівського педагогічного спілкування поєднуються два чинники:

3. взаємини ведений – ведучий;

4. взаємини співпраці виучуваної і повчальної.

Основні вимоги до стосунків «викладач – студент», «студент – студент» можна сформулювати таким чином:

1. взаємодія чинників співпраці і відомості про організації виховного процесу;

2. формування духу корпоративності, колегіальності, професійної спільності з педагогом;

3. орієнтація системи педагогічного спілкування на дорослу людину з розвиненою самосвідомістю і тим самим подолання авторитарної виховної дії;

4. використання професійного інтересу студентів як чинника управління вихованням і навчанням і як основи педагогічної і виховної роботи.

Такий стиль формується під впливом двох активних чинників:

· захопленості наукою, предметом;