Реферат: Психолого–педагогічні проблеми спілкування викладача та студента
· педагогічним цілям і завданням;
· загальній педагогічній і етично-психологічній ситуації в аудиторії;
· творчій індивідуальності самого педагога;
· індивідуальним особливостям студентів;
· пропонованій системі методів навчання і виховання.
2. Початковий період спілкування: організація безпосереднього спілкування з аудиторією, групою. Найважливішими елементами цього етапу є:
· конкретизація спланованої моделі спілкування;
· уточнення умов і структури майбутнього спілкування;
· здійснення початкової стадії безпосереднього спілкування.
3. Управління спілкуванням в педагогічному процесі, що розвивається. Окрім дидактичних і методичних вимог до лекції, існує ряд соціально-психологічних вимог до неї:
· становлення психологічного контакту з групою для передачі інформації і її особового сприйняття студентами;
· розробка психологічно обґрунтованої партитури лекції;
· створення обстановки колективного пошуку і спільних роздумів;
· управління пізнавальною діяльністю студентів;
· єдність ділового і особового аспектів;
· цілісна, педагогічно доцільна система взаємин педагога і студентів.
4. Аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання спілкування в майбутній діяльності.
2. Особливості педагогічного спілкування у вузі
Вуз відрізняється від школи вмістом навчання і виховання, зміною їх форм. Основна функція вузу – формування особи фахівця. І цій меті має бути підпорядковане спілкування викладачів і студентів. Система вузівського педагогічного спілкування в ланці «викладач – студент» якісно відрізняється від шкільного самим фактом їх приєднання до загальної професії, а це значною мірою сприяє зняттю вікового бар'єру, що заважає плідній спільній діяльності.
У системі вузівського педагогічного спілкування поєднуються два чинники:
3. взаємини ведений – ведучий;
4. взаємини співпраці виучуваної і повчальної.
Основні вимоги до стосунків «викладач – студент», «студент – студент» можна сформулювати таким чином:
1. взаємодія чинників співпраці і відомості про організації виховного процесу;
2. формування духу корпоративності, колегіальності, професійної спільності з педагогом;
3. орієнтація системи педагогічного спілкування на дорослу людину з розвиненою самосвідомістю і тим самим подолання авторитарної виховної дії;
4. використання професійного інтересу студентів як чинника управління вихованням і навчанням і як основи педагогічної і виховної роботи.
Такий стиль формується під впливом двох активних чинників:
· захопленості наукою, предметом;