Реферат: "Домострой" - енциклопедія родинного життя, домашніх звичаїв, традицій російського господарювання

ЗМІСТ

ВСТУП

СЕМЕЙНІ СТОСУНКИ

ЖІНКА ЕПОХИ ДОМОСТРОЮ

БУДНИ І СВЯТА РОСІЙСЬКИХ ЛЮДЕЙ XVI СТОЛІТТЯ

ПРАЦЯ В ЖИТТІ РОСІЙСЬКОЇ ЛЮДИНИ

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На початок XVI століття на культуру і побут російського народу мала величезний вплив церква і релігія. Православ'я зіграло позитивну роль в подолання суворих вдач, неуцтва і архаїчних звичаїв староруського суспільства. Зокрема, норми християнської моралі надавали дію на родинне життя, брак, виховання дітей.

Мабуть, жоден документ середньовічної Русі не відобразив характер побуту, господарства, економічних взаємин свого часу, як «Домострой».

Вважається, що перша редакція «Домострою» складена у Великому Новгороді в кінці XV – початку XVI століття і на початку він існував як повчальна збірка серед торговельно-промислового люду, обростав поступово новими повчаннями і порадами. Друга редакція, значно перероблена, зібрана і заново відредагована вихідцем з Новгорода попом Сильвестром, впливовим радником і вихователем молодого російського царя Івана IV, Грозного.

«Домострой» - це енциклопедія родинного життя, домашніх звичаїв, традицій російського господарювання – всього багатообразного спектру людської поведінки.

«Домострой» мав мету навчити кожну людину «благо – розсудливому і акуратному житію» і був розрахований на широкі верстви населення, і хоча в цьому повчанні ще багато пунктів пов'язаних з церквою, але в них міститься вже немало і чисто світських радих і рекомендацій з поведінки в побуті і в суспільстві. Передбачалося що, зведенням викладених правил поведінки, повинен був керуватися кожен громадянин країни. На першому місці в ньому ставитися завдання етичного і релігійного виховання, яке повинні мати на увазі батьки, піклуючись про розвиток своїх дітей. На друге місце виносилося завдання навчання дітей тому, що необхідне в «домашньому ужитку», і на третьому місці стояло навчання грамоті, книжковим наукам.

Таким чином, «Домострой» є не лише вигадуванням повчального і родинно-побутового типа, але і своєрідним кодексом соціально-економічних норм цивільного життя російського суспільства.

СІМЕЙНІ СТОСУНКИ

У російських народів довгий час існувала велика сім'я, що об'єднувала родичів по прямій і бічним лініям. Відмінними рисами великої селянської сім'ї були колективне господарство і вжиток, загальне володіння майном двома і самостійнішими шлюбними парами. В міського (посадника) населення сім'ї були менші і складалися зазвичай з двох поколінь – батьки і діти. Сім'ї людей служивих були, як правило, малими, оскільки син, досягнувши 15 років, повинен був «служити государеву службу і міг отримати як свій окремий маєтковий оклад, так і подаровану вотчину». Це сприяло раннім бракам і виділенню самостійних малих сімей.

З введенням православ'я браки стали оформлятися через обряд церковного вінчання. Але традиційний весільний обряд – «вісілля» зберігся на Русі ще приблизно протягом шести-семи століть.

Розірвання браку було вельми скрутним. Вже в ранньому середньовіччі розлучення – «розпуст» вирішувався лише у виняткових випадках. При цьому права подружжя були нерівні. Муж міг розвестися з дружиною в разі її зради, причому до зради прирівнювалося спілкування з чужими людьми зовні удома без дозволу чоловіка. У пізньому середньовіччі (з XVI століття) розлучення вирішувалося з умовою постриження в ченці одного з подружжя.

Православна церква дозволяла одній особі одружуватися не більше трьох разів. Урочистий обряд вінчання здійснювався зазвичай лише при першому браку. Четвертий брак категорично заборонявся.

Новонародженого дитяти належало хрестити в церкві на восьмий день після народження ім'ям святого цього дня. Обряд хрещення вважався церквою основним, життєво важливим обрядом. Нехрещений не мав жодних прав, навіть права на поховання. Дитяти, померлого нехрещеним, церква забороняла ховати на кладовищі. Наступний обряд після хрещення – «постриження» - вироблявся рік потому після хрещення. Цього дня кум або кума (хресні батьки) вистригали у дитяти пасмо волосся і дарили рубля. Після пострижек щороку святкували іменини, тобто день того святого, на честь якого людина була названа (пізніше став називатися «День ангела»), а не день народження. Царські іменини вважалися офіційним державним святом.

У епоху середньовіччя в сім'ї була надзвичайно велика роль її глави. Він представляв сім'ю в цілому у всіх її зовнішніх функціях. Лише він мав право голосу на зборах жителів, в міському віче, пізніше – в зборах кончанських і слобідських організацій. Усередині сім'ї влада глави була практично необмеженою. Він розпоряджався майном і долями кожного з її членів. Це торкалося і особистому життю дітей, яких батько міг одружувати або видати заміж проти їх волі. Церква засуджувала його лише в тому випадку, якщо він при цьому доводив їх до самогубства.

Розпорядження глави сім'ї повинні були виконуватися беззаперечно. Він міг застосовувати будь-які покарання, аж до фізичних.

Важливою частиною «Домострою» - енциклопедії російського побуту XVI століття є розділ «про мирську будову, як жити з дружинами, дітьми і домочадцями». Як цар є безроздільним владикою своїх підданих, так муж є паном своєї сім'ї.

Він несе відповідальність перед богом і державою за сім'ю, за виховання дітей – вірних слуг держави. Тому щонайперший обов'язок чоловіка – глави сім'ї – виховання синів. Аби виховувати їх слухняними і відданими «Домострой» рекомендує один метод – палицю. «Домострой» прямо вказував, що господареві слід бити у вихованих цілях дружину і дітей. За непокору батькам церква загрожувала відлученням.

У «Домострої» в 21 главі під назвою «Як дітей учити і страхом рятувати» міститися наступні повчання: «Карай сина свого в юності його, і упокоїть тебе в старості твоїй, і додасть красу душі твоїй. І не жалій, немовляти бити: якщо жезлом покараєш його, не помре, але здоровіше буде, бо ти, стратив його тіло, душу його позбавляєш від смерті. Люблячи ж сина свого, роби частішою йому рани – і потім не нахвалишся ним. Карай сина свого з юності і порадієш за нього в зрілості його, і серед недоброзичливців зможеш їм нахвалятися, і позаздрять тобі вороги твої. Виховай дітей в заборонах і знайдеш в них спокій і благословення. Так не дай йому волі в юності, але пройдися по ребрах його, поки він зростає, і тоді, змужнівши, не провиниться перед тобою і не стане тобі досадою і хворобою душі, і розоренням будинку, погибеллю майна, і докором сусідів, і кепкуванням ворогів, і пенею властей, і злою досадою».

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--