Реферат: Рання поезія Павла Тичини

Женуть вітри, мов буйні тури!

За усталеними поглядами тут тільки одна рима: гнуть – ростуть, але скільки внутрішніх звукових і синтаксичних повторів, що немовби подвоюють початок фрази і піднімають емоційну «хвилю»!

Головна орієнтація на народний вірш, притаманна збірці «Сонячні кларнети», привела до створення нових форм, позначених акцентною, силабічною й архітектонічною впорядкованістю. З прямих імітацій народного вірша можна вказати зокрема на твір «Не дивися так привітно», складений коломийкою, але частково трансформованою. Серед класичних метрів у збірці абсолютно переважають 2-складові: ямб і хорей. Ямби в «Сонячних кларнетах» представляють переважно наспівний інтонаційний стиль, а не говірний. В них зберігається найважливіша типологічна ознака наспівності – симетрія ритміко-синтаксичної будови вірша («Гаї шумлять», «З кохання плакав я», «Гаптує дівчина», «А я у гай ходила», «Хтось гладив ниви»). Є в збірці «Сонячні кларнети» й говірні ямби (найбільш показовий – ямб вольний – у вірші «Іще пташки...»), для яких характерні вільна розмовна інтонація, швидший за наспівний та ораторський вірші загальний темп вимовлення тексту, велика кількість невпорядкованих, різних за природою пауз і т.д. Однак можна стверджувати, що чистий говірний вірш – як ямбічний, так і інших метричних форм – не характерний для збірки «Сонячні кларнети» – в ній панує наспівна інтонація.

Отже, перша збірка лірики Павла Тичини є значним поступом як на творчому шляху самого митця, так і для української поезії в цілому. На етапі її створення Тичина вже випрацював неповторний власний стиль, який запозичив мелодійність і інструментарій народнопісенної поезії, але вдосконалив її новими зворотами, компонуванням кількох розмірів і жанрів у межах одного вірша, драматичним ліризмом тощо. Вірші молодого Тичини мелодійні, співучі та ліричні, тут мало говірних віршів, а багато з творів, які ввійшли до «Сонячних кларнетів», пізніше були покладені на музику видатними композиторами. Ентузіазм підготовчого періоду дозрів і вилився тут у справжні поетичні шедеври.

ВИСНОВКИ

Павло Тичина дійсно є одним з найвидатніших українських поетів. Завдяки своєму поетичному відчуттю Тичина занурився в найпотаємніші глибини українського народу, відчув його дух у піснях, народнопісенній поезії. І велич поета полягає навіть не стільки в тому, що він зміг відчути душу народу, почути його пісню та передати її нащадкам. Тичина великий тим, що, почувши народні, релігійні пісні, прочитавши класиків і сучасників, багато побачивши подій у своєму бурхливому житті, він завжди пропускав усе крізь себе, надавав нових акцентів, творив свої пісні, свої вірші, а не переспівував інших.

Вже у ранній поезії Тичини відчувається митець, який наполегливо працює над створенням і вдосконаленням власного стилю, розробляє прийоми, що надають мелодійності та гармонійності його віршам. Ранній період творчості, кульмінацією якого є видання збірки «Сонячні кларнети», характеризується якраз мелодійними віршами, серед яких незначна кількість суто говірних ритмів, а більшість має тісні взаємозв’язки з піснями, які складають душу як Тичини, так і українського народу, з якого поет постав.

Ліричний герой молодого Тичини так само молодий, заповзятий, готовий кинути виклик усьому світові; його настрій завжди корелює зі станом природи, а стан природи ніби дослухається до його почуттів. Увесь світ діє разом, у єдиному пориванні людина та природа грають на сонячних кларнетах. Тичина торкається питань краси, любові, не забуваючи про більш земні проблеми – важке життя плугатарів і їхніх полів також займають значне місце в ранній творчості митця.

Поезія Тичини стала новим і чи не найвизначнішим явищем української літератури, його лірика ввібрала до себе все найкраще та найпісенніше, що майоріло в повітрі, а потім щиро виплеснула це в душі слухачів і читачів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Історія української літератури ХХ століття : У 2 кн. / [ред. В. Г. Дончика]. – К. : Либідь, 1998. Кн. 1. – 1998. – 448 с.

2. Клочек Г. Д. «Душа моя сонця намріяла…» : Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини / Г. Клочек. – К. : Дніпро, 1986. – 367 с.

3. Костенко Н. В. Поетика Павла Тичини : Особливості віршування / Н. В. Костенко. – К. : Вища школа, 1982. – 255 с.

4. Новиченко Л. Поезія і революція : Творчість Павла Тичини в перші післяжовтневі роки / Леонід Новиченко. – К. : Радянський письменник, 1956. – 288 с.

5. Тичина П. Блакить мою душу обвіяла. – Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/lib/tichina/blakit.html.

6. Тичина П. З минулого – в майбутнє : Статті, спогади, нотатки, начерки, інтерв’ю / Павло Тичина. – К. : Дніпро, 1973. – 344 с.

7. Тичина П. Молодий я, молодий. – Режим доступу : http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=tychina&page=tychin33.

8. Тичина П. Розкажи, розкажи мені, поле. – Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/lib/tichina/8c3f4.html.

9. Тичина П. Коли в твої очі дивлюся. – Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/lib/tichina/scumh.html.