Реферат: Реабілітаційна психологія
Цілі психотерапевтичної роботи досяжні тоді, коли враховується активність патологічного процесу, психічний стан хворого, його особові характеристики, особливості безпосереднього соціального оточення, індивідуальні життєві умови і прогноз. Залежно від цього повинен вирішать питання про допустиму глибину втручання в сферу значимих стосунків і перебудову малоефективних, але таких, що склалися форм психологічної компенсації. Практика дає немало прикладів зриву адаптації і загострення хворобливого стану при безрозсудному розтині і обговоренні психологічних і соціально-психологічних проблем, що мають нерозв'язний для пацієнта характер.
Вимога розробки критеріїв і методів оцінки ефективності психореабілітації стає усе більш актуальною у зв'язку з випереджаючим розвитком методів. Організатори психотерапевтичної служби все частіше зустрічаються з проблемою оцінки корисності, доцільності і ефективності засобів, що виділяються з фондів охорони здоров'я для охорони психічного здоров'я.
Аби показати всю складність даної проблеми, приведемо основні передумови для її вирішення.
1. Аби оцінити ефективність психотерапії, потрібний, перш за все, чітко визначити метод, за допомогою якого вона здійснюється. У практичній же роботі частіше говориться про психотерапію взагалі, не про одне, а про групу методів, різних їх комбінаціях - раціональної психотерапії і гіпнозу, гіпнозу і аутогенного тренування і т. д., оскільки твердження в практиці роботи психотерапевта інтеграційного підходу сприяє усе більш широкому вживанню поєднань різних методів.
2. При кваліфікованому використанні того або іншого методу має бути дотримана певна техніка. Вочевидь, що це одночасно вимога до якості підготовки, досвіду, кваліфікації психотерапевта, що не завжди враховується, І метод аутогенного тренування, і метод групової психотерапії в руках психотерапевтів з різною мірою кваліфікації, природно, дадуть різні результати.
3. Число пацієнтів, що лікуються за допомогою даного методу, має бути статистично значимим. В той же час при використанні деяких систем психотерапії йдеться частіше про окремих пацієнтів, які піддавалися багатомісячній або навіть багатолітній дії психотерапії.
4. Вивчення ефективності лікування краще проводити на гомогенному матеріалі. Зазвичай же досліджують групи хворих, що включають первинних пацієнтів і тих, кому донині не допомагали жодні інші методи лікування, групи амбулаторних хворих і госпіталізованих, з гострою і затяжною течією і так далі
5. Група пацієнтів, що створюється для оцінки ефективності психотерапії, повинна формуватися методом випадкової вибірки. З етичної точки зору це можливо у тому випадку, коли число хворих перевищує реальні можливості забезпечити їх психотерапевтичною допомогою.
6. Оцінка ефективності психотерапії не повинна проводитися тією особою, яка здійснює лікування, тут необхідний незалежний спостерігач. Це вимога дуже важлива, оскільки при цьому елеминирується вплив на оцінку відношення пацієнта до лікаря; можна передбачати, що хворий буде щиріше оцінювати ефективність лікування.
7. Доцільно, аби незалежний спостерігач не знав про психотерапевтичний метод, що застосовувався, аби його власне відношення до цього методу не впливало на оцінку. Використання магнітофонних записів психотерапевтичних бесід дозволило б також виключити вплив на оцінку типа поведінки пацієнта під час психотерапії і т д.
8. Грає роль особова структура психотерапевта, міра вираженості у нього якостей, використовуваних для прогнозування успішності психотерапії.
9. Необхідно враховувати особу хворого, міра вираженості у нього рис, особливостей, відомих як прогностичних сприятливі або несприятливі для проведення психотерапії.
10. Має значення установка хворого на той або інший вигляд психотерапії, сформована у нього, зокрема, попередніми зустрічами з психотерапевтами і тими або іншими методами психотерапії.
11. В цілях об'єктивності необхідне порівняння безпосередніх і віддалених результатів лікування. Ця умова особлива поважно, коли йдеться про оцінці ефективності вживання особово-орієнтованої психотерапії.
12. Число повторно досліджених хворих в катамнезі по відношенню до всього контингенту тих, що лікувалися має бути репрезентативним; таких хворих повинно бути не менше 90% від загального їх числа.
13. Оцінка в катамнезі повинна виходити не лише від лікаря, незалежного оцінювача (об'єктивні дані), але і від самого хворого (суб'єктивні показники).
14. Необхідно враховувати особливості життя хворого після закінчення лікування, можливі впливи (позитивні або негативні) на результат терапії найближчого оточення пацієнта (сім'я, виробництво і т. д.).
15. Для об'єктивного катамнезу необхідна своя контрольна група хворих, оскільки зміни в стані клієнтів, що лікуються за допомогою психотерапії, могли з часом відбуватися і поза лікуванням.
16. мають бути враховані ті цілі і завдання, обумовлені клінічною специфікою захворювання і теоретичними передумовами, які прагнув реалізувати психотерапевт за допомогою вживаного їм методу.
Зростає інтерес до розробки критеріїв і методів оцінки ефективності реабілітації при ряду інших захворювань. Так, Гузіков пропонує оцінювати ефективність психореабілітації (зокрема, в груповій формі) при алкоголізмі за допомогою наступних чотирьох критеріїв:
· міра подолання пацієнтом анозогнозії: це і нездатність визнати себе хворим алкоголізмом, і небажання лікуватися, і т. д.;
· міра об'єктивності оцінки хворим своїх особових особливостей, здатність до відновлення самоповаги і др.;
· міра соціально-психологічної реадаптації, яка визначається характером відновлення порушених родинних, виробничих і інших стосунків клієнта.
У дослідженнях Воловика, Віда аналізуються питання ефективності реабілітаційних дій у хворих з малопрогредієнтними формами шизофренії. Основними напрямами психореабілітаційного втручання тут є:
1) суб'єктивна оцінка стану і відношення до лікування;
2) наявність труднощів і конфліктів в інших значимих сферах стосунків особи і міра їх усвідомлення;
3) спотворення соціальної перцепції, самооцінки і рівня домагань;
4) недолік індивідуального досвіду і наявність повторно засвоєних форм поведінки, що дезадаптують хворого.
Для оцінки змін в змозі хворих неврозами і іншими захворюваннями по критеріях симптоматичного поліпшення, психологічним і соціально психологічним критеріям може застосовуватися широкий спектр методик, спеціально розроблених з врахуванням даного захворювання, його природи і механізмів, - клінічні шкали, психологічні, соціально-психологічні, психофізіологічні, фізіологічні методики і так далі