Реферат: Реформування и в перехідній економіці України
- регламентація режиму банківського процесу;державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.
Назва грошової одиниці виникає, як правило, історично. Масштаб цін являє собою величину грошової одиниці даної країни. Масштаб цін у сучасних умовах , як правило, змінюється стихійно, незалежно від волі держави, під впливом інфляційних процесів в економіці. Тобто місце і роль масштабу цін у ціноутворенні істотно змінилися. Уже не держава свідомо змінює масштаб цін з метою впливу на їх рівень, а стихійні процеси в ціноутворенні змінюють масштаб цін, новий рівень якого в подальшому впливає на ціноутворення.
Оскільки інфляційні процеси стали хронічним явищем, виникла загроза постійного зменшення масштабу цін, що негативно впливає на функціонування грошей як міри вартості та дієвість системи цін.
Види та купюрність грошових знаків визначає визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення.
Право емісії грошових знаків та відповідальність за їхнє забезпечнення закон покладає на певний державний орган. Сьогодні таким органом, як правило, є центральний банк країни. Випущені ним грошові знаки мають назву банківських білетів (банкнот). В окремих винятках емісія грошовиих знаків може доручатися міністерству фінансів (його скарбниці). В такому разі грошові знаки називаються скарбничими білетами. Суттєва відмінність між цими видами грошових знаків полягає у різних механізмах їхньої емісії – порядку випуску в обсяг та вилученя з обігу.
Емісія скарбничих білетів використовується безпосердньо для покриття бюджетних видатків і допускається, як правило, в умовах глибокої кризи державних знаків.
Становлення грошової системи України
У період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансовї кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошової кредитної політики. Становище ускладнювала нескординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. Тому з 10 січня 1992 р. в Україні було запроваджено в обіг купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси з метою хоча б відносного збалансування грошової маси в обігу та відповідного збалансування грошової маси в обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Необхідність цього акта була викликана тим, що:
- вересня 1991 р. Україна практично не отримувала від ЦБРФ нових рублевих надходжень;
- напередодні 1992 р. Україна вимушена була слідом за Росією піти на лібералізацію цін – їх майже десятикратне підвищення.
Упровадження купоно-карбованця у структуру грошового обігу мало на меті:
- використати систему паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці мала розширитися поступово до наповнення товарного ринку;
- поетапно запровадити в обіг купоно-карбованець, з тим щоб забезпечити йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем;
- використати в обігу купоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову одиницю;
- впровадити в обіг національну повноцінну банкноту – гривню.
Позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства – функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.
За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення дргого етапу грошової реформи – запровадження в обіг гривні. 25 серпня
1996 р. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», за яким:
1. З 2 по 16 вересня 1996 р. в обіг уведена національна валюта України гривня та її сота частина - копійка.
2. В обіг випущені банкноти номінальною вартістю 1,2,5,10,20,50,100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1,2,5,10,25,50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.
3. Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 млн. крб. – зараховувалися на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.
4. Отже, на п’ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю – гривню.
Деномінінація – обмін усіх старих грошових знаків на нові і певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, балансової вартості фондів тощо.
Нуліфікація – оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними.
Девальвація – знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютно-розрахунковими одиницями.
Ревальвація – підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют.
Суть і структура кредитної системи
Необхідною умовою ефективної організації кредиту як форми економічних відносин і невід’ємного елемента процесу розширеного відтворення є функціонування кредитної системи.
Суть кредитної системи може бути виражена двояко: