Реферат: Реформування и в перехідній економіці України
Діяльність Національного банку наочно підтверджує добре відомі у світі істини - коли працюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова система функціонує нормально, а ватрість національних грошей постійно зміцнюється як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так і на зовнішньому – через зміцнення їхнього обмінного курсу.
Поступово для регулювання стану грошово-кредитного ринку Національним банком України були запроваджені чи почали використовуватися у нормальному режимі такі інструменти грошової політики:
- Облікова ставка Національного банку, як базова ціна національної валюти, а також заходи для регулювання рівня процентних ставок банківської системи;
- Обов’язкове резервування залучених коштів комерційних банків;
Селективні способи реалізації грошово-кредитної політики центрального банку можуть включати: регламентацію умов видачі окремих видів позик різним категоріям клієнтів; встановлення кредитних «стель» і граничних норм річного приросту позик; обмеження окремих видів банківських операцій; встановлення граничної маржі під час проведення окремих типів кредитних операцій; лімітування операцій з обліку та переобліку векселів; встановлення верхньої межі процентних ставок на вклади або на кредити та деякі інші види обмежень.
- Операції з підтримування ліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО;
- Запровадження в обіг нового фінансвого інструменту – державних цінних паперів та операцій з ними на грошово-кредитному ринку;
- Операції на валютному ринку для підтримування курсу національної валюти.
Можна впевнено сказати, що тепер Національний банк України володіє всіма методами та інструментами для забезпечення регулювання грошово-кредитного ринку.
Механізм реалізації грошово-кредитної політики
Центральний банк як головний органдержаного регулювання економіки в межах своїх повноважень здійснює комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, що, як правло, однакові в переважній більшості країн. Оскільки центральний банк не обслуговує безпосередньо суб’єктів господарювання, можливостй його впливу на економічні процеси та грошовий обіг значною мірою зумовлюються взаємодією з комерційними банками, депозитно-позичкові операції яких є головним джерелом емісії і визначають обсяг та структуру грошової маси. Тому механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку передбачає насамперед вплив на кредитну діяльність комерційних банків. Усі методи такого впливу поділяються на загальні й селективні(вибіркові). Загальні методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок у цілому, а селективні уможливлюють регулювання окремих видів кредитної діяльності комерційних банків. До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать:
1) політика облікової ставки;
2) операції на відкритому ринку;
3) зміна норм обов’язкових резервів.
Політика облікової ставки – це регулювання оплати (процента) за позики, які центральний банк надає комерційним банкам, що впливає на їхню здатність розширювати кредитні операції.
Операції на відкритому ринку полягають у купівлі або продаж центральним банком цінних паперів з метою впливу на ресурси комерційних банків.
Політика обов’язкових резервів. Політика резервних вимог центрального банку щодо комерційних банків існує в багатьох країнах світу застосовується з метою забезпечення ліквідності банків та грошово-кредитного реголювання.
Обов’язкові (мінімальні) резерви – це безпроцентні вклади комерційних банків у центральному банку, розмір яких встановлюється у визначеній пропорції до банківських зобов’язань. Резервні вимоги можуть виставлятися до всіх банківських пасивів або тільки до окремих відив банківських зобов’язань.
Зміна норм обов’язкових резервів регулює ресурси комерційних банків, що їх вони зобов’язані зберігати в центральному банкові. Сума коштів, що зберігаються, встановлюється у певному процентному відношенні до величини дипозитів банку.
Сучасні стратегії грошово-кредитної політики
Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей і заходів щодо рагулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни.
За характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром, існують такі види грошово-кредитної політики:
1. Режим монетарного таргетування;
2. Режим валютного таргетування;
3. режим інфляційного таргетування.
Режим монетарного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, які спрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства, з метою забезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу.
Цільовий показник грошової маси визначається з розрахунків прогнозованого показника інфляції, оцінок зростання реального ВВП інших показників соціально-економічного розвитку.
Переваги такого режиму:
- високий рівень координації монетарної і макроекономічної політики країни;