Реферат: Реформування и в перехідній економіці України

Умови ефективного запровадження:

- стабільність попиту на гроші, що передбачає наявність довгострокової фінансової стабільності системи;

- наявність ефективного контролю за зміною грошової маси.

Режим валютного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, що передбачає підтримку стабільності обмінного курсу щодо певної резервної валюти або кошика валют.

Переваги від запровадження такого режиму:

- мета центрального банку і методи її досягнення є зрозумілими для суспільства і не потребують додаткових роз’яснень;

- прив’язка валютного курсу до валюти країн з низькою інфляцією викликає довіру суб’єктів господарювання до макроекономічних показників.

Основним результатом впровадження такого режиму є зниження загального рівня інфляційних оцікувань у суспільстві, стабільність цін на товари, що експортуються.

Недоліки від впровадження таргетування валютного курсу:

- високий рівень залежності монетарної політики центрального банку від зовнішньо-економічних факторів;

- у випадку значного рівня доларизації існують ризики дестабілізації фінансової системи внаслідок впливу валютних криз;

- за умови відкритості економічних систем, зросте притік короткострокового (переважно) спекулятивного іноземного капіталу.

Таргетування інфляції – обранння найбільш реального показника інфляції, якого можна досягти, протягом визначеного часового періоду, використовуючи інструменти грошової кредитної політики і комунікаційні канали.

Монетарний режим інфляційного таргетування – комплекс заходів, що застосовує центральний банк в межах власної компетенції, з метою запобігання розриву між заздалегідь оголошеним показником інфляції (таргентом) і фактичним його значенням. Відсутність такого розриву є необхідною умовою стабільності національної грошової одиниці.

Економічний зміст – зниження інфляціних оцікувань суб’єктів господарювання шляхом підвищення довіри населення до грошово-кредитної політики центрального банку.

Основні характеристики режимутаргетування інфляції:

- оголошення цільового рівня інфляції;

- нормативне визначення лише однієї мети грошово-кредитної політики – низького і стабільного рівня інфляції;

- широке розповсюдження інформації про поточний стан інфляції та можливості досягнення поставленої цілі.

Види інфляційного таргетуванн:

- залежно від поточних умов впровадження: повне, вибіркове, спрощене;

- залежно від гнучкості: відхилення від поставленої цілі в межах визначеного діапазону або точне дотриманння поставленого таргету;

- залежно від гризонту встановлення: короткострокове (один рік), середньострокове (два-три роки), довгострокове (більше трьох років):

- залежно від комбінації органів державного управління, що приймають рішення про оголошення рівня інфляції: Уряд у співпраці з Центральни банком або Центральний банк у співпраці з Урядом;

- залежно від можливості відхилення від досягнення поставленої цілі: безумовне або з визначеними умовами (у випадку форс-мажорних або шокових для економіки обставинах.

З даними МВФ у 2005 році. інфляційне таргетування застосували 22 країни.

Первага режиму інфляційного таргетування:

- забезечення високого рівня довіри з боку населеня до політики центрального банку та зниження інфляційних очікувань;

- забезпечення гнучкої валютно-курсової політики центрального банку;