Реферат: Реформування земельних і майнових відносин власності

- ставки земельного податку з 1 га с.-г. угідь встановлюються для ріллі, сіножатей і пасовищ 0,1% від їх грошової оцінки, а для багаторічних насаджень – 0,03%;

- землі с.-г. призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам і державам;

- передбачені економічні аспекти: соціальний захист сільського населення, знаходження ефективного господаря, залучення інвестицій;

- започатковано поняття “сервіту ту” – обмеження щодо безоплатного або платного користування чужою ділянкою (складається угода);

- започатковано поняття “консеціонера” – передача природних монополій, включаючи вартість землі;

- врегульовані відносини добросусідства;

- визначені землі рекреаційного призначення – землі, які використовуються для організації відпочинку населення;

Після підписання Земельної конституції (земельного кодексу) – головним завданням аграрної політики було – здобути повну перемогу у свідомості людей, переконати всіх селян і кожного окремо, що тепер назріла необхідність, щоб земля запрацювала як капітал , щоб відбулася капіталізація землі, щоб був постійний рух грошей навколо неї. А для цього потрібно активно спонукати банківський, інвестиційний капітал.

З цього головного завдання аграрної політики випливає наступне – реалізація технічної політики . Насамперед земля має стати заставою. А для цього треба знати скільки коштує гектар українського чорнозему (в середньому не менше 20 000 дол., за різними оцінками, залежно від кадастру, розміщення від 7 до 50 000 дол.)

Наступне завдання – ринок. В Україні є потенціал перевиробництва с.-г. продукції та сировини, тож необхідно постійно і наполегливо лобіювати інтереси українських виробників на зовнішніх ринках.

Також диктатура технологій – але не адміністративним шляхом, а публічно через науку і школи досвіду.

Але недоліком є те, що відсутні деякі Закони, які ліквідували незрозумілості Земельного Кодексу – це реєстрація прав на нерухомість, Закон про іпотеку, створення іпотечного банку, де головним капіталом буде земля.

2. Після того як колгоспи і радгоспи було перетворено на колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), а землю передано з державної в колективну власність КСП, кожний член господарства отримав право на її умовну частину – земельну частку (пай). При цьому земельних часток не виділяли в натурі, бо земельний пай це ще не конкретна ділянка, а тільки право громадянина (члена КСП) на виділення її із масиву земель КСП. Таке право засвідчував спеціальний документ – земельний сертифікат.

Земельний сертифікат – це документ, який засвідчує право особи на земельну частку і містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах. Отримавши такий документ, громадянин ще не знає, де конкретно міститься його частка землі і не може її самостійно обробляти. Земельний сертифікат дійсний доти, поки не буде виділено земельний пай в натурі і тоді його слід обміняти на державний акт на право власності на землю.

Державний акт – це документ, який засвідчує, що особа, якій його видано, є повноправним власником земельної ділянки. Державні акти на право приватної власності видає відповідна місцева рада. В державному акті визначено розмір, місцеположення, межі ділянки і містить її схему, вказане цільове призначення ділянки (товарне сільськогосподарське виробництво, фермерське господарство).

Указом Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським організаціям і підприємствам” (від8 серпня 1995 р.), право на земельний пай отримали:

· постійні працівники – члени КСП;

· пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишились його членами незалежно від місця їх проживання;

· військовослужбовці строкової служби, якщо вони не вийшли із КСП;

· особи, направлені на навчання, якщо вони залишились членами КСП;

· жінки, які перебували у відпустці через вагітність чи пологи або у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років;

· члени КСП, що обіймали виборні посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства було передбачено в статуті КСП.

Паювання землі – це визначення розміру та вартості земельної частки кожного члена КСП у земельній ділянці колективної власності. Паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя.

Грошова оцінка земель здійснювалась землевпорядною службою Держкомзему України із залученням науково-дослідних установ і організацій.

Грошова оцінка земель визначається розміром щорічного рентного доходу з урахуванням терміну його капіталізації. Термін капіталізації залежить від розміру % ставки за користування довгостроковим кредитом.

Економічна оцінка земель проведена в Україні в 1988 р. на основі результатів господарської діяльності 1980-1986 рр. (цей період характеризується стабільністю цін, що дає підстави використовувати співвідношення рентних доходів, які одержували на землях різної якості).

Грошову оцінку земель, що підлягають паюванню, проводили за оцінкою виробництва зернових культур, використовуючи формулу:

де

Гоз – грошова оцінка га орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природніми сіножатями, пасовищами по Україні (в грн.);

Рздн – загальний рентний доход орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природніми сіножатями, пасовищами по Україні (в центнерах);