Реферат: Регістри жіночих і чоловічих голосів

Однак, з огляду на специфіку змін акустичних характеристик, що відбуваються при зміні регістрів, звукорежисер у процесі обробки вокалу може виправити небажані зміни звукового сигналу, що приводять до зміни тембру.

Висновок

Отже, по класичному визначенню М. Гарсія, під регістром мається на увазі ряд послідовних і однорідних звуків, вироблених дією того самого механізму.

Співацькі регістри:

1. Нижній регістр: мала, велика і т.д. октави. (Чоловіки мають два регістри: грудний і фальцет).

2. Середній регістр: І октава (сі-ре 2). (Потенційна ділянка з'єднання грудного і головного голосів).

3. Верхній регістр: ІІ октава, жінки можуть співати вище. (Жінки мають грудний, середній (медіум - mіxt) і головний).

4. Суперголовний регістр - ділянка, що розташовується на четвертій перехідній ділянці жіночого діапазону, при цьому відчувається відхід за межі звичайного головного голосу, а також додаткове почуття волі. У дівчаток це спостерігається від сі 2 і вище.

Існує два однорідних способи звукоутворення: грудний і фальцетний (фістула):

грудний - повне замикання голосової щілини, зв'язки вібрують усією своєю масою, гортань займає відносно низьке положення. З акустичної сторони спостерігається велике багатство звуку обертонами, їхня сила;

фальцет - замикання голосової щілини неповне, вібрують лише краї зв'язок. З акустичної сторони звук набагато бідніше обертонами, чим грудний.

Чистий фальцет як регістр професійного оперного співу в розрахунок не приймається.

Грудний регістр підрозділяється на три підрегістра: грудний, медіум (мікст), головний.

У чоловіків їх два: грудний, головний.

У жінок - три: грудний, мікст, головний.

Мікст - це плавний перехід від грудного звучання до головного і фальцетного (змикання зв'язок займає серединне положення).

При міксті працюють і грудний, і головний резонатори. У цій роботі (над мікстом) дуже важливі слуховой контроль і пошук зручності у відчуттях.

Співак повинний уникнути переломних нот, вирівнюючи голос за допомогою добре контрольованого подиху й ледве помітної зміни голосного звуку в змісті більш темного його фарбування, названого "прикриттям" голосного, тому є терміни "відкриті " і "прикриті " звуки.

Прикритий звук - це звук більш округлений по тембрі з максимальним використанням верхніх і нижніх резонаторів і одночасним збереженням почуття опори.

Прикриті звуки легше відтворюються, якщо глотка в міру розширюється, а гортань опускається нижче її нормального положення, тобто збереженням при співі вокального позіху. Згладжування, вирівнювання звуків робиться завчасно з більш високих або низьких нот.

Зловживання відкритим (білим) тембром, що є наслідком неправильного формування звуків у початковому періоді навчання, - є одна з головних причин передчасної загибелі багатьох голосів. Особливо шкідливий спів відкритим тембром для чоловічих високих голосів.

Співачки, що зловживають відкритим звуком, незабаром виявляють схильність до детонування, тремоліруванню звуку і швидкому зношуванню голосу.

Головна задача вокальної педагогіки - зробити перехід від одного регістра до іншого плавним, зменшити варіації тембру так, щоб цей перехід був майже непомітний при сприйнятті.

Список використаної літератури

1. Багабуров В. "Очерки по истории вокальной методологии". Из-во "Музгиз", М. 1967.

2. Витт Ф. "Практические советы обучающемуся пению". Из-во "Музыка", Л. 1963.

3. Дж. Лаури Вольпи "Вокальные параллели". Из-во "Музыка", Л. 1972.

4. Дмитриев Л. "Основы вокальной методики". Из-во "Музыка", М. 1968.

5. Заседателев. Ф.Ф. "Научные основы постановки голоса". Муз. гос. из-во М. 1929.