Реферат: Регуляція обміну речовин. Терморегуляція

Фізіологічна роль ліпідів в організмі пояснюється тим, що вони входять в склад клітинних структур і є необхідними для утворення нових клітин.

Вплив гіпоталамуса на жировий обмін може виконуватись шляхом зміни секреції гіпофіза, щитовидної залози.

Однією з необхідних умов стійкості внутрішнього середовища організму являється зберігання стійкості осматичного тиску крові і тканинної рідини, що визначається концентрацією мінеральних солей. Неорганічні речовини беруть участь у регуляції кислотно – основної рівноваги, і у збереженні стійкості реакції середовища, PH крові і тканин. Кожна із мінеральних солей виконує певну роль в організмі.

Основна модель регуляції обміну заліза у клітинах

В основу моделі покладений факт існування двох метаболічних шляхів для депонування і мобілізації іонів заліза. Депонування заліза у формі ферритина каналізується при участі кисню апоферетином, який позбавлений заліза, а мобілізація його приводиться в дію ферридуктазою, яка може бути зв’язана з мембраною. В моделі трактується, що іон заліза, який поступає в клітину з трансферином, встановлюється на мембрані, проходить у клітину, де окисляється до Fe³⁺ , з наступним утворенням ферритину. Іони заліза звільняються із феритину у вигляді Fe²⁺ . Така внутрішня клітинна мобілізація заліза може служити витоком заліза для синтезу гема і негемованих залізовмісних ферментів. Таким чином залізо на своєму шляху до гему повинно перейти через ферритин. Однак, якщо потреби у залізі великі, то Fe²⁺ ,якийвходить у клітину може прямо використовуватися для синтезу гема, минаючи стадію ферритина. Це регуляція метаболізму заліза застосовується для пояснення регуляції заліза в еритроцитах, клітинах селезінки. Залізо ферритина використовується у клітині для синтезу всіх залізовмісних білків.

Математичний аналіз системи регуляції рівня кальцію в плазмі

Відхилення концентрації кальцію, кальцитоніна і паратгормона від зазначених норм можуть бути описані системою лінійних рівнянь. Розв’язки цих рівнянь показують, що паратгормон прискорює накопичення кальцію в плазмі, а кальцитонін – виділення кальцію з плазми. В свою чергу кальцій стимулює над хід в плазму кальцитоніну і виділення з нього паратгормона.

Вода у процесах регуляції вегетативних функцій організму відіграє важливу роль, як необхідний компонент всіх живих клітин і тканин, і як середовище для окисно – відновних реакцій, які протікають в організмі. При звичайній температурі і вологості внутрішнього середовища добовий водний баланс дорослої людини становить в середньому 2,2 – 2,8 л.

Регуляція виділення води і солей з організму відбувається шляхом нервових і гуморальних впливів на нирки і потові залози. На водний обмін великий вплив мають гормони задньої долі гіпофізу – вазопресин і гормони кори наднирників – мінералокортикоїди. Вазопресин понижує виділення води нирками, а мінероалокортикоїди викликають затримку натрію в організмі, збільшуючи тим самим кількість тканинної рідини, одночасно підвищуючи виділення калію з організму. Нервовий центр регуляції водного обміну знаходиться у проміжному мозку – гіпоталамусі. Тут знаходяться спеціальні осморецепторні нервові клітини, які є чутливі до зміни концентрації електролітів. Збудження цих клітин рефлекторно, приводить до стабілізації вмісту води в організмі.

В системі водної регуляції виділяються три головні відділи: внутрісудинний, внутріклітинний, інтерстиціальний.

Інформаційна схема системи водної регуляції. (По Корсону 1970 рік ).

ЦНС

Прибори для

нейрогіпофіз

гіпоталамус

???????????

температури

Терморегуляція

Біохімічні реакції, які лежать в основі метаболізму, дуже чутливі до температури; при зниженні температури швидкість основних біохімічних процесів може впасти нижче рівня, необхідного для життєдіяльності організму. Разом з тим значні коливання температури можуть порушити метаболізм. Тому поява теплокровності була великим досягненням в еволюції тваринного світу.

Баланс тепла в організмі

У холоднокровних організмів температура тіла міняється із зміною температури зовнішнього середовища, для них характерна пасивна система терморегуляції. У теплокровних тварин в процесі еволюції виробилась активна система терморегуляції, яка забезпечує велику незалежність процесів метаболізму організму від зміни температури зовнішнього середовища. Вищі тварини, в тому числі і людина, володіють здатністю підтримувати температуру тіла в певних рамках, незалежно від зміни зовнішнього середовища.

Сталість температури тіла зумовлюється процесами теплопродукції і тепловіддачі. Теплорегуляція заключається в управлінні окислюючими реакціями в різних органах. Механізм тепловіддачі складається із кількох процесів:

– зміна величини поверхності тіла;

– зміна кровообігу у судинах шкіри;

– зміни у диханні;

– зміни розташування волосяного покриву тіла.

Регуляційним параметром терморегуляції являється температура внутрішніх частин тіла, яка у людей становить 37⁰ С. Поверхневі частини тіла (шкіра, кінцівки) мають більш менш перемінну температуру.

Регулюючими діями являються зміни теплопродукції і тепловіддачі. В теплопродукції – це зміна в процесах окислення у м’язах при потрясінні, та зміна процесів окислення у внутрішніх органах. Мінімальна теплопродукція за добу при повному м’язевому спокої в умовах основного обміну становить 1600 – 1800 Дж.

Механізм терморегуляції у дрібних тварин в певній мірі залежить від судинних пристосувальних реакцій. Привисокій температурі навколишнього середовища тепловіддача відбувається шляхом випаровування поту з поверхні тіла, а у деяких тварин (наприклад, у собаки) – випаровування води із рота. Кількість виділеного тепла залежить від кількості випаровуваної води. Зміна інтенсивності кровообігу у судинах шкіри представляє собою найважливішу регулюючу дію у системі регуляції.