Реферат: Ринок цінних паперів як елемент ринкової інфраструктури

Інвестиційні фонди — це посередники, що акумулюють фінансові ресурси шляхом емісії власних акцій чи інвестиційних сертифікатів. Отримані кошти розміщують на ринку цінних паперів так звані компанії: з управління активів (чи інвестиційні компанії).

Довірчі товариства володіють власною нішею на ринку фінансових по­слуг. Вони спеціалізуються на управлінні майном фізичних та юридич­них осіб на підставі відповідного договору [22, c. 153-164].

1.2. Ринок цінних паперів та його значення

Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих то­варів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оп­тових ринках і товарних біржах [15, c.316].

Становлення фондового ринку розпочалося з кінця XV — початку XVI ст. у великих містах Європи. Прообразом бірж стали збори куп­ців на міських площах перед прилавками мінял. На біржових зборах у Венеції та Флоренції здійснювалась торгівля облігаціями державних позик, на Лейпцизьких ярмарках продавались частки (акції) руд­ників, у Генуї існував ринок векселів.

На початку XVII ст. виникла Амстердамська біржа, яка надовго стала найважливішою біржею світу, головним носієм прогресу в галузі біржової торгівлі.

У той час коли Амстердамська біржа вже функціонувала, лон­донські брокери укладали угоди на площах та в кафетеріях [27, c. 365-366].

На Амстердамській біржі (1608 р.) вперше були встановлені середні норми, які характеризували якість товарів. Виникнення внутрішніх біржових стандартів дозволило не поставляти товари на біржові торги.

З 1720 р. тут запроваджуються ф'ючерсні угоди. На цій біржі вперше було введено в обіг такі цінні папери, як акції. Торгівля акціями започат­ковує біржову спекуляцію, яка згодом поширюється і на товари [25, c. 31-32].

Перша американська фондова біржа з'явилась у 1791 р. у Філа­дельфії, а в 1792 р. виникла біржа, яка сьогодні називається Нью-йоркською фондовою біржою.

У період з XVI по XVIII ст. біржі набули своїх основних харак­терних рис. Визначальне значення для розвитку біржової торгівлі в середині XVI ст. мали біржі Антверпена і Ліона. Саме в цей період були створені біржі в Тулузі, Гамбурзі, Франкфурті та Лейпцигу. В основному це були товарні та вексельні біржі. Основою роботи Антверпенської і Ліонської бірж були не угоди з товарами, а робота з векселями і позиковим капіталом, в основному державними борго­вими зобов'язаннями.

У XVII—XVIII ст. визначальну роль відігравала спочатку Амстер­дамська, а потім Лондонська, Паризька та Віденська біржі. Кінець XVIII — початок XIX ст. ознаменувалися появою на ринку значної кількості великих державних позик. Першість тут утримувала Англія і відповідно Лондонська біржа. На континенті в цей час ве­лике значення мала Франкфуртська біржа.

Наприкінці XIX ст. у зв'язку з широким поширенням акціонер­ної форми власності на фондових біржах основне місце зайняли операції з акціями, а торгівля державними цінними паперами знач­ною мірою перейшла на позабіржовий ринок.

Першою біржею в Росії стала Петербурзька фондова біржа, відкри­та за ініціативою Петра І у 1703 р [27, c. 366-367].

Наприкінці ХІХ-го - початку ХХ-го ст. кількість товарних та фон­дових бірж зростає. Формується асортимент біржових товарів, широко котируються контракти на м'ясо, зерно, каву, бавовну, срібло, золото, нафту, ліс тощо [25, c. 34].

На сьогодні фондовий ринок у різних країнах Європи ста­новить більш-менш значущу частину фінансового ринку. Ве­лике значення він має в Англії, Німеччині, Франції. Значно меншу роль він відіграє в економіці Австрії, Італії, Іспанії, а в таких країнах, як Греція, Португалія, Ірландія його роль несуттєва. В багатьох країнах держава активно користується фондовим ринком для розміщення своїх боргових зобов'я­зань з метою фінансування дефіциту бюджету. Незважаючи на те що Італія належить до економічно розвинених країн, фондовий ринок тут розвинений досить слабо і спрямований в основному на забезпечення фінансування державного бор­гу. На відміну від італійського ринку, який є виключно наці­ональним, швейцарський фондовий ринок характеризується своєю міжнародною спрямованістю. Головна біржа країни — Амстердамська — є однією із найстаріших бірж світу. Позабіржового ринку в країні немає. Іноземні акції становлять бі­льше як половину біржового обороту. На фондовому ринку Англії переважно емітуються іменні цінні папери — акції та облігації. Якщо говорити про величину ринку різних цінних паперів, то можна зазначити, що в Європі найбільшим рин­ком акцій є англійський, а облігацій — німецький. Найбільші у світі національні ринки акцій належать США, Японії та Англії. У західноєвропейських країнах значна частина кор­порацій перебуває у володінні окремих осіб або сімей, які до­пускають дуже незначну частину акцій або й зовсім не до­пускають своїх акцій на ринок. У багатьох країнах акції перебувають у власності тісно пов'язаних між собою інвес­торів — банків, страхових та інвестиційних компаній, що має суттєвий вплив на ліквідність ринку. Негативно впливають на ліквідність фондового ринку і зміни в складі інвесторів. Про­тягом останнього десятиріччя кількість дрібних інвесторів на ринку значно зменшилась, а кількість великих значно зросла. У результаті поглиблення процесу глобалізації фондових ринків здійснюється міжнародна торгівля акціями, яка про­водиться практично неперервно протягом 24 годин на добу. Лібералізація ринків, що триває сьогодні, приводить до ско­рочення розриву між розмірами витрат на проведення опера­цій на різних ринках. Проте все-таки ці витрати різні і зале­жать як від країни, так і від біржі, на якій здійснюється торгівля відповідними цінними паперами [15, c. 317-318].

Біржова торгівля в Україні започат­кована відкриттям у 1796 р. Одеської товарної біржі та у 1834 р. - Кремен­чуцької. Взявши за основу класифіка­цію етапів становлення біржового руху в Україні, яка наведена у монографії8, запропонуємо її у дещо модифі­кованому вигляді, а саме:

1. 1796-1860 рр. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) і початок біржового руху. Торгівля здійснювалася невеликими партіями зернових.

2. 1861-1914 рр. Активізація біржової торгівлі у всіх центрах України, їх спеціалізація. Будуються залізниці, елеватори, банки. 11 бірж спеціалі­зуються на окремих видах продукції, а саме: хлібні, фруктові, м'ясні, винні та інші. Найбільший оборот мали Київська товарна біржа, яка спеціалізу­валася на торгівлі цукром, Миколаївська - хлібна та Одеська - зернова.

3. 1914-1921 рр. Повне припинення діяльності. Вважаємо за необхідне виокремити такий етап, оскільки після першої світової війни та жовтневого перевороту біржі уже не відродилися такими, якими вони існували до цього.

4. 1921-1928 рр. Відродження біржової торгівлі в період НЕПу. Відроди­лися біржі, які функціонували до 1914 р., однак це були біржі, на яких торгували різним товаром, в тому числі не традиційним, таким як бака­лія, годинники, одяг тощо. Позитивна роль цих бірж була у тому, що вони зібрали статистику повного виробництва та торговельного обороту у більшовицькій Росії. У 1930 р. Постановою Ради народних комісарів діяльність бірж була зупинена в результаті проведеної колективізації та повного одержавлення економіки.

5. 1990 р. Відродження біржової торгівлі. Третій "біржовий бум", який відбувався в 1991 р. на теренах колишнього СРСР, викликав швидке зростання кількості структур, у назві яких було слово "біржа". Лише в Україні на початок 1992 р. їх зареєстровано 87. Ця цифра, незважаючи на надвисокий податковий тиск (75% з доходу в 1992 р.), не зменшува­лася до початку 1996 р., мало того, цей процес не зупинився і триває досі. Як вказувалося вище, на 01.01.2002 р. в Україні було 411 бірж.

6. 1992 р. Припинення розвитку біржової торгівлі в зв'язку з прийняттям закону про оподаткування доходу від біржової діяльності. Вважаємо за доцільне виділити цей і наступний етапи, оскільки саме в цей час відбуваються значні зміни в процесі біржового будівництва.

7. 1995-1996 рр. Поворотний момент розвитку бірж в Україні. Активну участь у становленні біржових сировинних ринків бере уряд. Приймають­ся концепції розвитку біржових сільськогосподарських та фондових рин­ків, видаються Укази Президента України з проблем біржового будівництва.

8. 1997-до нашого часу. Зростання кількості бірж. Створення саморегулю­ючих організацій, спроби впровадження строкових контрактів [25, c. 41-42].

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) — сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних. В економічній літературі терміни «фондовий ринок» і «ринок цінних паперів» стали майже синонімами. Часто «фондовий ринок» розглядають як частину «ринку ка­піталів» або як «ринок фондових цінностей», «ринок позичкового капіталу». Пояснення цих понять дають О.М. Мозговий [21]., О.Ю. Смолянська [24]. та інші автори. Це поясню­ється певними об'єктивними обставинами і, в першу чергу, фінансовими інструментами, об'єктами та суб'єктами фондо­вого ринку. Основними інструментами фондового ринку є цінні папери різних видів, типів, які формують свої сегменти: грошового ринку, ринку цінних паперів, ринку капіталів, фо­ндового ринку. На табл. 1.1 представлений фінансовий ринок за сегментами, що пов'язані з цінними паперами.

Табл. 1.1. Фінансові інструменти за основними сегментами ринку

Як бачимо із таблиці 1.1., ринок цінних паперів є ширшим за своїм економічним змістом і включає, крім короткостроко­вих цінних паперів, середньострокові та довгострокові, які є основними інструментами фондового ринку.