Реферат: Роль банків у створенні грошей

З кінця 1995 р. почалася практика обов'язкового резервування валютних депозитів. В умовах, що скла­лися, це було також важливим фактором стабілізації фі­нансового ринку.

На початку 1997 року загальна норма обов'язкового резервування була знижена з 15% до 11%, що свідчило про стабілізацію грошово-кредитного ринку та додаткове стимулювання кредитної активності комерційних банків,

Надання кредитів комерційним банкам для підтри­мання їх поточної ліквідності до 1994 року відбувалось переважно опосередковано через надання за рішеннями законодавчих та виконавчих органів централізованих ці­льових кредитів безпосередньо клієнтам (підприємствам та організаціям). Ці кредити переважно потрапляли не­платоспроможним клієнтам, які підтримувались державою, і в значній мірі не поверталися. В свою чергу це ускладнювало стан з ліквідністю комерційних банків і вимагало нових емісійних кредитів.

Порочне коло надання ризикованих емісійних кредитів неблагонадійним клієнтам було розірвано в 1994 році із запровадженням кредитних аукціонів і з відмовою в 1995 році від кредитування Національним банком України суб’- єктів господарювання. В доповнення до цього, було при­пинено також виділення ресурсів комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах, тобто з використанням пільгової процентної ставки.

У таких умовах кредитна підтримка підприємств почала здійснюватись через проведення цільових кредитних аук­ціонів з продажу кредитних ресурсів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної кредитної підтримки.

З 1996 року суттєво поширилось використання в Україні таких важливих у світовій практиці інструментів регулю­вання грошово-кредитного ринку, як ломбардне кредиту­вання комерційних банків під заставу державних цінних паперів та угод РЕПО. Можливість запровадження таких інструментів виникла після створення ринку державних цінних паперів.

В 1995 році урядом розпочато створення фондового ринку державних цінних паперів. Запровадження ме­ханізму використання державних цінних паперів дозво­лило залучати для фінансування дефіциту державного бюджету неемісійні кошти, значно знижуючи тим самим і інфляційний тиск дефіциту бюджету на економіку.[1]

Розміщення облігацій внутрішньої державної позики у 1995-1997 роках характеризується наступними даними:

кількість проведених аукціонів	кількість розміщених облігацій, тис. штук	сума коштів, залучених до бюджету млн.грн.
1995	28	294,1	304,0
1996	257	22979,7	3062,9
1997	591	112578,1	8900,0

Державні цінні папери поступово зайняли одне з провідних місць в регулюванні грошово-кредитного ринку.

Завдяки цьому фінансування дефіциту державного бюд­жету в 1997 році вперше за роки існування держави здійснювалось на безінфляційній основі — за рахунок подальшого розвитку ринку державних цінних паперів та залучення зовнішніх фінансових джерел, що суттєво впли­вало на зниження рівня інфляції.

За обсягами цінних паперів, що розміщуються і пере­бувають в обігу, державні боргові зобов'язання на ринку України займають домінуюче положення і є найбільш привабливим фінансовим інструментом для вкладання коштів юридичними та фізичними особами, в тому числі нерезидентами. З використанням цього інструмента стало можливим на новій якісній основі відродити кредитні від­носини. Облігації стали використовуватися як застава для вчасного повернення коштів.

Дохідність за державними облігаціями в більшості ви­падків була на рівні облікової ставки Національного банку України.

Протягом 1997 року доволі активно розвивався вторин­ний ринок ОВДП як у біржовій, так і позабіржовій формах.

У 1997 році було зроблено перші кроки на шляху введення в дію механізмів формування фонду стра­хування депозитів фізичніх осіб, який утворюється за рахунок обов'язкового придбання облігацій комерційними банками.