Реферат: Рослини родини Магнолієві

Серед числених деревних і кущових порід, інтродукованих в ботанічних садах Києва, одне з перших місць по праву належить рослинам родини Магнолієві (Magnoliaceae). Більшість інтродукованих Магнолієвих належить до листопадних рослин. Саме ці види вирізняються надзвичайно численними великими ефектними квітками. Зимовозелені види також дуже декоративні завдяки своїм великим, шкірястим листкам. Нарешті, такий вид, як Liriodendron tulipifera, окрім швидкого росту і декоративності має цінну деревину, а отже є перспекктивним для деревообробної промисловості.Окрім того, багато видів Магнолвєвих можуть бути використані в медицині або у косметичній і парфюмерній промисловості.

Отже, Магнолієві є чудовими садовими рослинами, які заслуговують ширшого вивчення і використання, ніж зараз - не лише в колекціях ботанічних садів, але й для озеленення вулиць, парків, приватному садівництві.

Ця робота є спробою системетизувати дані про культуру, особливості будови і біології рослин родини Магнолієві в київських ботанічних садах.

Загальна характеристика

Магнолєві є одними з найдревніших квіткових рослин. Їхні залишки знаходять ще в середньокрейдових відкладах. В наш час Магнолієві ростуть переважно в Східній та Південно-Східній Азії, на південному сході Північної Америки, в Центральній Америці та Вест-Індії. Найбільша концентрація Магнолієвих – в Східних Гімалаях, в Південно-Західному Китаї та в Індокитаї. Лише деякі види трапляються на південній півкулі, де вони ростуть на Малайському архіпелазі та в Бразилії.

Магнолієві ростуть як в горах, так і на низинах. Деякі азіатські види (Aromadendron nutans, Talauma singapurensis) ростуть в низькій заболоченій місцевості та на торф`яних болотах. Але найбільше Магнолієвих в гірських лісах.

В попередні геологічні епохи Магнолієві охоплювали набагато більшу територію, ніж тепер. В верхньокрейдовому і третичному періодах Магнолієві були широко поширенні по всій північній півкулі. Викопні рештки Магнолієвих цих періодів були знайдені в Центральній Європі, Західній Канаді, на західному узбарежжі Гренландії. В еоцені Магнолієві росли на Шпіцбергені, Алясці, Сахаліні. В олігоцені і міоцені рештки Магнолієвих знайдені в Гренландії. В міоценових відкладах в Італії, Швейцарії та Іспанії було знайдено рештки Liriodendron Procaccini– вид, близький до Liriodendron tulipifera.В Європі Магнолієві, судячи по викопним решткам, траплялися до пліоцену включно.

Магнолієві – дерева, рідше кущі. Листки Магнолієвих почергові, прості, зимовозелені або опадні.Листова пластинка частіше цілокрая, іноді на верхівці загострена або з виямкою, іноді лопатева. Деякі види мають дуже великі листки – у Магнолії крупнолисткової (Magnolia macrophylla) листки досягають в довжину одного метра.

Для Магнолієвих характерною рисою є наявність прилистків, які частіше досить великі, оточують стебло і захищають бруньки.Вони рано опадають, залишаючи кільцеподібний рубець навколо вузла. Прилистки можуть бути більш-менш прирослими до черешка або бути повністю вільними.Якщо вони зрослі з черешком, то після опадання залишають рубець на ньому.

Подібні кільцеподібні рубці залишають один або два прицвітки, що розміщені на квітконіжці і опадають по мірі розпускання квітки. Прицвітки складаються з черешка і пари зрослих видозмінених прилистків.Прицвітки розташовані спірально та захищають молоді бутони.

Квітки у Магнолієвих - частіше великі, двостатеві, рідше - одностатеві (у роду Kmeria), ентомофільні, частіше одиночні, розташовані на верхівках гілок або в пазухах листків. Квітки розпускаються до, після або одночасно з розпусканням листків.

Квітколоже у багатьох Магнолієвих значно витягнуте. Тичинки і плодолистики розташовані спірально, інші члени оцвітини розташовані більш-менш циклічно. Члени навколоцвітника розташовані в двох або більше колах. Члени оцвітини вільні, м`ясисті, забарвлені, більш-менш подібні, хоча у деяких видів (наприклад Magnolia liliflora) члени зовнішнього кола значно дрібніші, зеленого кольору і більше схожі на чашолистики. В межах родини кількість членів навколоцвітника – від 21 (деякі види Magnolia i Michelia) до 6-7 (Kmeria і види Michelia ).Тичинки – численні, вільні, розташовані спірально, досить стрічкоподібні, часто не розчленовані на нитку і в`язальце. Пилкові зерна примітивного типу, човникоподібної форми, гладенькі, ямчасті, шороховаті або бородавчасті.

Гінецей більшості Магнолієвих складається з численних плодолистиків, хоча у виду Michelia montana – лише один плодолистик.У більшості видів плодолистики сидячі, у іншіх вони розташовані на досить довгій ніжці – гінофорі.У родів Liriodendron, Manglietia, Magnolia,більшості видів Michelia, деякіх видів Elmerillia плодолистики вільні,у Talauma досить зрослі, а у Aromadendron, Pachylarnax, Kmeria, Paramichelia і Tsoongiodendron зрослись в своєрідний синкарпний гіноцей. Кількість сім`язачатків в одному плодолистику численне у Tsoongiodendron, 4-14 у Manglietia,4-8 у Pachylarnax,і 2 у більшості видів. У деяких видів лише 1. Сімязачатки – анатропні.

Запилення у Магнолієвих досить своєрідне. Для більшості видів характерна протогонія – приймочки сприймають пилок ще до розкривання пильників, що майже виключає самозапилення. Але трапляються і протандричні види (Magnolia delavayi) – пилок дозріває раніше ніж приймочки.

Важливу роль у запиленні відіграють жуки. Квітки багатьох магнолій (наприклад Magnolia grandiflora) пристосовані для запилення лише жуками – їхні приймочки готові до сприймання пилку ще в бутоні або перед самим розкриванням квітки. В цей час лише жуки здатні проникнути всередину квітки. Бджоли, мухи і т. д. також відвідують такі квітки, але коли ті вже розкриті, тому їх не можна вважати ефективними запилювачами. Частіше різні види магнолій запилюються різними видами жуків, бо жуки відвідують магнолії вибірково. Інші види Магнолієвих можуть запилюватись іншими комахами, наприклад Liriodendron частіше запилюються бджолами.

З багатоплодолистикового апокарпного гіноцею деяких Магнолієвих розвивається великий шишкоподібний апокарпний плід, що складається з численних плодиків, розміщених спірально на досить довгій осі. Окремий плодик розкривається частіше вздовж спинної сторони, у деяких видів магнолій – вздовж спинної та черевної сторони, у рослин роду Kmeria – лише з черевного боку, а у Liriodendron – зовсім не розкривається. У родів, де плодолистики більш- менш зрослися, утворюються ценокарпні плоди. Залежно від того як розкриваються плодики, плід може виглядати по-різному – у Aromadendron зрослі плодики, які не розкриваються, утворюють своєрідний м`ясистий синкарпний плід; у Pachylarnax 2- 8 зрослих дерев`янистих плодика розкриваються вздовж спинки і утворюють примітивну коробочку, у Talauma плодики зростаються або повністю, або лише при основі, розтріскуються кільцем, при цьому верхні частини відпадають, залишаються лише базальні, зрослі з підвішеними насінинами.

У магнолій розвивається частіше дві насінини, хоча іноді дозріває лише одна. Свіжі насінини магнолій мають червоний, рожевий і т. д. колір, який визначається м`ясистою зовнішньою частиною насінневої кожури – саркотестою, яка добре відділяється від лігніфікованої саркотести. Саркотеста характерна для усіх Магнолієвих окрім Liriodendron, в якого насіннева кожура зростається з ендокарпієм. У магнолієвих з відкривними плодиками насінини висять на шовковистих ніткоподібних сім`яножках. Зародок оточений ендоспермом, який містить багато маслянистих речовин (до 50%). Ароматна яскрава саркотеста приваблює птахів, які часто поїдають насіння, сприяючі таким чином їх росповсюдженню.У Liriodendron крилаті плодики містять 1-2 насінини і росповсюджуються вітром.

Класифікація

Родина Magnoliaceae поділяється на дві підродини: Magnolioideae i Liriodendroidae. До підродини Liriodendroiedae належить один рід Liriodendron. Підродина Magnolioideae в свою чергу підрозділяється на дві триби: Magnolieae i Michelieae. До Magnolieae належать такі роди:Manglietia, Manglietiastrum, Pachylarnax, Magnolia, Talauma, Aromadendron, Parakmeria, Kmeria, Alchimandra.До триби Michelieae належать такі роди: Elmerillia, Michelia, Paramichelia, Tsoongiodendron. Таким чином родина Магнолієві містить 14 родів, які нараховують близько 240 видів.Старіші класифікації відносять до 9-12 родів, іноді включаючи до родини такі роди, як Shisandra, Drimys, Kadsura, Illicium і т. ін., які пізніше були перенесені в інші родини – Winteraceae, Shisandraceae і т. ін.

Більшість інтродукованих рослин родини належать до роду Magnolia. У 1940 р. німецьким ботаніком Редером рід Magnolia був поділений на два підроди: Magnoliastrum i Gwillimia. Відмінностями цих підродів є те, що рослини підроду Magnoliastrum цвітуть після появи листків, бруньки вкриті однією шоломоподібною лускою, плоди – циліндричної форми, видовжені. Рослини підроду Gwillimia цвітуть до появи листків, бруньки – дволускові, плоди – зігнуті, зкручені. У 1950 р. англійський ботанік Денді запропонував нову класифікацію роду. Одним з основних принципів нової класифікації є характер розкривання пильника. За цією ознакою він виділив два підроди: Eumagnolia – пильники розкриваються всередину і Pleurochasma – пильники розкриваються латерально або сублатерально.ПідрідEumagnolia включає підрід Magnoliastrumв розумінні Редера за винятком Magnolia acuminata i Magnolia cordata, які віднесені Денді до підроду Pleurochasma.

З видів, що культивуються в ботанічних садах Києва, до підроду Eumagnolia належатьтакі види: Magnolia tripetala, Magnolia obovata, Magnolia Watsonii, Magnolia grandiflora, Magnolia officinalis, Magnolia Sieboldi, а до підроду Pleurochasma – Magnolia acuminata, Magnolia kobus, Magnolia denudata, Magnolia stellata, Magnolia liliflora, Magnolia Soulangeana, Magnolia loebneri, Magnolia Wilsonii.

В колекціях ботанічних садів м. Києва рослини родини Магнолієві представлені усього двома родами: Liriodendron i Magnolia, оскільки вони стійкіші до умов, швидше ростуть, не потребують особливого догляду.В Центральному ботанічному саду ім. Гришка ці роди представлені такими видами: Magnolia acuminata (Магнолія загострена), M. denudata (М. Оголена), M. grandiflora (М. Крупноквіткова), M. kobus (М. кобус), та її різновид M. kobus var. borealis (М. кобус північна), M. liliflora (М. лілієквіткова), M. obovata (М. оберненояйцевидна), M. officinalis (М. лікарська), M. salicifola (М. верболиста), M. Sieboldi ( М. Зібольда), M. Soulangeana (М. Суланжа), M. stellata (М. зірчаста) та її різновид M. stellata var. rosea (М. зірчаста рожева), M. tripetala (М. трипелюсткова), M. sinensis (М. китайська), M. Loebneri (М. Лоебнера), Liriodendron tulipifera (Тюльпанове дерево). В ботанічному саду ім. Фоміна ростуть усі вищезгадані види, а також М Watsonii (М. Уотсона), M. Wilsonii (М. Вільсона), Liriodendron sinensis (Ліріодендрон китайський). Далі наводиться характеристика ціх видів.

M. acuminata – листопадне дерево заввишки до 20 м і діаметром стовбура до 120 см, з пірамідальною кроною. Кора стовбура – сіро-коричнева, з глибокими повздовжніми бороздами; молоді пагони спочатку опушені, потім голі, оливково-зеленого кольору. Бруньки – 2-3 см завдовжки, опушені. Листки – видовженооберненояйцевидні або еліптичні, 10-25 см завдовжки і 8-15 см завширшки, при основі закруглені, на кінці поступово загострюються; черешки – тоненькі, 2-3 см завдовжки.Квітки – невеликі, біло-жовті або жовто-зелені, неароматні, дзвоноподібної форми, розпускаються після розкривання листків. Плід – збірна листянка, в недозрілому стані схожа на огірочок червоного кольору 5-7 см завдовжки, звідки ще одна назва – огіркове дерево.Цвіте M. acuminata в другій половині травня, плодоносить в вересні – жовтні. Інтродукована в 1736 р. , в Україні в культуру введена Нікітським ботанічним садом (НБС) в 1814 р.M. acuminata перспективна для зхрещування з іншими видами магнолій, оскільки досить морозостійка, хоча в молодому віці іноді підмерзає.Ареал - східна частина Південної Америки.

M. denudata – листопадне дерево, в культурі до 7 м заввишки, з шатроподібною кроною. Кора стовбура – світло-сіра, гладенька; пагони спочатку опушені, потім голі, темно-каштанового кольору, з добре помітними світлими чечевичками. Листки – 13-15 см завдовжки і 10-12 завширшки, оберненояйцевидні, на кінцях короткозагострені. Черешки – до 2,5 см, опушені. Квіткові бруньки великі, вкриті довгими шовковистими притисненими волосками. Квітки – великі, чашеподібні, до 15 см діаметром, молочно-білого кольору, ароматні. Плід – збірна листянка, до 10 см завдовжки, яскраво-червоного кольору. M.denudata цвіте до розпускання листків у березні - травні, плодоносить у вересні-жовтні. В Україні в культуру введена НБС у 1833 р. Вид відносно морозостійкий. Ареал - Центральний Китай.

M. grandiflora – велике зимовозелене дерево до 30 м заввишки. Кора стовбура світло-сіра або світло-бура. Молоді пагони густоопушені рудими довгими волосками. Листки – оберненояйцевидні або широколанцетні, 12-25 см завдовжки і 4-12см завширшки, шкірясті. Черешки 2.5-5 см, густоопушені. Квітки – великі, 15-22 см в діаметрі, білого кольору, з приємним ароматом. Плід – збірна листянка, прямостояча, за формою нагадує шишку. Цвіте з травня по вересень, плодоносить у жовтні – листопаді. Інтродукована в 1734 р. В Україні введена в культуру НБС у 1817 р. Ареал - Північна Америка.

M. kobus – дерево до 25 м заввишки (в культурі 10–12 м), крона широкопірамідальна або шатровидна, стовбур з світло-сірою корою, гілки – сіро-коричневі, пагони – зелено-оливкові. Листки – широкооберненояйцевидні, зверху загострені, 5–6 см завширшки, 10–12 см завдовжки. Черешки – тонкі, до 2,5 см завдовжки. Квітки – молочно-білі, до 10 см в діаметрі, з приємним ароматом. Плід – збірна листянка, 4-9 см завдовжки, зкручена, малиново-червоного кольору. Цвіте M. kobus в квітні, до появи листків, плодоносить в жовтні. Інтродукована в 1865 р. В Україні культивується з 1892 р. (НБС). Вид стійкий до холоду, забрудненого грунту і повітря. Різновид M. kobus var. Borealis має більші квітки і листки, цвіте у квітні, плодоносить у вересні. Ареал - Китай.

M. liliflora – листопадний густий кущ або дерево 2-4 м заввишки з густою гіллястою кроною. Кора світло-сіра, пагоні на кінцях опушені. Листки широкоеліптичні або оберненояйцевидні, 10-15 см завдовжки і 8-10 см завширшки, загострені на кінцях. Квіткові бруньки вкриті довгими, шовковистими волосками. Квіткі – вузькобокаловидні, 3-4 см в діаметрі, зсередини – білого, а зовні – малиново-пурпурного кольору. Плід – збірна листянка завдовжки до 9 см, червоного кольору. Цвіте одночасно з розпусканням листків у травні, але поодинокі квітки можуть з`являтись навіть восени; плоди з`являються у листопаді.Оскільки рослина досить морозостійка і має красиві квітки, від неї в культурі отримано багато гібридів. Вид інтродукований у 1736 р. В Україні введена в культуру НБС у 1818 р. Ареал - Центральний і Західний Китай.

M. obovata – дерево, в дикому стані до 25 м, в культурі до 15 м заввишки. Кора стовбура – світло-сіра, гладенька, пагони – буро-каштанового кольору, з добре помітними світлими чечевичками. Листки – оберненояйцевидні, частіше зібрані на кінцях пагонів, довжиною до 40 см і шириною до 20 см, черешки 2-4 см завдовжки. Квітки – чашевидні, до 16 см в діаметрі, кремово-білого кольору, ароматні. Плоди – яскраво-червоні, до 20 см завдовжки. Цвіте M. оbovata після появи листків у травні, плодоносить у листопаді. Інтродукована у 1865. В Україні з 1867 (НБС). Ареал - Японія, Курильські острови.

M. officinalis – листопадне дерево до 15 м заввишки. Кора стовбура – світло-сіра, пагони – жовто-сірі. Листки – шкірясті, оберненояйцевидні, 30-40 см завдовжки і 12-25 см завширшки. Квітки – білі, чашевидні, до 15 см в діаметрі, ароматні. Плід – яйцевидної форми, 10-15 см завдовжки, кармінно-червоного кольору. Цвіте в травні, плодоносить в вересні-лоистопаді. Вид інтродукований в 1854, в Україні з 1875 (НБС). Ареал - Центральний Китай.

M. salicifola – листопадне дерево з пірамідальною кроною до 10 м заввишки. Кора стовбура світло-сіра, гладенька, пагони – спочатку темно-зелені, потім темнішають до бурого кольору. Квіткові бруньки – опушені, вегетативні – голі. Листки – вузькоеліптичні, 10-15 см завдовжки і 3-5 см завширшки, черешки голі, 1-1,5 см завдовжки. Квітки – дзвониковидні, ароматні, 8-10 см в діаметрі, білого кольору, з зовнішнього боку при основі з рожевим відтінком. Плоди блідокоричневі або зелені. Цвіте в квітні, плодоносить в вересні-листопаді. Досить морозостійка, потребує вологого грунту. Інтродукована в 1830 р. В Україні з 1843 р. (НБС). Ареал - Центральна і Південна Японія.

M. Sieboldi – листопадне дерево заввишки до 8 м з гладенькою світло-сірою корою. Молоді пагони опушені. Листки – оберненояйцевидні або широкоеліптичні, 6-15 см завдовжки і 6-8 см завширшки. Квітки – чашевидні, білого кольору, ароматні, 7-10 см в діаметрі, на тонкій опушеній ніжці 3-6 см завдовжки. Плоди – яйцевидні, 4-7 см завдовжки, кармінно-червоного кольору. Цвіте в квітні, плодоносить в жовтні. Рослина морозостійка. Інтродукована в 1832, в Україні - з 1845 (НБС). Ареал - Японія, Китай.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--