Реферат: Рослини родини Магнолієві

M. stellata – листопадний кущ (частіше), або дерево заввишки до 4 м з густою гіллястою кроною. Кора – сіро-коричнева. Молоді пагони і бруньки – опушені. Листки – вузькоеліптичні, 10-12 см завдовжки і 3-4 см завширшки, на вершині поступово загострені, черешки – до 1 см. Квітки – білі, ароматні, зірчастої форми з довгими вузькими пелюстками. Плід – зеленого кольору, з сонячної сторони – рожевий. Цвіте M. stellata задовго до появи листків у березні, плодоносить в вересні. В Україні з 1878 р. (НБС). Рослина морозостійка, в теплі зими квітки можуть розпускатись ще в лютому. Рослина може зацвітати ще при висоті 40-50 см.Існує різновид M. stellata var. rosea, в якої квітки з зовнішнього боку рожеві. Ареал - Японія, острів Хосю.

M. tripetala – листопадне дерево до 12 м заввишки (в культурі – до 6 м) з шатровидною кроною. Кора стовбура світло-сіра, з бульбашковидними виростами.Пагони – зелені. Бруньки голі, буро-зеленого кольору. Листки – оберненояйцевидні, шкірясті, зібрані на кінцях пагонів, 20-40 см завдовжки і 15-25 см завширшки. Квітки - кремово-білі, з неприємним запахом, чашевидні, 15-25 см в діаметрі. Плоди – яскраво-рожеві, циліндричної форми. M. tripetala цвіте в квітні-травні після появи листків, плодоносить в серпні-вересні. Інтродукована в 1752 р., в Україні – з 1817 р. (НБС). Ареал - південний схід Північної Америки.

M. Loebneri – гібрид M. stellata i M. kobus. Невисоке дерево або кущ з кроною широкопірамідальної форми. Листки – оберненояйцевидні, 11-13 см завдовжки і 3-5 завширшки. Квітки – білі, ароматні, 6-8 см в діаметрі. Цвіте до появи листків у квітні, плодоносить у вересні. Вид морозостійкий.

M. Watsonii – листопадне дерево до 8 м заввишки з шатровидною кроною. Кора сірого кольору. Бруньки - короткоопушені. Листки – еліптичні, 10-17 см завдовжки і 5-8 см завширшки, на вершині загострені або закруглені, з черешками 1-2 см. Квітки – на коротких ніжках, чашевидні, кремово-білі, з дуже сильним приємним ароматом, 10-14 см в діаметрі. Квітки розпускаються одночасно з листям у травні-червні. Можливо є природнім гібридом M. obovata i M. parviflora. Вид інтродукований в 1834 р., в Україні – з 1845 р. (НБС). Батьківщина невідома.

M. Wilsonii – листопадне дерево або кущ до 8 м заввишки.Пагони і бруньки опушені. Листки – видовжено-овальні або ланцетовидні, 6-12 см завдовжки і 3-8 см завширшки, загострені на верхівці. Квітки – на ніжці 1-2 см, білі, ароматні, 19-12 см в діаметрі. Плоди – циліндричні, червоного кольору. Цвіте в червні, плодоносить в жовтні. Рослина морозостійка. Вид інтродукований в 1821 р., в Україні – з 1827 р. (НБС). Ареал - Китай.

M. sinensis – листопадне дерево або кущ, 4-6 м заввишки. Бруньки опушені. Листки овальні або оберненояйцевидні, 10-12 см завдовжки і 4-6 см завширшки.Квітки на ніжках, біло-жовтого кольору, ароматні. Цвіте в червні, плодоносить в жовтні (цвіте і плодоносить пагано). Інтродукована в 1854 р., в Україні – в 1859 р. (НБС). Ареал - Китай.

Liriodendron tulipifera – листопадне дерево висотою до 60 м (в культурі до 30 м) заввишки з прямим колоноподібним стовбуром діаметром до 3,5 м. Кора стовбура сіра, з неглибокими повздовжніми тріщинами. Листки – 4-6 лопатеві, з виямкою на вершині, 12-15 см завдовжки і стільки ж завширшки, на черешках 10-12 см. Квітки – тюльпаноподібні (звідки і назва), жовто-зеленуватого кольору, при основі з оранжевими плямами, 6 см в діаметрі, неароматні. Плід – шишкоподібний, сухий, кожен з плодолистиків – крило з 1-2 насінинами. Схожість насіння дуже низька.Цвіте в травні-червні, плодоносить в жовтні. Вид морозостійкий. Росте швидко: в 5 років виростає до 3 м, в 10 років – 10-12 м, потім з кожним роком росте 0,5-1 м. В Україні інтродукований у 1813 р. (НБС). Ареал - Північна Америка.

L. chinensis – дерево 15-17 м заввишки. Листки чотирилопатеві. Квітки трохи менші, ніж у попереднього виду і без оранжевих плям. Взагалі схожий на попередній вид. В Україні з 1814 р. (НБС). Ареал - Китай.

Розведення Магнолієвих в культурі

В культурі Магнолієві розмножують насінням і вегетативно. Насіння Магнолієвих дозріває в вересні-листопаді. В цей час плодики розкриваються і вивільняють насіння.В цей час їх треба зібрати і зберігати до висівання у вологому піску, інакше маслянистий ендосперм швидко псується і насіння втрачає схожість. Перед висівання (частіше в березні) насіння перетирають з піском для видалення напіврозкладеної м`ясистої оболонки і звільнені від неї насінини висівають в ящики за температури 15-18 С. Після появи третього листочка паростки пересаджують у відкритий грунт. Захисту саджанці майже не потребують. Насіння Liriodendron висівають одразу після дозрівання, приблизно в листопаді. Треба відмітити, що насіння має дуже низьку схожість, частіше не більше 5-6%.

Вегетативне розмноження складніше ніж розмноження насінням і може використовуватись, якщо вид не плодоносить або його насіння не проростає. Черенками досить добре розмножуються M. grandiflora i M. tripetala. Кращі результати дає прививання магнолій. Подвоєм для листопадних видів можуть бути M. liliflora i M. triprtala, а для зимовозелених M. grandiflora.Прививання виконують в кінці зими або на початку весни.

Використання

Магнолієві можна використовувати як декоративні рослини, в медицині, як ефірно-олійні культури.Багато видів мають високі декоративні властивості (ефектні квітки, великі листки, і т. д.), легко розводяться, швидко ростуть, невибагливі до умов, тому дуже цінуються в декоративному садівництві. Liriodendron з великими прямими стовбурами теж може бути використаний як декоративна рослина. Магнолії можуть вирощуватись не лише у відкритому грунті, але й в закритих приміщеннях. Квіткові бруньки у магнолій утворюються ще восени, тому при перенесенні їх у закрите приміщення, квітки можуть розпускатися ще взимку.

В країнах, де Магнолієві ростуть лише в культурі, про їхні лікарські властивості майже нікому не відомо.В таких країнах, як США, Китай, Японія, де Магнолієві ростуть в дикому стані, вони здавна використовуються в народній медицині і в фармацептичній промисловості. При проведенні аналізів, майже в усіх частинах деяких магнолієвих (кора, листя, квітки, корені, насіння) були виявлені речовини, що мають лікарські властивості - рутин, ліріодендрин і т. ін.

Спиртова настоянка кори V. Grandiflora вважається в США добрим тонізуючим і протилихоманковим засобом. Ще більш ефективним засобом є настоянка кори, плодів або насіння Magnolia virginiana, яка окрім вищезгаданих властивостей ще й стимулює серцеву діяльність, використовується для розтирання в разі хронічного ревматизму. Настоянка плодів і насіння M. denudata використовується як серцевий засіб, в разі легеневих захворень і катаральній лихоманці. Настоянка кори(а особливо кори коренів) L. tulipifera в народній медицині США використовується як протигнильний, тонізуючий, антималярійний засіб, застосовується під час лікування чесотки, дезентерії, ревматизму, подагри. Порізані листки цієї рослини прикладають до голови під час головних болів.

В промисловій фармакології виготовляють усі вищенаведені засоби, а також інші різноманітні препарати, до складу яких входять цілющі речовини Магнолієвих - бальзами, мікстури, краплі і т. д.

Олії, якими насичений ендосперм насіння магнолієвих, також використовують в медицині, а особливо в ароматерапії. Інгаляції з цих масел використовують при захвореннях дихальних шляхів, головних болях, для підвищення загального тонусу організма, як заспокійливий засіб.

Олії і ароматичні речовини квіток Магнолієвих використовують для виготовлення різноманітних косметичних товарів, парфумів.

Висновки

До сих пір родина Magnoliaceae, яка вважається однією з найпримітивніших серед квіткових рослин, є перспективною для вивчення. Вивчення таких особливостей родини Магнолієвих, як будова квітки, тичинок, тканин може бути корисним для вирішення деяких питань еволюції і філогенії рослин.Родина також має ряд корисних, з практичної точки зору особливостей. Але, не зважаючи на все це, в нашій країнф представники родини майже не поширені за межами ботанічних садів. Можливою причиною цього є те, що люди можуть лише подивитись на Магнолієві в ботанічних садах, але майже не мають змоги придбати якісне насіння або саджанці цих рослин, ознайомитись з особливостями розведення і вирощування Магнолієвих. Тому доцільно було б організувати розведення і продаж Магнолієвих в колгоспах, розсадниках, що дало б також можливість виведення нових сортів, використання їх в медичних і косметичних цілях. Також можна було б використовувати такий вид, як Liriodendron tulipifera, висаджуючи в лісопосадки, оскільки він швидко росте і має цінну деревину. Тоді Магнолієві посіли б гідне місце, яке їм по праву належить.