Реферат: Розміщення водних ресурсів України і їх економічна характеристика

Прогноз потреб комунального господарства у прісній воді

Показник	Звіт		Оцінка	Прогноз
	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2005 р.	2010 р.
Чисельність міського населення, тис. чол.	33981	33727	33506	31775	31088
Обсяг потреб у прісній воді, що використовується, млн. м3	3441	3315	3204	3131	3290
Питомі витрати води на одного міського мешканця, л/доб.	277	269	262	270	290

Промисловість . Обсягиводопотреб промислового виробництва на перспективу визначені на основі гіпотез розвитку галузей промисловості та аналізу динаміки питних витрат води на одиницю виробленої продукції з урахуванням існуючих галузевих нормативів водопотреб.

За оцінкою Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України обсяги промислової продукції у 2010 р. в порівнянні з 2000 р. зростуть на 57,2%, при середньорічних темпах приросту: 3,07. В 2001-2005 роках в середньому за рік темпи приросту промислової продукції складуть 2,55-2,95%, в 2006-2010 – 3,1-4,5%. При цьому найбільш прискореними темпами розвиватимуться галузі легкої, харчової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, а також машинобудування і металообробки та промисловості будівельних матеріалів, які є найменш водоємними. Питома вага найбільш водоємних і брудних галузей паливно-енергетичного, металургійного та хімічного комплексів зменшиться – з 58,2% у 2000 р. до 51,2-47,6% у 2010 р. (у незмінних цінах 1998 р.)

З ростом промислового виробництва відбуватиметься збільшення водопотреб. Загальні обсяги валових промислових водопотреб у 2010 р. в порівнянні з 2000 р. збільшаться на 35%, тобто зростатимуть значно меншими темпами ніж обсяги промислової продукції. До 2005 р. дещо збільшиться обсяг використання поверхневих вод порівняно з 1999 р., а в наступні роки передбачається більш інтенсивне використання морської води, оборотних, повторних і послідовних систем водопостачання. Очікується зростання обсягів використання підземних вод, зокрема для забезпечення господарськопитних потреб у промисловості, а також виробництв, в яких вода входить у склад харчової і іншої продукції. Надалі передбачається, що потреби у свіжій воді стабілізуються і зменшуватимуться у зв’язку з запровадженням маловодоємних і безводних технологій і повним освоєнням вивільнених потужностей систем багатогалузевого використання води.

Сільське господарство . Одним з найважливіших показників, що характеризують стан галузі зрошення земель, є площа, обсяги подивів та врожайність сільськогосподарських культур. Останні відображають технічний стан зрошувальних систем, забезпеченість їх дощувальною технікою та енергозабезпеченість, і в кінцевому випадку визначають обсяги сільськогосподарської продукції на зрошувальних землях.

Подальший розвиток зрошуваного землеробства визначається впливом двох груп факторів. До першої відноситься цінова, кредитна і податкова система та політика державної підтримки галузі. Друга – та, що залежить від товаровиробника, а саме: засобу ведення землеробства на зрошуваних землях та технологія зрошення, впровадження високоврожайних, найбільш чутливих до зрошення сортів та гібридів сільськогосподарських культур, модернізація, реконструкція та поліпшення технічного стану і рівня експлуатації зрошуваних систем, удосконалення управління водорозподілом та поливами, впровадження водообліку із запроваджуванням платного водокористування, яке має стати важливою складовою економічного механізму підвищення рівня раціонального використання водних ресурсів у зрошуваному землеробстві.

В основу прогнозних розрахунків водопотреб зрошуваного землеробства покладені водозберігаючі режими зрошення, які дозволяють підтримувати оптимальне водопостачання сільськогосподарських культур в критичні, найбільш чутливі до дефіциту вологи фази їх розвитку з мінімальними втратами урожаю від недополивів. За рекомендаціями НДІ зрошуваного землеробства водозберігаючі норми для років 95%-ної забезпеченості коливаються в межах 1700-4600 куб. м/га для південного степу, 1700-4200 куб. м/га для північного степу і 1500-3500 куб. м/га для лісостепу.

Ці та інші тенденції трансформувались в комплекс проблем, вирішення яких потребує державної підтримки. Найбільш важливим серед них є:

-забезпечення сталого надійного функціонування наявних меліоративних систем;

-зниження енергоємності та матеріалоємності систем;

-підвищення ефективності використання меліоровани