Реферат: Семантичні варіанти у говорах української мови

3. Семантичні варіанти слів

а) Семантика в просторовій проекції

У розділі п’ятому монографії, досить широко розкрито питання семантики в просторовій лексиці.

Ми розуміємо, що розвиток мови в однаковій мірі торкається як форми вираження, так і змістової сторони мови, її семантики. Автор запевняє, що «динаміка змісту може відбуватися у межах сталої форми, як і зміни форми можуть протікати при сталій семантичній структурі» [5, 150].

Проникнення у діалектну лексикологію і семасіологію ідей семантичного поля, прийомів його конструювання, використання моделей семантичної структури лексеми як інструмента дослідження було значною мірою зумовлене неможливістю всебічного вивчення діалектної лексики і семантики традиційними методами.

На думку автора, просторова проекція семантики розкриває етапи змін значення слова подібно до того, як зміни формальні постають у певній послідовності завдяки їх розгляду в ареальному контексті. Для вияву семантичної варіативності є необхідна умова – формальна цілісність лексеми з тією допустимою варіативністю, яка не розбиває цієї цілісності.

Але є і умови, які стримують вивчення варіативності – великі розходження у розв’язанні проблем семасіологічних та діалектологічних.

Розрізняють два аспекти у вивченні семантики діалектного слова: структура і генезис (синхронний і діахронний аспекти дослідження).

Формою первісного аналізу є упорядкування і репрезентація матеріалу. Генезис семантичної структури лексеми, напрям семантичних змін у просторовій проекції не може ґрунтуватися тільки на наддіалектній інваріантній моделі номінативного поля. Номінативне поле як вихідна база дає можливість виокремити із усієї сукупності значень цілісності меншого порядку, семантичні субкомплекси на основі семантичних параметрів – диференційних ознак, спільних компонентів значення. Це дає можливість окреслити напрями семантичних змін, які тільки в говірках конкретизуються.

Розглянемо ряд моделей семантичної структури та варіювання значень лексем у говірках, пропонованих П.Ю. Гриценком.

Май'дан. В українських говірках лексема має ряд значень: ′площа серед села, майдан′, ′ -//- на базарі′, ′-//- в лісі′, ′порожнє місце′, ′галявина в лісі′, ′вирубаний гай′, ′рівна місцевість в горах, лісі′, ′сіножать′, ′неорана, не засаджена низина′, ′низина, оточена лісом чи будовами′, ′озеро в лісі′, ′вигін′;′місце, куди заганяють худобу перед випасом′, ′перехрестя доріг′, ′великий кусок поля′, ′баштан′, ′зілля, висіяне біля хати′, ′подвір′я, оточене будинками′, ′місце біля хліва, клуні′, ′загорода для худоби′, '-//-свиней', 'кошара для худоби на полонині', 'примітивна забудова', 'ганок на другому поверсі', 'пліт', 'стовпці, жердини, на які вішають сушити тютюн' та ін. Деякі з наведених варіантів здаються дуже віддаленими одне від одного, проте більшість з них поєднані локативним значенням. На основі диференціації семантики поданих вище значень лексеми май'дан можна побачити взаємозв’язок між ними.

Таке моделювання урівнює усі семи між собою. Проте частота їх вияву в говірках, просторове співрозташування вказують на наявність типових і оказіальних похідних сем. Їх географія засвідчує чітке окреслення кількох типів ареалів. Можна зазначити, що складна семантична структура лексеми май'дан на наддіалектному рівні у говірках інколи виявляється багатозначною, останнє – розгалужена полісемія.

Отже, наявність подібних чи близьких лексем в російських і білоруських говірках підтверджує неоказіональний характер постання цих значень у різних говорах однієї чи подібної мови. Тож, проаналізувавши дану лексему, автор монографії робить висновок, що напрями семантичних змін зумовилися як потенційними можливостями вихідного семантичного комплексу, так і діянням типових панлокальних моделей семантичної деривації.

Динаміка значень лексеми становить безперервний процес, давніші й нові семи, базисні і похідні значення співіснують не тільки у різних, часто віддалених говірках, а нерідко у тій самій говірці як цілісній діалектній системі. Присутність ареалів свідчить про різний ступінь збереження давніх значень, неоднакову силу імпульсів.

б) Чинники й моделі семантичного розвитку лексики говірок

Для того, щоб пізнати складний механізм мовного розвитку, який часто прихований у своїх деталях спільністю формальної структури, необхідно виявити чинники, що впливають на зміну семантики у говірках. Серед чинників розвитку семантичної структури діалектного слова виявляються їх різновиди, що не замикаються тільки семантичним рівнем, а мають загальномовний характер – це час і простір.

Щоб уявити зміни семантики говірки, упродовж певного відрізка часу, необхідно провести зіставлення діалектних даних різних хронологічних зрізів.

Фактор простору також відіграє важливу роль в активізації іманентних процесів у говірках; рельєфно його дія виявляється при зіставленні значення лексеми в ареалах кількох відмінних типів: в зоні основного поширення явища і на периферії цієї зони або ж у відриві від неї, коли лексема попадає в ареал іншої лексеми.

Просторове розміщення виявляється релевантним серед факторів динаміки семантичної структури лексеми [5, 181].

Велика частина семантичних варіацій зумовлюється тими активними процесами, що проходять у межах самої говірки як системи. Ці процеси подібні до змін у літературній мові, хоча в говірці вони менш регламентовані через відсутність норм, тиску писемної традиції. Так як норма у говірці більш рухома, відбувається активізація семантичного і структурного вирівнювання за типовими для говірки моделями. Також природніше протікає і динаміка лексичної сполучуваності, що відбивається на семантичній структурі лексем. При цьому фактори простору і часу зовні ніби виключені, безпосередньо не відбиваються на внутрішньоговіркових змінах, хоча насправді вони постійно пронизують функціонування мовних елементів усіх говірок. Цей взаємозв’язок виявляється у незмінній орієнтації на говіркову норму чи норму над діалектного койне, які оцінюються як «своє» і протиставляються за певними параметрами нормі «чужій».

Така орієнтація урівноважує динаміку структури говірки і забезпечує її відносну стабільність упродовж тривалого часу. Ще одним типовим виявом впливу простору на семантичну структуру лексеми є між говіркова взаємодія на семантичному рівні.

Різноманітні семантичні зміни у говірках об’єднуються навколо двох основних моделей змін:

а) в основі яких лежить динаміка номінативного поля;

б) які зумовлюються динамікою сполучуваності лексем у мовленні.

Зміни номінативного поля можуть відбуватися як у межах відносно замкненого семантичного простору, так і поза чітко окресленим цілісним семантичним простором. У першому випадку відбувається перерозподіл семантичного простору між конкуруючими лексемами, або ж зміни структури семантичного континуума – поява нових семантичних опозицій, виокремлення нових сем, для репрезентації яких виявляються потрібні нові засоби вираження. Проходять зміни складу лексем та їх значення. Засобом вияву семантичних змін, результати яких можна спостерігати, служить типологія реалізації однакового семантичного простору в різних говірках, заступлення однієї лексеми іншою за умови строгих парадигматичних відношень у межах лексичних мікрогруп.

Отже, внутрішньоструктурні і зовнішні чинники у їх тісному взаємозв’язку спричиняють постійний ріст значеннєвої структури лексики говірок, а також зумовлюють диференціацію говірок на семантичному рівні. Не беручи до уваги специфіку вияву семантики у просторовій проекції, а саме, несуцільне, острівне поширення, значення лексеми виявляється аерологічно релевантним, оскільки дає змогу виділити певні ареали, визначити центр і периферію поширення явища. При цьому повторюваними виявляються окремі тенденції розміщення вихідних і похідних значень, що дозволяє використовувати просторові характеристики окремих значень для їх генетичного втілення.

ареальний варіювання український лексика

Список використаних джерел

1. Атлас української мови. В з-х томах. Т. 1. Полісся, середня Наддніпрянщина і суміжні землі. – К.: Наук. думка, 1984. – 498 с.