Реферат: Сертифікація і стандартизація

технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст

стандарт - документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

відповідності стандартів законодавству;

адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

Пріоритетний напрямок розвитку національної стандартизації - впровадження в Україні міжнародних і європейських стандартів та активізація участі у міжнародній і європейській стандартизації.

4. Сертифікація продукції

Наступною темою є сиспідтвердження відповідності продукції, робіт послуг вимогам чинного законодавства. Метою викладання цієї теми є формування у студентів знань стосовно законодавства України в сфері підтвердження відповідності, основних принципів, структури та правил державної системи сертифікації, порядку проведення сертифікації продукції та систем якості, схем (моделей) сертифікації, сертифікаційних випробувань.

Для підтвердження відповідності продукції, робіт, послуг встановленим законодавством вимогам призначена системи сертифікації. Сертифiкацiя - процедура, за допомогою якої орган, визнаний в установленому порядку, документально засвiдчує вiдповiднiсть продукцiї, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу визначає Закон України “Про підтвердження відповідності”. Закон спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності. Він передбачає модульний підхід підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам щодо її безпеки, втановлює вимоги щодо підтвердження відповідності в законодавчо регульованій і нерегульованій сфері.

Акредитацiя - процедура, у ході якої національний орган з акредитацiї документально засвідчує компетентнiсть юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калiбрування, сертифiкацiю, контроль).

Правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з оцінки відповідності визначає Закон України “Про акредитацію органів з оцінки відповідності”. Закон має привести українську систему акредитації у відповідність до міжнародних і європейських правил і процедур у сфері оцінки відповідності. Він інституційно розмежовує функції сертифікації та акредитації.

Підходи до сприяння схваленню результатів оцінки відповідності:

угоди про взаємне визнання оцінки відповідності певним нормативам

спільна (добровільна) домовленість між вітчизняними та іноземними органами з оцінки відповідності

використання акредитації для визначення компетентності органів з оцінки відповідності

призначення урядом органів з оцінки відповідності

одностороннє визнання результатів іноземної оцінки відповідності

декларація виробника/постачальника.

5. Технічне законодавство Європейського Союзу

Разом з територіальним розширенням протягом десятиліть "Європейського Союзу" з середини 80-х років на перший план висунулось створення спільного внутрішнього ринку. В 1985 році уряди країн-членів ЄС підписали, так званий, спільний Європейський Акт, який вступив в силу в 1987 році після ратифікації всіма державами-членами ЄС. У відповідності з цим договором держави забов”язувалися створити до кінця 1992 року, так званий, Спільний ринок, тобто, простір, всередині якого можливе вільне переміщення людей, товарів, послуг і капіталу. Була розроблена програма необхідних заходів і в липні 1995 року опублікована в "Білій книзі про завершення створення Спільного ринку".

Для реалізації вільного переміщення товарів правові норми, якими встановлювалися властивості, а також порядок проведення випробувань виробів, які "вводяться в обіг", тобто, пропонуються на продаж і продаються, повинні бути приведені у відповідність і гармонізовані один з одним.

Нова концепція технічної гармонізації і стандартизації.