Реферат: Шлунково-кишкові захворювання кролів. Поїдання плодів. Хвороби органів дихання у кролів

У хворих тварин спостерігають тьмяні неблискучі очі, деякі здаються косоокими, шерсть скуйовджена і матова.

У деяких хворих кролів спостерігають здуття від газів живота, запор або пронос, з випорожненнями виділяється значна кількість драглистої маси.

У кролів 5—8-тижневого віку ці симптоми можуть тривати від 24 до 72 год і звичайно закінчуються смертю тварини. Однак хвороба може тривати значно довше і не закінчуватись смертю.

При розтині молодих тварин не завжди можна поставити діагноз, особливо у кроленят до 3-тижневого віку. Ця хвороба подібна до будь-якої неспецифічної діареї.

При мукоїдному ентериті шлунок і передня частина тонкого кишечника наповнені водянистим вмістом, а іноді розтягнуті газами; інколи тут виявляють частково розкладений корм. У деяких випадках слизова оболонка тонкого кишечника здається гіперемійованою.

На стінці сліпої кишки часто спостерігаються геморагії, вміст її часто позбавлений нормальної кількості рідини і в той же час поблизу вершини сліпої кишки вміст цього відділу кишечника дуже зневоднений. У деяких кролів при розтині виявляють кров у просвіті тонкого відділу кишечника. В ободовій кишці часто збирається велика кількість світлої, в'язкої слизової маси.

У кролів старшого віку хворобливі явища при достатній тривалості процесу можуть призводити до значних змін. У цьому разі слизова оболонка тонкого кишечника може набувати сирнистого характеру і мати різного розміру виразки, що нерідко зумовлюють перфорацію кишечника.

В інших випадках хворобливі зміни дуже невиразні і не дають змоги диференціювати мукоїдний ентерит від інших розладів травлення, в тому числі і від деяких видів дизентерії.

При цьому немає змія у легенях, печінці або селезінці, за винятком випадків, коли вони з'являються як наслідок вторинних змін.

Лікування. Хворим кролям не дають корму протягом доби. При проносі і запорі їм призначають проносне: глауберове або карлобадську сіль молодняку — 3—4 г, дорослим кролям — 5—6 г.

При проносі через 8—10 год після проносного дають 0,2—0,5 г салолу і одну-дві чайні ложечки дубового відвару. Надалі застосовують таке лікування: до повного видужання дають один раз на день салол 0,2—0,5 г і 2—3 рази на день відвар дубової кори або 1-процентний розчин таніну (1—2 чайні ложечки); згодовуваний овес підсмажують, дають пити вівсяний відвар.

Добрий ефект при проносах дає також застосування синтоміцину в дозі 0,1—0,2 г на день. При здутті хворим кролям дають 5-—8 мл 10-процентіного розчину іхтіолу або 3—5 мл 5-процент-ного розчину молочної кислоти.

Хворим кролям треба давати невеликими порціями свіжу зелену траву. Після 4-денного утримання кролів на такому раціоні їм можна давати і воду, але тільки один раз на день і в дуже невеликій кількості; починаючи з 8-го дня можна давати невелику кількість доброго сіна, найкраще люцернового, але при цьому не треба перегодовувати тварин; з 10—11-го дня можна почати добавляти до раціону невелику кількість зернового корму, поступово збільшуючи його до норми.

Профілактика та заходи боротьби. У кролівницьких господарствах необхідно додержувати правильного режиму годівлі і згодовувати кролям тільки доброякісні корми. Не можна також різко змінювати кормові раціони.

Хворих кролів видаляють із стада, клітки та інвентар дезинфікують. Провадять загальні протиепізоотичні заходи.

Тушки забитих хворих і загиблих кролів знищують, шкурки використовують без обмежень.

Діарея (пронос) — порушення роботи кишкового тракту, що супроводжується виділенням з незначними проміжками ненормально рідких випорожнень. Вона може виникати у кролів будь-якого віку.

Причина. Діарея у свійських кролів часто виникає внаслідок інфекційних, паразитарних та інших захворювань. Вона може також виникати і від ненормальної годівлі, наприклад від раптової зміни раціону.

Клінічна картина. У захворілих кролів настає слабість, з'являються рідкі водянисті випорожнення, останні часто мають неприємний запах. Хворі швидко худнуть, настає сильне виснаження. Шерсть тварини буває забруднена випорожненнями. Сильний пронос часто закінчується смертю протягом 24 год.

Лікування. Хворим кролям потрібно давати кип'ячене молоко і призначати сухий кормовий раціон, до складу якого повинні обов'язково вводити люцернове сіно і суху зернову суміш. У разі гострої діареї рекомендують застосовувати азотнокислий окис вісмуту з слизовим відваром у дозі 0,1—0,25 г на один прийом.

Профілактика та заходи боротьби. Кролів потрібно годувати тільки свіжою зеленою травою. Корм давати щодня невеликими порціями. Не можна годувати кролів зіпсованим і запліснявілим кормом.

Гострий шлунково-кишковий катар підсисних кроленят. Захворювання спостерігають дуже часто у підсисних кроленят. Основними причинами хвороби є зміна молока матері внаслідок її неправильної годівлі або при захворюванні вим'я, а також порушення правил відлучення.

Клінічна картина. Відсутність апетиту, кроленята сидять згорбившись і нерухомо. Захворювання майже завжди супроводжується проносом. Хвороба триває від кількох днів до тижня, у тяжких випадках 2—3 дні і закінчується смертю при явищах судорог.

Лікування. При захворюванні призначають відповідну дієту. Якщо це не допомагає, дають проносне. Кроленятам рекомендують 0,7-процентну кухонну сіль з 3-процентним виноградним цукром.

Профілактика. Слід систематично оглядати вим'я кролиць, які годують, і в разі виявлення захворювання, лікувати їх.

Відлучення молодняка необхідно проводити поступово протягом 3—5 днів, причому у перші дні кроленят слід відлучати від матері на ніч, а потім підсаджувати вдень 2 рази (вранці та увечері) на 2—3 год, а потім 1 раз на день і, нарешті, зовсім відлучати.

Виразково-геморагічний ентерит. Хвороба характеризується утворенням виразок на слизовій оболонці шлунка та кишечника.

Етіологія. Причина захворювання точно не встановлена. Вважають, що хвороба пов'язана з якістю кормів.

С. В. Леонтюк спостерігав цю хворобу у кролів при згодовуванні їм різних кормів і вважає, що вона пов'язана з тим, що в організм тварини потрапляють разом із кормом подразнюючі та отруйні речовини (крупна сіль, протруєне зерно, добрива, отруйні трави тощо), які при зіткненні із слизовою оболонкою спричиняють пошкодження та загибель її клітин, виникнення геморагій та виразок.